13. «Велике переселення народів» (4-6 ст) етнічні масиви та напрямки.

У III-VII ст. германські, сарматські, слов'янські та інші племена переселялися зі своєї історичної батьківщини на території Європи, Азії та Північної Африки. Цей процес отримав назву Великого переселення народів.

Переселення було викликане ростом населення, пошуками родючих земель і пасовищ для худоби, прагненням племінної знаті до збагачення військовою здобиччю, загарбання нових земель..

Переселення народів розпочалося пересуванням готів із Прибалтики у Причорномор'я, де розселялися племена різного етнічного походження, зокрема східні слов'яни. Готські племена, що осіли між Дністром і пониззям Дунаю, отримали назву вестготів, а ті, що зайняли землі по Нижньому Дніпру, - остготів.

375 р. Північне Причорномор'я зазнало навали гунів. Оселившись там, вони продовжували просуватися на Захід. Під тиском гунів вестготи, скориставшись послабленням Римської імперії, перейшли р. Дунай. Рим хотів використати вестготів для боротьби проти інших племен і дозволив їм оселитися у провінції Мезії (нині територія Болгарії). Проте зловживання римських урядовців спричинили повстання вестготів. Об'єднавшись із місцевими рабами і колонами, вестготи розбили римське військо під Адріанополем.

410 р. вестготи на чолі з аларіхом захопили Рим. У зв'язку з цим уряд Західної Римської імперії був змушений дозволити вестготам оселитися у Південно-Західній Галлії та Аквітанії. Заснувавши там Тулузьке королівство, вестготи згодом рушили до Іспанії, де почали тіснити племена свевів, вандалів і аланів, що осіли на цій території на початку V ст. Свеви перейшли у північно-західну частину Іспанії, а вандали й алани переправилися через Гібралтарську протоку в Північну Африку, де заснували своє королівство.

Постійні напади племен, заворушення рабів і колонів призвели до послаблення Західної Римської імперії. Цим скористалися племена, що жили поблизу її кордонів. У середині V ст. бургунди захопили територію сучасної Савойї, район Верхньої Рони і Сони та заснували Бургундське королівство.

Наприкінці V ст. у Північно-Східній Галлії виникла держава франків. Одночасно племена англів, саксів і ютів, які жили на Ютландському півострові та на захід і південь від гирла Ельби, завоювали Британські острови й заснували там кілька англосаксонських королівств. Гуни, які оселилися в Паннонії, зробили спробу захопити Галлію, але були розбиті. 452 р. гуни спустошили Верхню Італію. 455 р. вандали пограбували Рим.

Під ударами різних племен та повстань рабів і колонів Західна Римська імперія у 476 р. припинила існування. На її території виникло кілька варварських держав. Італію підкорили остготи і створили там королівство, яке існувало до завоювання Італії Візантією.

Перші масові переселення племен у межі Східної Римської імперії (Візантії) сталися у першій половині VI ст. Болгари, склавини й анти разом з гунами майже кожного року доходили до Константинополя. У VI ст. Візантія зазнала нападів східних слов'янських племен.

У VI ст. слов'яни заселили Фракію, Македонію, Фессалію, дійшли до Пелопоннесу, а на початку VII ст. зайняли Далмацію та Істрію. На середину VII ст. Балканський півострів майже весь був освоєний слов'янами. Чимало їх переселилося в Малу Азію.

На завойованих слов'янами землях у VII ст. були створені незалежні слов'янські держави - об'єднання македонських і придунайських слов'ян у Нижній Мезії, князівство Само, Перше Болгарське царство та об'єднання сербських племен (словенців, хорутанів і хорватів).

У VII ст. наступ на Візантію розпочали араби. Після розгрому власної армії Візантія втратила свої східні провінції - Сирію і Палестину. У першій половині VII ст. араби захопили Антіохію, Месопотамію і Єгипет.

Переселення народів III-VII ст, було останнім великим переселенням в історії людства. Воно спричинило розпад Західної Римської імперії та Візантії, старих, рабовласницьких виробничих відносин, що гальмували подальший розвиток суспільства, і встановлення нових, феодальних. Переселення народів мало великий вплив на формування романських, германських і слов'янських народностей.