- •§ 1. Рідна мова
- •§ 2. Держава і мова
- •Мова як засіб спілкування
- •§ 3. Системний характер мови
- •§ 4. Текст, його компоненти
- •Проголошення незалежності України
- •§ 5. Побудова тексту
- •§ 6. Стилістика тексту
- •§ 7. Риторика
- •§ 8. Засоби практичної риторики
- •§ 9. Культура мовлення і мовний етикет
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Лексика
- •§ 10. Загальне поняття про лексику. Словники
- •§ 11. Слово і його лексичне значення
- •§ 12. Однозначні і багатозначні слова
- •§ 13. Пряме і переносне значення слова
- •§ 14. Стилістично забарвлена лексика
- •§ 15. Вузьковживана лексика. Застарілі слова й неологізми
- •§ 16. Омоніми й пароніми
- •§ 17. Синоніми й перифрази
- •§ 18. Антоніми
- •§ 19. Фразеологізми. Крилаті слова
- •§ 20. Фразеологічні вирази
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Фонетика, орфоепія, правопис
- •§ 21. Звуки і фонеми
- •§ 22. Букви. Правопис
- •§ 23. Орфоепія
- •§ 24. Вимова і правопис сонорних, дзвінких та глухих приголосних
- •§ 25. М’які і тверді приголосні. М’який знак і апостроф
- •§ 26. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •§ 27. Зміни приголосних
- •§ 28. Вимова й правопис голосних е та и
- •§ 29. Написання і та и в незапозичених словах
- •Правопис іншомовних слів
- •§ 30. Основні ознаки запозичених слів
- •§ 31. Вживання м’якого знака й апострофа та подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 32. Написання и та і в іншомовних словах
- •§ 33. Написання и та і, е та є в російських власних назвах
- •Милозвучність мови
- •§ 34. Основні засоби милозвучності української мови
- •§ 35. Чергування у — в, і — й як засіб милозвучності мови
- •Будова слова і словотвір
- •§ 36. Значущі частини слова
- •§ 35. Стилістичні засоби словотвору
- •§ 38. Написання складних слів і графічних скорочень
- •Іменник
- •§ 39. Рід і відміни іменників
- •§ 40. Відмінкові закінчення іменників іі відміни
- •§ 41. Особові назви
- •Прикметник
- •§ 42. Значення прикметників
- •§ 43. Ступені порівняння якісних прикметників.
- •§ 44. Творення відносних прикметників
- •§ 45. Творення і вживання присвійних прикметників
- •Числівник
- •§ 46. Розряди і відмінювання числівників
- •§ 47. Поєднання числівників з іменниками
- •§ 48. Творення складних числівників і відчислівникових слів.
- •Займенник
- •§ 49. Розряди займенників і особливості вживання їх
- •Дієслово
- •§ 50. Загальне поняття про дієслово та його форми
- •§ 51. Способові форми дієслова. Дієвідміни
- •§ 52. Переносне вживання способів і часів дієслова
- •§ 53. Творення і вживання дієприкметників
- •§ 54. Дієприслівник
- •§ 55. Творення і правопис прислівників
- •§ 56. Значення і правопис прийменників
- •§ 57. Деякі особливості вживання прийменників
- •§ 58. Значення і склад сполучників
- •§ 59. Правопис сполучників
- •§ 60. Значення і правопис часток
- •§ 61. Написання заперечної частки не і префікса не-
- •§ 62. Вигук
- •§ 63. Лексичні і синтаксичні словосполучення
- •§ 64. Види зв’язку між словами в словосполученнях
- •§ 65. Особливості побудови словосполучень
- •Загальні відомості
- •§ 66. Види речень за метою висловлювання, інтонацією та будовою.
- •§ 67. Інтонація і розділові знаки
- •§ 68. Складові частини речення
- •Просте неускладнене речення
- •§ 69. Головні члени речення. Підмет
- •§ 70. Присудок
- •§ 71. Двоскладні і односкладні речення
- •§ 72. Додатки
- •§ 73. Означення
- •§ 74. Прикладка
- •§ 75. Обставини
- •§ 76. Розділові знаки в простому неускладненому реченні
- •§ 77. Синтаксичний розбір простого речення
- •І. Характеристика речення в цілому
- •Іі. Характеристика простого речення
- •Ііі. Характеристика членів речення
- •Просте ускладнене речення Однорідні члени речення
- •§ 78. Загальне поняття про однорідні члени речення
- •§ 79. Розділові знаки в реченні з однорідними членами
- •§ 80. Особливості вживання однорідних членів
- •Відокремлені члени речення
- •§ 81. Уточнювальні члени речення
- •§ 82. Відокремлені означення
- •§ 83. Відокремлені прикладки
- •§ 84. Відокремлені обставини
- •Внесення
- •§ 85. Звертання
- •§ 86. Вставні слова і речення
- •§ 87. Вставлені слова і речення
- •§ 88. Слова-речення
- •Складне речення
- •§ 89. Складносурядні речення
- •§ 90. Складнопідрядні речення
- •§ 91. Речення з підрядними підметовими, додатковими, присудковими й означальними
- •§ 92. Речення з підрядними обставинними і супровідними
- •§ 93. Порівняльні звороти
- •§ 94. Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •§ 95. Складні безсполучникові речення
- •§ 96. Складні синтаксичні конструкції
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 97. Пряма мова і розділові знаки при ній
- •98. Способи передачі прямої мови непрямою
- •99. Цитати
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 100. Текст і його різновиди
- •§ 101. Синтаксична єдність
- •§ 102. Композиція тексту
- •§ 104. Абзац
- •Відповіді до вправ
- •§ 1. Рідна мова
§ 73. Означення
Означення в реченні називає ознаку предмета.
Означення відповідають на питання всіх відмінків прикметника (який? чий?) і порядкового числівника (котрий?), а також на питання непрямих, крім знахідного, відмінків кількісного числівника (скількох? скільком? скількома? на скількох?): (чиє?) Наше (яке?) бідне століття стільки вже ганьби прийняло за необачність, байдужість, егоїзм (чиїх?) своїх (чий?) дітей (Леся Українка). Тут пройшло життя (чиє?) чотирьох, якщо не п’яти поколінь Федорченків (О.Довженко).
Означення треба відрізняти від складеного іменного присудка, у якому пропущено дієслово-зв’язку. Якщо зробити це важко, то речення слід поставити в минулому часі — тоді при іменній частині складеного присудка з’явиться дієслово-зв’язка бути. Порівняйте: Неописанно чудова літня ніч в степах України (О. Довженко) і Літня ніч у степах України була неописанно чудова, — отже, тут чудова — присудок, а літня — означення.
Означення бувають узгоджені і неузгоджені.
Узгоджене означення стоїть у тому самому роді, числі й відмінку, що й означуване слово (при зміні форми головного слова форма залежного слова також змінюється).
Узгоджені означення виражаються прикметниками, дієприкметниками, дієприкметниковими зворотами, числівниками, займенниками (крім особових його, її, їх): День і ніч повз ваш будинок котиться залізна орда ревучих, виючих, чадних машин (П.Загребельний). Трьох молодших синів він [старий Федорченко] втратив на війні (О.Довженко).
Неузгоджене означення з означуваним словом поєднується зв’язком керування або прилягання (при зміні форми головного слова форма залежного слова не змінюється).
Неузгоджені означення виражаються іменниками та особовими займенниками в непрямих відмінках, неозначеною формою дієслова, прислівниками, словосполученнями: В очах (чиїх?) дівчини світяться іскри нерозтраченої любові (О.Довженко). (чиї?) Її щоки спалахують, як мак (Ю.Яновський). 3. Мене завжди хвилюють птиці (які?) у вечірньому небі (О.Довженко). 4. Бажання (яке?) вчитися було в нього ще змалку (М.Коцюбинський).
265. У поданих словосполученнях неузгоджені означення переробіть на узгоджені й навпаки і запишіть словосполучення в дві колонки: 1) з узгодженими означеннями; 2) з неузгодженими.
Похвальне слово, пюре з яблук, кришталева люстра, фланелевий одяг, ключ журавлів, марлевий бинт, будка сторожа, бібліотечна книжка, озерна вода, жир з риби, танковий люк.
Ключ. З других букв повинна скластися друга частина вислову кубинського поета П.-Х.Марті: “Найважча професія — “.
266. І. Прочитайте текст. Випишіть словосполучення з неузгодженими означеннями.
Формування багатьох колекцій найбільших музеїв Петербурга та Москви стало можливим лише завдяки систематичному знекровленню культурної спадщини народів імперії. Так сталося і з Україною.
Напередодні Полтавської битви і після поразки Мазепи російські урядовці почали розглядати історичні та культурні цінності України як свої військові трофеї. У Москві опинилися бібліотеки та колекції Мазепи, Орлика та інших представників репресованої козацької старшини. Традиції Петра І продовжила його вінценосна спадкоємиця Катерина ІІ. Підступно знищивши Запорізьку Січ і скасувавши Гетьманщину, вона наказує перевезти до Петербурга як трофеї не тільки січову скарбницю, а й споконвічні запорізькі реліквії — хоругви́, бунчуки, була́ви, церковні цінності з козацьких святинь. Стає правилом забирати до Ермітажу — приватного царського музею — усі коштовні археологічні знахідки, зокрема із скіфських курганів. Так опинилися в Петербурзі казкової краси знахідки із царського поховання Куль-Оба́. Пильно стежили в Петербурзі і за випадковими знахідками скарбів періоду Київської Русі. Зараз навіть важко перелічити, скільки їх із Києва, Чернігова та інших українських міст опинилося в імперській столиці. Попри безцінність їхнього культурного й наукового значення, треба сказати, що це сотні й сотні кілограмів українського золота та срібла, коштовного каміння… Усе це беззастережно звозилося до Петербурга (Л.Хоролець).
ІІ. Текст запишіть під диктовку, написане уважно звірте з надрукованим, помилки, якщо вони трапляться виправте і з’ясуйте їх.
