46.Наочність на уроках літератури. Взаємодія слова і наочності. Технічні засоби навчання.

НАОЧНIСТЬ - засіб, який повинен забезпечити не тільки підвищення якості знань і їх міцності, але й розвиток сприйняття, мислення, активності i самостійності учнів, їх можливостей i інтересів.

Наочність збагачує коло уявлень дитини, робить навчання більш доступним, конкретним і цікавим, розвиває спостережливість і мислення.Наочність застосовується і як засіб пізнання нового, і для ілюстрації думки, і для розвитку спостережливості, і для кращого запам'ятовування матеріалу. Засоби наочності використовуються на всіх етапах процесу навчання: при поясненні нового матеріалу вчителем, при закріпленні знань, формуванні умінь і навичок, при виконанні домашніх завдань, при контролі засвоєння навчального матеріалу.

Застосування наочних приладь у навчанні підпорядковано ряду правил:

·орієнтувати учнів на всебічне сприйняття предмета за допомогою різних органів почуттів;

·звертати увагу учнів на найважливіші, істотні ознаки предмета;

·показати предмет (по можливості) у його розвитку;

·надати учням можливість виявляти максимум активності і самостійності при розгляді наочних приладь;

·використовувати засобів наочності рівно стільки, скільки це потрібно, не припускати перевантаження навчання наочними приладдями, не перетворювати наочність у самоціль.

Отже, уміле застосування засобів наочності в навчанні цілком знаходиться в руках учителя. Вчитель у кожному окремому випадку повинен самостійно вирішувати, коли і якою мірою треба застосовувати наочність у процесі навчання, тому що від цього деякою мірою залежить якість знань учнівських.

Принцип наочності потребує сполучення наочності й уявних дій, наочності і слова. Шкідливим є як недостатнє, так і надлишкове застосування засобів наочності. Їхня хиба призводить до формальних знань, а надлишок може загальмувати розвиток логічного мислення, просторового уявлення й уяви. Зустрічаються приклади нетрадиційного застосування принципу наочності.

Основні форми сполучення слова і наочності:

- за допомогою слова викладач керує спостереженням, що здійснюється учнями, а знання про образ предмета, його безпосередньо сприйманих властивостях і відношеннях ті, яких навчають, витягають із самого наочного об'єкта в процесі спостережень;

- за допомогою слова викладач на підставі здійсненого тими, яких навчають, спостереження наочних об'єктів і на базі наявних у них знань веде тих, яких навчають, до осмислення таких зв'язків у явищах, що не можуть бути визначені в процесі сприйняття;

- відомості про образ об'єкта, про його безпосередньо сприймані властивості і відношення учні одержують із словесних повідомлень педагога, а наочні засоби служать підтвердженням або конкретизацією словесних повідомлень;

- відправляючись від здійснюваного учнем спостереження наочного об'єкта, педагог повідомляє про такі зв'язки між явищами, що безпосередньо не сприймаються учнями, або робить висновок, об'єднує, узагальнює окремі дані.

Таким чином, існують різноманітні форми зв'язку слова і наочності. Віддати якимось із них повну перевагу було б помилковим, тому що в залежності від особливостей задач навчання, змісту теми, характеру наявних наочних засобів, а також рівня підготовленості тих, яких навчають,необхідно в кожному конкретному випадку обирати найбільше раціональне сполучення.

Для реалізації цього принципу на практиці застосовуються: . показ рухової дії викладачем; . демонстрація наочних приладь; . кінофільми; . відеофільми; . звукова і світлова сигналізація.