29. Специфіка викладання фольклору в школі( на прикладі 8 класу).

Фольклор (англ. folk-lore, букв. — народна мудрість.) це усна народна творчість, що існує в різноманітті жанрів. У шкільній програмі фольклорні твори групують за жанровим поділом: народні казки, легенди , перекази, байки, анекдоти, прислів’я, приказки, байки,анекдоти,прислів"я,приказки, загадки, пісні, романси, думи, балади, драми. Основні засади викладання усної народної творчості зумовленні її специфікою. Оскільки автор фольклорного твору невідомий, зв’язок із його біографією відсутній.

Особливістю фольклору є усна форма його творення, тому на уроці текст має обов’язково прозвучати, бажано наближено до автентичного, тобто природного, первинного, виконання його носіями народної творчості. Зважаючи на те що фольклорний твір може існувати в кількох варіантах, можна запропонувати учням цікаве пошукове завдання: вивчити і записати самостійно різні варіанти одного й того самого твору, зіставити тексти і витлумачити відмінності. Така робота допоможе проникнути у внутрішній світ людей, які долучалися до творення фольклору.

Кожному фольклорному жанру властива своя специфіка викладання. Так, вивчення казок діти починають від анімалістичних, які сприймають найлегше, потім переходять до фантастичних і соціально-побутових, які потребують розвиненої уяви і життєвого досвіду. Казковий світ чарівних пригод і перемоги добра над злом близький світосприйманню дитини. Тому в 8 класі з різноманітними казками ознайомлюються текстуально, у позакласному читанні, під час підготовки до виховних заходів. При цьому учні вдосконалюють свої вміння читати, переказувати, пояснювати прочитане. Учитель читає казку зі збереженням народної традиції казкової оповіді — мелодійно, не поспішаючи, перевтілюючись у героїв, роблячи логічні й емоційні наголоси та паузи.

Захопливою інтелектуальною грою може стати вивчення загадок — фольклорного жанру, що в нарочито завуальованій формі розкриває сутність певного предмета або явища через ознаки реалій, чимось подібних але нерідко взятих із зовсім іншої сфери життя. У грі варто розглянути тематичний поділ загадок, образність, прозову чи поетичну форму . Вони ґрунтуються на принципі подібності в певних деталях речей, далеких за призначенням та природою. Після усвідомлення цього принципу учням можна давати творче завдання самим скласти загадку.

Співана народна поезія — пісні, думи, балади — тісно пов’язані з музикою. Оскільки пісня — це вірш, призначений для співу, її потрібно обов’язково не тільки прочитати, а й почути в народному виконанні. У школі вивчають різні групи народних пісень: календарно-обрядові, історичні, ліричні, соціально-побутові, жартівливі, колискові. Учні мають усвідомити, що пісні відображають усе розмаїття життя, виражають основи народного світогляду, моралі, душі.

Дума — жанр суто українського речитативного народного героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співці-музики. Образи народних героїв, оспівані у думах, мають захопити школярів своєю мужністю, відданістю Україні, побратимством, саможертовністю. Думу виконували поперемінно речитативом і співом. Учні повинні обов’язково почути в запису таке виконання або відвідати концерт бандуристів. Слід наголосити на зв’язку поетичного тексту з музичним інструментом (кобзою, лірою, бандурою) та особою автора й виконавця. Кобзарі, лірники, бандуристи відіграли вагому роль у збереженні історичної пам’яті, пропагуванні національної ідеї та християнських цінностей.

Цікавою формою роботи з фольклором є його записування учнями з уст людей, передусім рідних та близьких. Виконання творів, які популярні в сім’ї та передаються від покоління до покоління, — потужний засіб виховання любові до народного мистецтва.

«Зажурилась Украъна», «Та, ой, як крикнув же козак Сірко», «ОЙ морозе морозенку», «Максим козак Залізняк», «Чи не тай то Хміль», «За сибіром сонце сходить»

Пісні марусі Чурай «Засвіт встали козаченьки», «віють вітри, віють буйні», «ОЙ не ходи грицю»

«Маруся Богуславка» «Буря на чорному морі»