§ 94. Складнопідрядні речення з кількома підрядними

При одному головному реченні може бути не одне, а й два і більше підрядних. Таким чином, складнопідрядні речення бувають з однорідною й неоднорідною супідрядністю, з послідовною і мішаною підрядністю.

У складнопідрядних реченнях з однорідною супідрядністю два або більше підрядних одного виду однаково залежать від того самого головного і від того самого його члена. Наприклад, у реченні Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи, щоб нове життя будило рух і гомін між людьми (П.Грабовський) від головного речення я люблю однаково залежать три підрядні додаткові (відповідають на питання кого? що?).

Схематично будову наведеного речення можна зобразити так:

На схемі верхній прямокутник означає головне речення; нижні прямокутники — підрядні речення; лінії, що виходять з однієї точки, вказують на однорідну супідрядність.

Однорідні супідрядні речення можуть з’єднуватися між собою сполучниками сурядності.

Між двома однорідними супідрядними реченнями, з’єднаними одиничними сполучниками і, та (= і), або, чи, кома не ставиться: 1. Добре було б, коли б саме тепер хтось заглянув до нас в гості чи хоча б мама почала співати (М.Стельмах). 2. А Марко й далі співав, дарма що його пісню глушили якісь несамовиті громи і дарма що її не чули ні бійці, ні дід, ні коні (М.Стельмах).

У складнопідрядних реченнях з-неоднорідною супідрядністю два або більше підрядних неоднаково залежать від того самого головного або стосуються різних його членів. Наприклад, у реченні Моя земля була легка, як змах крила, коли по ній моя матуся з поля йшла (Д.Павличко) від головного моя земля була легка по-різному залежать два підрядні: перше (як змах крила) — підрядне міри й ступеня, друге — підрядне часу. У реченні А за вікном щасливі люди про те, що є, і те, що буде, поміж собою гомонять (В.Сосюра) підрядні додаткові що є і що буде стосуються різних його членів.

Схематично будову цих речень можна зобразити гак:

У складнопідрядних реченнях з послідовною підрядністю перше підрядне залежить від головного, друге підрядне — від першого, третє — від другого і т. д. Наприклад, у реченні Помиляється той, хто гадає, що з одержанням свідоцтва чи диплома кінчається період навчання (П.Панч) від головного помиляється той залежить підрядне хто гадає, а від нього залежить наступне підрядне.

Схематично будову цього речення можна зобразити так:

Якщо в такому складнопідрядному реченні збігаються підряд два сполучники, то кома між ними ставиться тільки тоді, коли підрядне речення, яке починається другим сполучником, можна опустити без шкоди для будови всього речення. В інших випадках кома між двома сполучниками не ставиться.

Наприклад, у реченні Віщувало серце, що, як тільки зміцніють синові крила, не втримати його в хаті (О.Гончар) кома між що і як ставиться, бо речення може існувати й без підрядного як тільки зміцніють синові крила. Але в реченні Вася Багіров з досвіду знав, що коли почався такий наступ, то батальйон, рано чи пізно, піде вперед (О.Гончар) кома між що і коли не ставиться, бо якщо опустити підрядне коли почався такий наступ, то зруйнується будова речення: знав, що... то батальйон піде вперед. Але якби в цьому реченні не було частки то, тоді між цими двома сполучниками треба було б поставити кому: Вася Багіров знав, що, коли почався такий наступ, батальйон, рано чи пізно, піде вперед.

До речі, це правило стосується й будь-якого іншого збігу сполучників. Наприклад, відповідно до нього в реченні Тепер поле… все далі розстеляло свою одежу, і, коли він зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви (М.Коцюбинський) між двома сполучниками поставлено кому, а в реченні Торік був уродив хліб, та як полили дощі, то позносило з гір половину снопів (І.Нечуй-Левицький) в такій самій позиції коми нема.

У складнопідрядних реченнях мішаного типу поряд існує однорідна і неоднорідна супідрядність, супідрядність і послідовна підрядність. Ці комбінації можуть бути розмаїтими, наприклад: Коли мене запитують (1), як я став письменником (2), мені хочеться відказати (3), що не я вибирав літературу (4), а вона мене (5) (П.Панч). Треба було ще глибоко розуміти (1), що мова тільки та невичерпно багата й гарна (2), яка виплекана твоїм рідним народом (3), яка живиться із народних джерел (4), що ніколи не замулюються (5) (П. П.).

Схематично будову наведених речень можна зобразити так:

У першому реченні головне — мені хочеться відказати (3), його пояснює підрядне умови коли мене запитують (1), від нього залежить підрядне додаткове як я став письменником (2), і знову головного однаково стосуються, але вже по-іншому два підрядні додаткові що не я вибирав літературу (4) і а вона [вибрала] мене (5). У другому реченні головне — треба було ще глибоко розуміти (1), його стосується підрядне додаткове що мова тільки та невичерпно багата й гарна (2), останнє пояснюють два означальні речення яка виплекана твоїм рідним народом (3) і яка живиться із народних джерел (4), а слова джерел стосується підрядне означальне що ніколи не замулюються (5).

Рідко трапляються речення, у яких одне підрядне може стосуватися двох і більше головних: Як ви вмирали, вам дзвони не грали, ніхто не заплакав над вами, лиш в чистому полі ревіли гармати, а зорі вмивались сльозами (М.Курах).

331. І.Перепишіть речення, підкресліть у них синтаксичні центри і накресліть їхні схеми. Поясніть вживання в них розділових знаків.

1. Неправда, що у правди сто облич, що можуть гендлярі за могорич на правду кривду перелицювати… (І.Муратов). 2. Ні, не буде душі людської зігрівати дзвінкою мовою чужою перевертень, що рідне слово в собі згасив, неначе ватру, яка в душі палахкотіла із днів дитинства (Д.Павличко). 3. Живемо так, що доля одного переплітається з долею іншого, немов коріння дерев, які ростуть поруч (М.Томенко). 4. Писав [Шевченко] просто, тепло й серйозно, як пишуть старшій сестрі, яка все зрозуміє, все відчує, що треба так чи інакше вирвати його звідси, поки жива його душа, поки не зник його талант, поки палає в ньому бажання жити (З.Тулуб). 5. Хочеться кожне слово помити в українській криниці, де дівчина воду брала, і поставити слова чистими рядами, щоб незабутнє вигравало в них, як сонце на Великдень, і радувало людські серця у великі і трудні часи (О.Довженко). 6. Свою повинні ми творити долю, бо, хай мине десяток літ чи сто, ніхто чужий нам не засіє поля і лемеша не викує ніхто (О.Довгий).

ІІ*. Зробіть повний синтаксичний розбір трьох перших речень, користуючись цифровими кодами, і накресліть їхні схеми. Перевірте себе за відповідями наприкінці підручника.

332*. Перепишіть речення, синтаксичні центри підкресліть, накресліть їхні схеми і між частинами складних речень, де треба, поставте коми.

1. Мені, мабуть, не докучить нагадувати що хто не знає свого минулого той не вартий свого майбутнього (М.Рильський). 2. Пишіть листи і надсилайте вчасно коли їх ждуть далекі адресати коли є час коли немає часу і коли навіть ні про що писати (Л.Костенко). 3. Найсміливіші хлопці, розбившись на гуртки, обмірковували куди піти щоб побачити як цвіте папороть і зірвати чар-квітку (В.Скуратівський). 4. З багатьох античних міфів на мене чи не найбільше враження справляв міф про людинолюбця Прометея який ніби вкрав у богів вогонь щоб передати його людям і міф про Ікара, першу людину що знялась на крилах у небо. 5. Поза центральною вулицею де світять чотири газові ліхтарі на все місто скоро зайде ранній осінній вечір лягає непроглядна тьма яку не можуть здолати кволі вогники гасівок що тьмяно поблискують крізь вікна старосвітських одноповерхових будиночків (З тв. Б.Антоненка-Давидовича). 6. У вузенькому провулку що веде до базару і куди лишень на годину-півтори в день зазирає сонце навколо двох машин що зачепилися бортами товпиться юрба зівак. 7. Наступила та передвечірня пора коли повітря стає джерельно-прозорим і навіть непомітні досі тоненькі дубчаки що там і сям стриміли у заплавах набрали соковитих контурів і непорушно відбилися на воді (З тв. Григора Тютюнника).

333. І. Прочитайте текст, визначте будову речень, поясніть вживання розділових знаків.

Є в житті кожного народу часи, коли нікому ніщо не прощається, коли всяке добро або зло, зроблене людиною, падає на незримі чаші найтонших терезів історії. Це важкі часи випробувань, коли народу загрожують розорення, рабство і смерть.

І щасливий той, хто, винісши народне горе, і попрацювавши немало, і немало проливши крові на полях битв, може потім уже сказати собі і світу, що в найстрашнішу годину не було у нього зерна неправди за душею.

Але горе тому, хто по злобі, мізерності, по нікчемності душі своєї піддається в фатальну хвилину слабкодухості, своїм низьким інстинктам і кине товаришів своїх і народ свій в ім’я мнимого врятування особистого життя, в ім’я брехливих обіцянок ворога (О.Довженко).

ІІ. Напишіть короткий твір-міркування на тему “Особисті й громадські інтереси — як узгодити їх?”