61. Характеристика підручників з укр. Літ. Для 5-9 класів.

У курсі української літератури понад сто п'ятдесят теоретичних понять різної складності й об'ємності. Вводяться вони в шкільну програму за дидактичним принципом доступності школярам. Крім того, пояснення кожного з понять передбачається в зв'язку з вивченням того твору, в якому є відповідний художній матеріал.

Кожна наука становить чітко визначене коло понять, положень, законів, які існують не самі по собі, а в певних логічних зв'язках, внаслідок чого однорідні поняття об'єднуються в групи, окремі групи - в підрозділи, а вони - в розділи науки. Теорія літератури складається з чотирьох основних розділів: "Художня література як форма суспільної свідомості", "Художній твір" (підрозділи - "Композиція", "Художні засоби мови", "Віршування"), "Літературні роди й види" (підрозділи - "Епос", "Лірика", "Драма"), "Літературний процес".

Усі шкільні предмети, становлячи основи відповідної науки, мають свою специфіку в змісті й формі викладу матеріалу, проте структуру своєї науки зберігають, що є основною умовою системності вивчення цих предметів і формування належної системи знань у школярів.

З теорії літератури для вивчення в кожному класі добираються окремі поняття з різних розділів і підрозділів цієї науки, розглядаються на різному матеріалі і в різний час, тобто спонтанно, внаслідок чого зв'язки між поняттями втрачаються. Дидактика твердить, що систематизовані знання може дати лише системне викладання, а спонтанне, принагідне - приводить до безсистемного нагромадження знань у пам'яті школярів.

Системність викладання будь-якого предмета передбачає два основні моменти: певний порядок подання навчального матеріалу й зв'язність усіх його частин. Визначений програмою порядок вивчення теоретичних понять у шкільному курсі літератури порушувати не потрібно й недоцільно. Однак необхідно відновлювати втрачені зв'язки між окремими поняттями. Отже, завдання полягало в тому, щоб, зберігаючи структуру шкільного курсу літератури, перебороти спонтанність викладання теоретичних понять; пошуки привели до системно-структурного способу, який передбачає три ступеня систематизації знань учнів з теорії літератури.

Під час розкриття сутності кожного поняття встановлюємо внутрішні зв'язки його з іншими однорідними, вжезасвоєними, внаслідок чого окремі поняття, що вивчаються в різний час і на різному художньому матеріалі, об'єднуються в сталі групи знань.

У 5 класі учні засвоюють найпростіші відомості з двох розділів теорії літератури - "Художній твір", "Літературні роди й види". У наступних класах кожний з названих розділів поповнюється: майже всі групи збагачуються на одне-два поняття; у підрозділах з'являються нові групи; окремі підрозділи об'єднуються в розділи. У 8 класі учні одержують доступні їм знання ще з одного розділу - "Художня література як форма суспільної свідомості". Таким чином у цьому класі завершується формування первинної системи знань учнів, що складається з трьох розділів, перший з яких тільки намічається, а два інші містять досить значне коло понять. У старших класах продовжується збагачення знань з названих трьох розділів і додається ще один "Літературний процес"; це - повна система знань учнів з теорії літератури, передбачених програмою середньої школи.

Щодо користування літературознавчими термінами, то тут потрібно дотримуватись певних вимог. Учні мають:

добре усвідомити значення кожного з них, не плутати з іншими, близькими за звучанням (епітет - епілог - епос, віршовий - віршований і под.);

розуміти етимологію термінів, які утворилися від слів іншомовного походження (гіпербола від гр. hyperbola - перебільшення, кульмінація від лат. kulma - вершина тощо);

вживати в своїй мовній практиці всі синонімічні терміни (дійова особа -персонаж - герой - тип - образ людини - характер, уособлення -персоніфікація і т.д.).

Велике значення для успішного засвоєння учнями відомостей із теорії літератури має здійснення міжпредметних зв'язків (див. частину II, розділ 19), а також наочність, яка може бути трьох видів: художні тексти, зразки суміжних мистецтв і таблиці.

Пояснюючи нове для школярів поняття, вчитель основується на художньому матеріалі, який дає відповідний твір, однак цього матеріалу нерідкобуває недостатньо; у таких випадках потрібно залучати додатковий -