- •Стародавній Єгипет: особливості цивілізаційного розвитку.
- •Розвиток афінської демократії у VI–IV ст. До н. Е.
- •Стародавня Спарта: держава, суспільство, культура.
- •Завоювання Олександра Македонського: епоха еллінізму.
- •Римська республіка 2 – 1 ст. До н.Е. Політичний розвиток.
- •Християнство у 1- 6 ст.: становлення, вселенські собори.
- •Падіння Римської імперії: основні причини і чинники.
- •Антична культура та її вплив на розвиток народів Європи.
- •Античні міста-держави на території Північного Причорномор.Я.
- •Візантійська імперія: особливості історичного розвитку.
- •Проблема етногенезу слов’ян у сучасній українській історіографії.
- •«Велике переселення народів» (4-6 ст) етнічні масиви та напрямки.
- •Писемні джерела про історію України найдавнішого періоду.
- •Хрестові походи: причини та наслідки
- •Київська Русь: структура суспільства і держави.
- •Вплив Візантії на Київську Русь.
- •Література.
- •Архітектура.
- •Образотворче мистецтво.
- •Епоха вікінгів (VII–XI ст.): ареал поширення, основні етапи, наслідки.
- •Галицько-Волинська держава в системі політичних відносин у Центрально-Східній Європі.
- •Суспільство Візантії в 13 – 15 ст.
- •Франкська держава: основні етапи та особливості розвитку.
- •Становлення парламентаризму в Англії у 13 – 14 ст.
- •Священна Римська імперія: основні етапи розвитку.
- •Формування станової монархії у Франції: роль Генеральних Штатів.
- •Столітня війна: причини та наслідки
- •Міста та міська цивілізація в середньовічній та ранньомодерній Європі.
- •Гуситський рух у Чехії: ідеологія та суспільство в XV ст.
- •Європа Ягеллонів і Люксембургів: Польща, Чехія і Угорщина у 15 – 16 ст.
- •Реконкіста в іспанії (8-15 ст). Основні етапи.
- •Іспанія і Португалія у суперництві за гегемонію на світових морських шляхах: кін. XV−XVI ст.
- •Республіки, сеньйорії і комуни на території Аппенінського півострова у 12 – 15 ст.:причини піднесення, процвітання і занепаду.
- •Італійське Відродження та початки гуманізму у Західній Європі: історіографія питання.
- •Еволюція військової справи у середні віки.
- •Зародження реформаційного руху: лютеранство і кальвінізм.
- •Тридцятилітня війна (1618–1648): причини та наслідки.
- •Основні групи джерел з історії України 17 – 18 ст.
- •Козацькі літописи як історичне джерело.
- •Українське козацтво та його роль у суспільно-політичному житті Речі Посполитої ( кін. 16 – перша пол. 17 ст) історіографія питання.
- •Причини і початок національно-визвольної війни укр народу в середині 17 ст. Сучасна наукова оцінка.
- •Основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики б.Хмельницького в українській історіографії.
- •Запорізька Січ та її роль в історії України: історіографія питання.
- •Кримське ханство та його вплив на історію України.
- •Виникнення та розвиток Османської імперії.
- •Українські землі у другій половині хvіі ст.
- •Гетьманщина на зламі XVII – у XVIII ст..
- •Англійська революція середини XVII ст.: основні етапи та історичне значення.
- •Становлення конституційної монархії в Англії.
- •Становлення абсолютистської монархії в Росії: історіографія питання.
- •Війна за Іспанську спадщину (1701–1714) як перша загальноєвропейська війна.
- •Британська колоніальна імперія (XVIII - поч. XX ст.): політичний розвиток.
- •Падіння Речі Посполитої: причини, поділи.
- •Семилітня війна (1756–1763): учасники, причини і наслідки.
- •Французьке просвітництво і його вплив на європейську суспільну думку.
- •Війна північноамериканських колоній за незалежність і утворення сша.
- •Французька революція кінця хvііі ст.: основні етапи та її історичне значення.
- •Українське національне Відродження (кінець XVIII – перша половина хіх ст.): сучасна оцінка.
- •Українські землі в складі монархії Габсбургів (до 1867 р.): адміністративний поділ, статус.
- •Наполеонівські війни та їх наслідки.
- •Геополітичні зміни в Європі після ухвал Віденського конгресу.
- •Народи Балканського півострова 12 – 18 ст.:формування держав,османське завоювання, соціальні та релігійні процеси.
- •Словянські народи Габсбурської монархії в роки революції 1848 – 1849 рр. Політичні програми.
- •Реформи 60-70-х років XIX ст. У Російській імперії.
- •Громадянська війна у сша.. 1861 – 1865.
- •Національно-визвольна боротьбьа південних слов’ян проти османського гніту у 70-х рр. Хіх ст.
- •Українські політичні партії в Галичині на зламі 19 – 20 ст. Програмні засади та діяльність.
- •Український політичний рух на Наддніпрянщині і в Галичині: друга пол. Хіх – поч. Хх ст.
- •Балканські війни на початку 20 ст. Та їх наслідки.
- •Переписи населення кінця хіх- поч ххі ст. Як джерело до вивчення демографічних процесів в Україні.
- •Загострення відносин між великими державами наприкінці 19 на початку 20 ст.
- •Україна в роки Першої світової війни
- •Паризька мирна конференція 1919–1920 рр. Версальська система мирних договорів
- •Західно-Українська Народна Республіка: утворення та розвиток.
- •Українські політичні партії у визвольних змаганнях 1917- 1921.
- •Українська революція 1917–1921 рр. У вітчизняній історіографії.
- •Зростання політичної нестабільності в Європі (кінець 20-х – початок 30-х років хх ст.).
- •Міжнародні відносини у Європі 30-х років хх ст.
- •Радянський Союз у 30-ті роки: сталінська "революція зверху".
- •Адміністративні зміни і політичний розвиток України в складі срср (до 1941 р).
- •Друга світова війна: історіографія питання.
- •Утворення кнр: особливості внутрішньої і зовнішньої політики.
- •Поглиблення демократичних процесів після Другої світової війни: розширення прав людини.
- •Зміни у співвідношенні сил на міжнародній арені після Другої світової війни.
- •Трансформація політичних ідеологій після Другої світової війни.
- •Розпад колоніальної системи.
- •«Нова економіка» на Заході у 50-60 рр. Зростання сфери послуг.
- •Інтеграційні процеси в Західній Європі після Другої світової війни
- •Зовнішня політика срср у 1964-1985 рр.: основні тенденції.
- •Близькосхідна криза: ґенеза та основні етапи.
- •Український дисидентський та правозахисний рух у 1960–70 рр.
- •Науково-технічна революція та її соціальні наслідки.
- •Соціал-демократична модель суспільних відносин (на прикладі Швеції).
- •Утворення Євросоюзу і його розбудова на початку ххі ст.
- •Німецьке питання в післявоєнний період. Об’єднання Німеччини.
- •Крах тоталітарних режимів у країнах Центрально-східної Європи6 спільне і відмінне.
- •Зовнішня політика України на сучасному етапі:європейський вектор.
- •Українці в сучасному світі: тенденції розвитку діаспори.
- •Історична наука у сучасній Україні: здобутки та проблеми.
Утворення Євросоюзу і його розбудова на початку ххі ст.
Початок процесам інтеграції в Західній Європі поклало підписання 18 квітня 1951 p. ФРН, Францією, Італією та країнами Бенілюксу Паризької угоди про створення (ЄОВС), 25 березня 1957 p. у Римі ФРН, Франція, Італія та країни Бенілюксу уклали Угоду про створення Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом) та Європейського економічного співтовариства. Великобританія не спромоглася очолити інтеграційні процеси в Європі. Тому вона зробила спробу протиставити цьому власне об'єднання. У червні 1959 p. у Стокгольмі на нараді Великобританії, Австрії, Данії, Норвегії, Португалії, Швейцарії та Швеції було ухвалено рішення про створення Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ).
Створення єдиного внутрішнього ринку було лише необхідним етапом на шляху до досягнення вищого рівня інтеграції - Європейського Союзу (ЄС). Європейський Союз був створений договором, підписаним 07.02.1992 року у м. Маастрихт (Нідерланди) між членами Європейської спільноти і вступила в силу 1 листопада 1993.
Цей Договір офіційно об'єднав усі раніше згадані європейські співтовариства. Договір виділяв серед інших дві найважливіші сфери співробітництва - у сфері вироблення і проведення єдиної зовнішньої політики і політики безпеки та у сфері юстиції і внутрішніх справ.
Згідно з Договором, Економічний та Валютний Союз означає остаточну фіксацію курсів валют держав-членів між собою та запровадження спільної валютної одиниці, а також вироблення і проведення спільної монетарної та фіскальної політики, метою яких є стабілізація цін.
Положеннями Маастрихтського договору визначено: критерії, які повинні виконати держави-члени ЄС для входження до ЕВС, реалізацію національних фіскальних політик, принципи роботи Європейського Центрального Банку, графік створення ЕВС, процедури прийняття рішень інституціями Співтовариства. Договір не передбачав проведення спільної економічної політики. Проте, держави-члени ЄС зобов'язалися визнати реалізацію економічної політики предметом спільного зацікавлення і координації.
У червні 1993 р. Європейська Рада на своєму засіданні в Копенгаґені визнала право кожної європейської країни яка визнає положення статті 6 пункт 1 Угоди про утворення Європейського Союзу вступати до Європейського Союзу. Після виконання ними низки вимог за трьома критеріями: політичного: стабільність установ, які гарантують демократію, верховенство права, дотримання прав людини та захист прав меншин; економічного: дійова ринкова економіка; «членського»: зобов'язання, що випливають із факту вступу до ЄС, зокрема визнання його політичних, економічних та монетарних цілей.
Так звані «копенгаґенські критерії» або критерії вступу були підтверджені в грудні 1995 р. на Мадридському засіданні Європейської Ради, яка підкреслила, крім того, значення перебудови адміністративних структур країни-заявника і створення умов поступової гармонійної інтеграції в ЄС.
В економічному сенсі прийняття Маастрихтського договору означало курс на завершення формування єдиного внутрішнього ринку (четвертий рівень економічної інтеграції) та перехід до реалізації ідеї економічного та валютного союзу (п'ятий — найвищий рівень економічної інтеграції). 1 січня 1995 року членами Європейського Союзу стали Фінляндія, Австрія та Швеція.
2 жовтня 1997 року було підписано Амстердамський договір (набув чинності 1 травня 1999 року). Амстердамська угода внесла зміни та доповнення до Маастрихтського договору про Європейський Союз, Римського договору про заснування Європейського (Економічного) Співтовариства та Євратому, Договору про заснування ЄСВС. Ці зміни торкнулись повноважень та напрямків діяльності, а також привели інституційні механізми до цілей, визначених Маастрихтським договором. Особливу роль у цьому відіграв вступ у силу Шенгенської угоди про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу (укладена 1985 року). На сьогоднішній день до цієї угоди приєднались 13 держав Європейського Союзу — Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція, Фінляндія та Швеція. Поки не приєднались до Шенгенської угоди Велика Британія, Ірландія та 10 держав, які стали членами ЄС у 2004 році.
26 лютого 2001 року був підписаний Ніццький договір, який вніс зміни в механізми інституційного розвитку ЄС з огляду на його майбутнє розширення. Зокрема, квоти представництва в інституціях ЄС були перерозподілені з урахуванням потенційної участі у них нових членів.
1 січня 2002 року до готівкового обігу була введена єдина грошова одиниця ЄС — євро, що стало етапом переходу до формування економічного та валютного союзу ЄС — найвищого етапу інтеграції. Зараз євро перебуває в обігу на території 12 країн-членів ЄС. Велика Британія та Данії вирішили поки що відмовитись від введення євро на своїй території, а Швеція не змогла виконати необхідних критеріїв введення євро, встановлених Маастрихтським договором. 10 держав, які приєдналися до ЄС у 2004 році, поки що не змогли виконати усіх необхідних критеріїв «зони євро».
1 травня 2004 року членами Європейського Союзу стали Польща, Угорщина, Чеська Республіка, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта, Естонія, Литва, Латвія.
17-18 червня 2004 року на Самміті ЄС у Брюсселі було схвалено текст Конституції Європейського Союзу. 29 жовтня 2004 року Угоду про Конституцію Європейського Союзу було підписано главами держав та урядів 25 країн-членів ЄС у Римі. Конституція ЄС складається з чотирьох розділів, у яких відображено головні цілі, завдання та функції ЄС, організаційна структура та процедура прийняття рішень, права і обов'язки всіх європейських органів управління, а також напрямки діяльності організації. 29 травня і 1 червня 2005 року населення Франції та Нідерландів голосує проти Конституційного договору. Негативні рішення референдумів спричинили паузу для розмірковувань про майбутнє Євросоюзу.
В жовтні ЄС починає переговори про вступ з Туреччиною та Хорватією. 1 січня 2007 року до Європейського Союзу приймають Болгарію і Румунію. Європейській Союз налічує 28 членів. 2013 – Хорватія.
