§ 28. Вимова й правопис голосних е та и

Голосні е та и під наголосом, а також на початку і в абсолютному кінці слова вимовляються виразно: те́плий, ти́хий, енергія, етикет, поле, по́ли, хитрувате, хитрувати. Тому труднощів у розрізненні їх на письмі не виникає. Сплутуються ненаголошені е та и в середині слова. Написання їх перевіряємо в різних випадках по-різному.

1. Добираємо форму слова чи споріднене слово, у яких цей звук наголошений і, отже, чується виразно: зелений, бо зелень; далеч, бо далекий; широкий, бо ширший; читати, бо читаний.

Щоправда, у кількох словах така перевірка неможлива, бо в них е та и чергуються, а саме: беру ― збирати, завмерти ― завмирати, дерти ― здирати, перу ― обпирати, простерти ― простирати, сперти ― спирати, терти ― стирати, жерти ― пожирати (чергуються ер ― ира), а також: стелити ― застилати, клену (кляну) ― проклинаю.

2. Перевіряємо, чи неясний звук випадає. Якщо випадає, то це е: справедливий, бо правда; квітень, бо квітня. Якщо не випадає, то це може бути й и, й е: вулик ― вулика; вчитель ― вчителя.

Разом з тим треба мати на увазі, що в кількох дієсловах випадає ненаголошений и, а саме: згинати ― зігну, відтинати ― відітну, напинати ― напну, починати ― почну, розминати ― розімну, засинати ― засну, вмикати ― увімкну, проривати ― прорву, зажинати ― жну.

3. Перевіряємо, чи неясний звук чергується з і. Якщо чергується, то це е: променистий ― промінь, сутеніти ― сутінки, женитися ― жінка.

Проте в кількох словах чергуються и — і, а саме: дитина ― діти, сидіти ― сісти, липучий ― ліпити, висячий ― повісити.

4. У групах –ере-, -еле- звичайно пишемо е: берег, джерело, переписувати, ожеледь, пелехатий (але келих і келех).

У відкритих складах -ри-, -ли- звичайно пишемо и: бриніти (хоч бренькати, але бриньчати), гриміти, дрижати, кривавий, криниця, кришити, стривати, тривати, тривога, триножити, блищати, глитати.

5. Пишемо префікс пре-, якщо його можна замінити словом дуже: предобрий (дуже добрий), премудрий (дуже мудрий), а також у старослов’янізмах презирство, престол, преподобний. В інших випадках пишемо префікс при-: пригода, прикраса, причетний, привітати.

6. У дієприкметниках та віддієслівних іменниках завжди виступає суфікс -ен-: збентежений, окреслений, значення, вирішення.

У суфіксі іменників -ив(о) завжди пишемо и: морозиво, мереживо, куриво. Виняток: марево.

115. Прочитайте прислів’я. Випишіть ті слова, яких стосуються правила правопису е та и.

1. Не живи позиченим розумом. 2. Не все говорене — творене. 3. Добрими намірами пекло встелене. 4. Ласкаве слово — що весняний день. 5. Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи. 6. З добрим дружись, а лихих стережись. 7. Скромність прикрашає людину. 8. Любов, як перстень, не має кінця.

116. Вставте пропущені букви и або е. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою е.

Оз..мина, вст..гати, уд..в’ятьох, с..реда, мороз..во, зб..рати, зчищ..ний, попр..їжджати, тютюнн..к, зв..кати, потр..вожити, жн..ва, понош..ний, оголош..ння, вар..во, жовт..нь, св..круха, мар..во, пр..зирство, звел..чання, ож..вити, неприм..ренний, втомл..ний, тан..ць.

Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову англійського поета Роберта Броунінга: “Коли людина бореться сама…”

117. І. Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим, помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.

Я дивився на воду. Озеро мінливе й неспокійне, як мінливе й неспокійне над ним небо. Озеро жило небом. Його сонцем і його хмарами. Небо синє — синіло спокійне плесо. Плавало зелене латаття, цвіли білі й жовті лілеї. І не ворушилися густі очерети. Небо ставало вишневе — вишневіло зелене латаття, а стебла стояли у воді, як червоні промені. У легенькому рум’янці розпускалися білі й жовті лілеї, самі рум’яніли.

Закувала зозуля.

Голос її діткнувся до озера, і озеро відгукнулося: ку-ку…

Із самісінької глибини вигулькнула луна. На плесі пішли кола. І зблиснули хвилі, як золота луска. Сходило сонце.

Було і гарно, і добре.

Кувала зозуля, а я дивився на озеро. З нього світило сонце. Зі східного берега відбивалися високі й низькі будинки, телеграфні стовпи, димарі й вигиниста, заточена, мов голка, гостра, як вістря нашої цивілізації, телевежа. І все було коло сонця (Б.Харчук).

ІІ. Вийдіть уранці чи перед заходом сонця до річки, озера або ставка й поспостерігайте за водою та навколишньою природою. Свої враження опишіть, звертаючи увагу зокрема на барви, звуки, рух, власні відчуття.