25. Творче застосування методів та прийомів у різноманітних ситуаціях залежно від мети і виду заняття.

В сучасній школі можна виділити такі основні методи викладання літератури: коментоване читання твору, бесіда, шкільна лекція, самостійна робота учнів над твором.  Шкільна лекція ― це логічно послідовний виклад матеріалу вчителем, що застосовується у старших класах. Цим методом користуються при вивченні тих тем, що містять матеріал, невідомий чи мало відомий учням, або при охопленні великої кількості матеріалу. Лекції бувають оглядові, настановчі, підсумкові. У старших класах виклад біографії письменника часто подають шляхом лекції-нарису про життя митця слова.  Оглядова лекція охоплює своїм змістом узагальнення вивченого і будується на відомому учням матеріалі (“Проблема землі у творах М, Коцюбинського, В. Винниченка, О. Кобилянської”). Інколи оглядові теми вчитель подає шляхом лекції, де розповідає про життя і творчість письменників, на ознайомлення яких шкільна програма відводить малу кількість годин (“Ідейно-художні пошуки в українській прозі кінця 19 ― початку 20 ст., Лесь Мартович, Марко Черемшина, А. Тесленко, “Дніпрова Чайка”)? Шкільна лекція відрізняється від вузівської тим, що вона враховує рівень розвитку учнів, їхню психіку, мислення; вона проста за побудовою, лапідарна, хоч певною мірою наукова, бо охоплює основи наук. Вона дає можливість охопити досить широкий матеріал і викласти його за порівняно невеликий відрізок часу, прищеплює учням навики логічного мислення, привчає аргументувати свої твердження. В основі методу бесіди лежить система запитань, де в процесі відповідей учні під керівництвом учителя доходять істини. Бесіда може мати евристичний характер, коли в її ході учні оволодівають новими знаннями, або репродуктивний ― це коли відтворюються раніше здобуті знання. Цей метод найпоширеніший в сучасній школі і застосовується при вивченні основних творів програмового матеріалу. Учителі-словесники розрізняють такі види бесід: евристична бесіда, настановча бесіда, бесіда-диспут, бесіда-розбір твору, бесіда-повторення, бесіда з позакласного читання та ін. Коментоване читання застосовується тоді, коли текст твору важкий для сприйняття учнів. Тоді вчитель проводить читання в класі, супроводячи його поясненнями, коментарями. В одному випадку коментар потрібен для пояснення окремих слів у тексті, у другому — для з’ясування художніх троп, вжитих письменником, в третьому — для пояснення особливості композиції, з'ясування причин появи твору тощо. Коментарі до тексту можуть бути перед читанням тексту (попереджуючий коментар) або після читання (наступний, підсумковий коментар). Для коментування твір ділимо на частини, які більш-менш закінчені за змістом (“Захар Беркут” І. Франка ― 7 клас,). Метод самостійної роботи передбачає опрацювання учнями навчального матеріалу під керівництвом і контролем учителя. Насамперед, це самостійний аналіз невеликих за обсягом літературних творів або їх компонентів (сюжет, композиція, характеристика окремих образів, роль художніх засобів у структурі твору та ін.). Якщо метод лекції широко вживається при викладі біографії письменника, оглядових тем, то аналіз твору може здійснюватись або методом бесіди, або коментованого читання.

Прийоми відзначаються певною самостійністю і можуть стосуватися багатьох методів викладання літератури. Найбільш поширеними методичними прийомами при вивченні літератури в школі є такі:

• Виклад біографії письменника у формі художнього нарису;Аналіз художнього твору за сюжетно-композиційними вузлами;Постановка проблемних запитань і завдань стосовно змісту і художніх особливостей твору;Використання дидактичного і роздавального матеріалу та опрацювання його;Завдання на розвиток усного і писемного мовлення учнів на матеріалі виучуваного твору;Використання різних видів графічного та звукотехнічного унаочнення до виучуваної теми;Використання різного роду зіставлень у процесі вивчення творуУведення різних форм повторення матеріалу (тематичне, систематичне, оглядове);Проведення літературних ігор та вікторин стосовно певного художнього твору;Заслуховування літературних повідомлень і рефератів на задану тему;Читання художнього твору в особах або інсценізація його;Уміння вчителя перервати свою розповідь на цікавому епізоді або факті, щоб спонукати учнів до самостійної роботи над літературними джерелами;Обговорення твору за раніше заданими питаннями або завданнями;

Треба пам'ятати, що методи і прийоми взаємопереходять один в одного. Бесіда є методом навчання, але вона може й бути методичним прийомом у лекції.