90. «Нова економіка» на Заході у 50-60 рр. Зростання сфери послуг.

У повоєнні роки основним фактором економічного розвитку західних країн був не інвестиційний потенціал чи кількість колоній, а розмір внутрішнього споживчого ринку. У другій половині ХХ ст. помітною стала тенденція “взяти від життя якомога більше” . Із ростом рівня життя, населення усе частіше почало витрачати гроші на товари промислового виробництва довготривалого користування: будівельні матеріали, сантехнічне обладнання, такі предмети домашнього вжитку, як праски, порохотяги, холодильники, телефони, телевізори, персональні комп’ютери.

Значно зросли витрати на транспорт, що було викликано автомобілізацією. Відповідно, споживацький попит став безпосередньо визначати обсяги промислового виробництва та послуг, перетворився на двигун економіки. Саме тому повоєнну економіку називають “економікою споживання”.

Якщо до середини 1950-х рр. домінували матеріально речові потреби, то з др. пол. 1950-х рр. почали формуватися соціальні потреби (освіта, медицина, спорт, відпочинок тощо). Економіка споживання почала характеризуватися не лише масовим споживанням матеріальних благ, але й формуванням відповідної системи цінностей та установок.

Щоб споживацький попит відіграв свою нову роль в економіці, потрібен був і зустрічний рух промисловості. Товари масового вжитку мали бути простими, надійними і дешевими. Відповіддю промисловості на цей виклик було запровадження нових технологій – технологій масового виробництва. Конкуренція виробників спричинила і конкуренцію споживачів. Відбулися зміни і в структурі вартості товарів і послуг, бо часто її формувала символічна ціна за бренд торгової марки. Швидкими темпами відбувалися зміни в індустрії моди – речі знецінювалися і старіли, з’являлася планомірна зміна одних речей іншими.

Основним чинником довгострокового технологічного зростання та змін у структурі економіки стало впровадження інновацій. Усвідомлення ролі інновацій призвело до швидкого зростання приватних і державних витрат на наукові й дослідно-конструкторські роботи . Характерним явищем стало бажання держави інституювати процес створення інновацій за допомогою заснування науково-дослідних центрів, таких як Силіконова (Кремнієва) долина у США. Суттєво зросла кількість наукових і технічних відкриттів і скоротився час їх впровадження у виробництво, а згодом у вільний продаж. З-поміж іншого, цьому сприяли реклама та засоби масової комунікації.

Завдяки науково-технічному прогресу, механізації й автоматизації фізичної праці, визначальним сектором економіки стає сфера послуг (третинний сектор). Якщо первинний (сировинний) сектор економіки складають сільське господарство і видобуток корисних копалин, а вторинний – обробна промисловість, то третинний охоплює виробничі (фінансові, страхові), розподільчі (транспорт, торгівля), особистісні (готельний бізнес) та соціальні (охорона здоров’я, освіта) складові. Після Другої світової війни намітилась тенденція до неухильного переміщення робочої сили з важкої промисловості і сільського господарства у сферу послуг, яка почала давати понад половину ВВП.

У США приблизно у 1950-х, а в інших західних країнах у 1960-х рр. відбувся злам у структурі зайнятості на користь сфери послуг В останній чверті ХХ ст. процес “сервісизації” набрав ще глобальніших масштабів.

якщо у першій половині ХХ ст. домінували торгівля та транспорт, то у др. пол. ХХ ст. – таких послуг нараховується більше ста (від наукових досліджень до обслуговування інвалідів і людей похилого віку). Водночас на перший план вийшли галузі, що базуються на складній інтелектуальній праці. Розподіл в межах останньої створив велику кількість спеціальностей і професій, що вимагають високої підготовки.