68. Уроки розвитку зв`язного мовлення. Система письмових робіт з літератури.

У сучасній науці розрізняють поняття мова і мовлення. Перше трактується як система фонетичних, лексичних, граматичних засобів спілкування людей; друге - процес цього спілкування.

Мовлення учнів розвивається протягом усіх років навчання на уроках з усіх шкільних предметів, але провідна роль належить словесним предметам. Розвиток мовлення учнів на уроках мови та літератури - єдиний процес, що й виражено в програмах з цих предметів, зокрема у вимогах до знань і вмінь учнів викладати думки в усній та письмовій формах. Словесникові потрібно зважати на те, які знання й уміння, набуті учнями на уроках мови, доцільно використовувати з метою розвитку мовлення під час вивчення літератури.

Мовлення кожної людини має два види - внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє мовлення - це приховане мовлення в процесі мислення (без участі голосового апарата). Здійснюється воно у формі розумових дій під час сприйняття мовлення іншої людини, читання, письма, виконання різних пізнавальних завдань.

Перехід від внутрішнього мовлення до писемного відбувається, зазвичай, повільніше. Добір слів, висловів, конструювання речень здійснюється спочатку "про себе", а потім передається графічними позначками - буквами. Особливо важливим під час письмової передачі думок є вміння добирати найточніші, найвиразніші слова та вислови, стилістично грамотно будувати речення, логічно їх поєднувати у зв'язний текст, повно розкривати взяту тему,будувати докази, обґрунтовувати.

Програма відводить спеціальні години для роботи з розвитку усного і писемного мовлення школярів. Однак така робота є складовою частиною будь-яких інших видів навчальної діяльності на уроках нашого предмета.

У початкових класах учні оволодівають уміннями правильно вимовляти слова, будувати прості речення різних видів, невеликі обсягом зв'язні тексти в усній і письмовій формі, виразно читати, давати стислі відповіді на запитання. Однак мовлення учнів, що приходять у 5 клас, нерідко характеризується такими недоліками: неправильне наголошення слів; шепелявість, картавість, гугнявість; нечітка вимова закінчень слів; синтаксична неграмотність.

Джерела і методичні прийоми роботи з розвитку мовлення

Джерела розвитку мовлення школярів численні й різноманітні:

підручники з усіх предметів (як зразок логічного типу мовлення);

художні твори (зразок художнього типу);

мова вчителя (вона відіграє роль прикладу продуманого, змістовного, орфоепічно правильного, інтонаційно і лексичне багатого, синтаксично грамотного, емоційного викладу думок і вираження чуттів);

преса (газети, журнали); телебачення, кіно, театр; фонохрестоматії та фонотеки;

мовлення людей, з якими учні спілкуються (батьків, родичів, товаришів тощо).

Наявність цих джерел ще не означає, що розвиток мовлення може успішно відбуватися сам собою, стихійно, належних результатів можна досягти лише за умови систематичного, цілеспрямованого педагогічного керівництва, яке здійснюється різними методичними прийомами:

читання (голосне і мовчазне) різних друкованих текстів (художніх творів, підручників, науково-публіцистичних, політичних статей, нарисів тощо);

вивчення напам'ять поетичних текстів, визначень, правил, положень, законів та ін.;

словникова робота на уроках мови та літератури;

письмові роботи різних типів (художніх, логічних);

ведення словничків (алфавітних або тематичних), в яких нотуються нові для учнів слова, терміни, фразеологізми тощо;

користування довідниковою літературою;

перегляд кінофільмів, діафільмів тощо, обговорення почутого і побаченого;

прослухування записаних на магнітофонну стрічку усних відповідей, доповідей, виступів учнів та обговорення їх;

■ Варіативність системи

Система письмових творчих робіт з літератури повинна бути варіативною, забезпечувати диференційований підхід до учнів з різним рівнем підготовки, розвитку творчих здібностей. Тому для письмової роботи учитель пропонує не одну, а широкий вибір тем різного характеру і різної складності.

Серед письмових робіт критичного характеру, які здебільшого виконуються за програмовими літературними творами, можна виділити такі види: а) письмові роботи типу переказу за сюжетом літературного твору; б) письмові роботи у формі розгорнутої відповіді на запитання, на основі аналізу окремих епізодів чи уривків із твору; в) розповідь про літературного героя з елементами характеристики, індивідуальна, порівняльна характеристика персонажів.

Правильно побудована і науково обґрунтована система письмових робіт дає можливість ефективно розвивати творчі здібності учнів у процесі вивчення літератури.