9 . Специфіка навчального предмета літератури, поєднання в ньому науки і мистецтва.

У науковому розумінні художня література як один з основних видів мистецтва становить специфічну, художньо-образну форму відображення і творення об'єктивної дійсності.

Як витвір людської мислі і почуттів, тобто як вид художньої писемності, "красного письменства", література виникла і невпинно розвивається на ґрунті народної уснопоетичної творчості.

Джерело художньої літератури, як і усної народної творчості, - життя, народ. Об'єкт літератури, її основу, як і інших галузей мистецтва становить людина, людський світ - зовнішній і внутрішній, різноманітність людських взаємин і ставлень до дійсності.

Це й дало підставу О.М.Горькому образно називати літературу "людинознавством", "художнім дослідженням" людського світу. У цьому ж література має свою специфіку в зіставленні з мистецтвом живопису, скульптури, музики, танцю, театру, кіно. В ній людина як носій духовності стає прямим об'єктом пізнання і відтворення в слові , людина виступає в літературі як головний об'єкт прикладання художніх сил.

Художня література - предмет специфічний не тільки стосовно інших галузей мистецтва, але й щодо науки, в якій переважає логічне мислення. Однак при цьому слід мати на увазі, що як науці властиве і художнє мислення ( "Питання життя" М.І.Пирогова), так і літературі, яка є творінням художнього, образного мислення, притаманне (і неодмінно присутнє) і мислення логічне, наукове. На відміну від інших видів мистецтва, що володіють безпосередньо - чуттєвою формою з певного матеріального об'єкта, література, створюючи свої форми зі слів, з мови - доходить до її читача не просто в чуттєвому сприйнятті, а обов'язково в інтелектуальному розумінні, у сприйнятті не тільки серцем, а й неодмінно розумом.

Справжній художній твір є актом духовно-емоційного спілкування між людьми і водночас новим предметом, створеним людиною, пізнаним, відкритим нею. Література особливо близько споріднена з наукою, дедалі більше стає на межі з наукою, особливо з суспільними її галузями і передусім з історією, з педагогікою, психологією, філософією.

Юрій Бондарєв пише: » Література, мистецтво - це історична енциклопедія людських відчуттів, суперечливих пристрастей, бажань, злетів і падінь духу, самовідданості й мужності, це поразка й перемога. Розкривши книгу, людина вдивляється в друге життя»

Маючи свою специфіку, художня література через закономірне поєднання провідного для неї, - образного, мислення з логічним дедалі глибше відображає життя в духовно-мислительних формах, дедалі більше набуває суспільно-перетворюючої, виховної сили. Наука, що досліджує і спрямовує вивчення літератури в школі - методика літератури - зважає на викладену тут специфіку предмета.

10. Методика викладання факультативних занять.

Форма організації навчання - єднальна ланка між уроками та позакласними заняттями (7-9 кл.) і сходинка від засвоєння предмета до вивчення науки, засіб ознайомлення учнів з методами наукового дослідження (10-12 кл.).

Факультативні заняття з літератури в школі як специфічна форма літературної освіти учнів не тільки сприяють поглибленому вивченню шкільного курсу літератури, а й відіграють величезну роль у підготовці учнів до майбутньої трудової діяльності в будь-якій галузі народного господарства, науки, культури чи до навчання у вищому навчальному закладі.

Факультативні заняття проводять за спеціальними програмами (Міністерства освіти і науки України або авторськими (підготовленими досвідченими вчителями)). Особливостями факультативів є спільність пізнавальних інтересів учнів, їх позитивне ставлення до вивчення матеріалу, допитливість.

На факультативних заняттях використовують різні методи навчання, але перевагу надають тим, що привчають учнів до роботи з науковою і довідковою літературою (підготовка рефератів з актуальних проблем науки, обговорення доповідей і повідомлень, проведення експериментів тощо). Специфіка факультативних занять з літератури визначається насамперед специфікою літератури як шкільного предмета і літератури як виду мистецтва, який характеризується всеосяжністю, універсальністю. Важливим завданням факультативних занять є виховання учнів, які мають певне літературне обдаровання, та розвиток їх творчих здібностей. Зокрема, це стосується і учнів із яскраво вираженим аналітичним складом мислення, здатних до самостійної літературно-критичної оцінки художніх творів. Досвід показує, що переважна увага в школах приділяється учням, які пробують писати твори, здебільшого – вірші.

Для підвищення самостійності учнів на факультативних заняттях доцільним є використання таких форм організації їхньої роботи:

а) вступний інструктаж викладача: як вивчати факультатив і користуватися програмним посібником; самостійне опанування учнем змісту матеріалу, виконання усіх робіт з наступним підсумковим контролем вчителя;

б) самостійно вивчаючи після інструктажу матеріал факультативного курсу, учень за потреби консультується в учителя, а практичні роботи виконує під його керівництвом. Вивчення факультативу завершується підсумковим контролем, який здійснює вчитель за допомогою тестування;

в) після інструктажу та оглядової характеристики змісту попереднього розділу, учень самостійно вивчає наступний розділ курсу, консультуючись за необхідності у вчителя. Вивчивши розділ він перевіряє себе за допомогою стандартизованого контролю. Згодом учитель призначає учневі день тематичного заліку, під час складання якого вія отримує вказівки щодо вивчення наступного розділу та ін. Практичні роботи учень здійснює під керівництвом учителя. Після завершення вивчення курсу відбувається заключний контроль з використанням тестів;

г) учитель лаконічно викладає матеріал теми, а учень самостійно вивчає її, звертаючись у разі потреби за роз'ясненням до вчителя. Після кожної теми учень контролює себе за допомогою стандартизованого контролю, практичні заняття виконує він під керівництвом учителя;

ґ) увесь матеріал факультативу учитель разом з учнями послідовно розглядає на заняттях. Учні систематично отримують консультації. У процесі засвоєння змісту факультативного курсу учитель використовує систематичний, тематичний і завершальний контроль.

Кожен із цих варіантів відрізняється рівнем пізнавальної активності учня і втручання вчителя у цей процес.

Рівень знань учнів оцінюють у процесі факультативних занять, а залік проводять наприкінці курсу. Підсумкові оцінки вносять до атестату про середню освіту.