52. Падіння Речі Посполитої: причини, поділи.

До сер XVIII століття Річ Посполита перетворилася з міцної європейської держави на малокеровану територію в центрі Європи, осередок конфлікту інтересів її сильніших сусідів. На початку XVIII ст. Річ Посполита втратила колишню могутність. Країна перетворилася на арену боротьби за владу різних магнатсько-шляхетських груп. Король став іграшкою в руках могутніх феодалів. «Золоті вільності» забезпечували польським панам необмежені права, стало неможливо керувати країною. Політична анархія та втручання в польські справи іноземних держав призвели до децентралізації країни. Війни зі Швецією та Росією, народні повстання, боротьба магнатів між собою, занепад ремесла й торгівлі довели країну до розорення. Утиски православних ще більше загострювали політичну ситуацію. Сусідні держави, передусім Росія, Австрія та Пруссія, уже давно зазіхали на польські території.

Основним ініціатором поділів Польщі була спонукувана Австрією Пруссія. Обидві імперії непокоїло намагання Росії включити Польщу в орбіту своїх необмежених впливів. Однак поділ Речі Посполитої без згоди та участи в ньому Росії був неможливим.

Ідея поділу знаходила щораз більше прихильників і в самій Росії. Російська політика брутальної, тотальної патронації над Польщею привела до наростання спротив. З огляду на це в Петербурзі почали усвідомлювати, що тривале і цілковите підпорядкування Польщі буде складним, а то й взагалі неможливим.

В оцінці причин розділів Польщі і їхніх наслідків думки істориків розділилися. Деякі історики винили в розділах Польщі або тільки самих поляків, або країни-учасниці розділів. В більшості своїй вчені дотримуються  трьох основних чинників поділу Речі Посполитої- Перетворювальні рухи, що панували в Європі з початку століття до кінця його;  Російський національний рух, що відбувався... під релігійним прапором; Завойовницькі прагнення Пруссії;

До того ж державу підривали постійні чвари між шляхтичами в умовах відсутності сильної центральної влади

Ініціатором поділу Польщі став прусський імператор Фрідріх II, який залучив до цієї акції Росію та Австрію. Так, за згодою цих трьох держав були здійснені три поділи Польщі.

     ---- 1772 року здійснено перший поділ Речі Посполитої. До складу Росії відійшла більша частина Білорусі, до Австрії — Східна Галичина

       ----1793 року Росія та Пруссія підписали Конвенцію про другий поділ Польщі. До Пруссії відійшли польські землі (Гданськ, Торунь, Познань), а до Росії — деякі землі Правобережної України та центральна частина Білорусі. Своїм маніфестом від 27 березня 1793 року Катерина II включила Подільське, Брацлавське, Волинське та Київське воєводства до складу Російської імперії.

         ----1795 року відбувся останній, третій поділ Польщі. До складу Росії увійшли Західна Білорусь та Західна Во-линь, а також литовські й латвійські землі; до Австрії — Галичина, частина Волині й великопольські землі разом із Краковом; до Пруссії — західні й північні землі Польщі (серед них Мальборк, Варшава, Гнезно, Плоцьк).Унаслідок трьох поділів Польська держава перестала існувати.

Росія вміло використала поділ Польщі для ув’язання Пруссії та Австрії в коло своєї політики; Надалі тісно співпрацюючи між собою, Росія, Пруссія та Австрія здобули вирішальну перевагу на континенті. Справді в зеніті своєї могутності Наполеон спробував змінити статус польських земель та розкладку сил в Європі, визначену трьома державами, однак вже через п’ять років зазнав поразки (у 1812 році), а три імперії на чолі з Росією відновили свою домінацію на континенті.

Домінування трьох багатонаціональних імперій доволі серйозно загальмувало процеси політичної емансипації багатьох малих і середніх народів Центрально-Східної Європи. Тільки розпад системи трьох імперій та їхня рівночасна загибель у Першій Світовій війні дали шанси (проте, як виявилось, – нетривалі і тільки для деяких народів) позбутися тієї невідрадної ситуації, і насправді тільки тепер, буквально в останньому десятилітті, ми є свідками і співучасниками глобальних процесів національної емансипації.

Розподіли Польщі та власне кажучи знищення цієї держави взагалі мало величезні наслідки як для Росії, Пруссії, Австрії, Польщі так і для всієї Центрально-Східної Європи загалом. Наслідком їхнього панування було заблокування процесу розвитку демократії. Так само тривалими, але значно трагічнішими виявились наслідки поділів для польського народу. Він втратив незалежність на 123 роки (а якщо брати до уваги також перший поділ і час повного контролю Росії – то понад 200 років).