Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ispit.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
549 Кб
Скачать
☆
  1. Українські землі в складі монархії Габсбургів (до 1867 р.): адміністративний поділ, статус.

Західноукраїнські землі потрапили під владу монархії Габсбургів після поділів Речі Посполитої (1772 р. - Галичина) та Османської імперії (1774 р. - Північна Буковина). Державний та адміністративний лад українських земель в складі цієї держави хронологічно можна поділити на два періоди - до і після революції 1848 р. Центральні органи влади знаходилися у столиці Австрії - Відні. Вся повнота законодавчої, виконавчої, судової та військової влади належала імператору з династії Габсбургів.

Галичина з 1774 до 1849 р. називалася "королівством Галіції та Лодомерії" на чолі з призначеним цісарем губернатором. Поділялася на 6 (потім 18) циркулів (округів) з окружними старостами на чолі та 59 дистриктів (районів). Діяли міські магістрати (ради), яких призначав губернатор. Після революції край став намісництвом на чолі з призначеним імператором - намісником (штатгальтером), a територію розділили на 74 повіти (староства) зі старостами на чолі та на гміни (сільські громади) на чолі з войтом (старостою). Діяв галицький крайовий сейм, яким керував крайовий маршалок.

Буковина у 1849 р. виділилася зі складу Галичини в окремий коронний край з 9 повітів на чолі з крайовим президентом (ландшегром). Йому підпорядковувалося крайове правління та крайовий сейм, керований крайовим маршалком.

Закарпаття(до братиславського намісництва), яке ще в XI ст. захопила Угорщина, вважалося її невід'ємною частиною і не виділялося в окрему провінцію. Воно поділялося на 4 жупи (області) на чолі з жупаном та його помічниками - наджупаном та піджупаном. Області мали господарсько-територіальні одиниці - домінії, що належали великим землевласникам, та райони - комітати, на чолі з окружним начальником журатом.Села (громади) очолювали старости. Вся система влади в усіх трьох частинах Західної України була строго централізована ібюрократизована. Велику допомогу владі в управлінні надавала християнська церква різних конфесій, яка теж мала адміністративний поділ на єпархії, очолювані єпископами.

  1. Наполеонівські війни та їх наслідки.

Наполео́нівські ві́йни (1803–1815) — серія з кількох воєн, проведених Францією в період Консульства (1799–1804) і імперії Наполеона(1804–1814, 1815).

Наполеон Бонапарт скористався здобутками Великої Французької революції. Після перевороту 18-19 брюмера VIII року (9 листопада 1799), він, як перший консул очолив Республіку. Цей переворот знаменував собою остаточне закінчення революції. Наполеон провадив політику, спрямовану на централізацію влади та концентрацію її у власних руках. Для цього за новоюКонституцією було створено складний бюрократичний апарат, головним завданням якого було виконання волі першого консула.

Найпершою метою війн було прагнення Наполеона завдати повної поразки Великобританії та усунути її як політичного та економічного суперника Франції. Виступивши проти коаліції європейських країн (Австрійської імперії, Великобританії, Російської імперії, королівстваШвеція і королівства Пруссія), Наполеон одержав перемоги біля Аустерліца (1805), Єни (1806), Ейлау і Фрідланда (1807), але не зміг ефективно воювати проти Великобританії після поразки в морському бою біля Трафальгара.

Його війська воювали в Іспанії з 1808, коли Напол9еон втрутився у династійні чвари іспанських Бурбонів. Поразка в Російській імперії і в битві під Лейпцигом, призвела до його полону і заслання на острів Ельбу. 1815 Наполеон повернувся до Франції, почав новий виступ проти сил коаліції, що завершилося повною поразкою Франції біля Ватерлоо. Після повернення Наполеона з острова Ельба під час так званих Ста днів вчинив, як виявилось, останню спробу стати на чолі Франції. Першим його кроком після повернення стало відновлення Імперії, а отже і її армії.

1815 на плато Мон-Сен-Жан, недалеко від Брюсселя, у битві при Ватерлоо Наполеон Бонапарт зазнав остаточної поразки від об'єднаних британоо-нідерландських та прусських військ.. Повернувшись до Парижу імператор підписав акт зречення та здався на милість британців. Попри його прохання перевезти його до США, британський уряд вирішив заслати його, як почесного полоненого на острів Святої Єлени. Таким чином битва при Ватерлоо поставила остаточну крапку в ході Наполеонівських війн.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]