Займенник

§ 49. Розряди займенників і особливості вживання їх

Займенник не має свого власного лексичного значення. Він не називає предметів, ознак та кількості, а лише вказує на них.

Наприклад, у реченні Як вона кинулась до нього, як привітала! (Панас Мирний) є тільки вказівка на якихось осіб, але їх не названо. Значення займенників стає зрозумілим тільки тоді, коли ми сприймаємо їх у контексті. У даному разі йдеться про героїв роману Панаса Мирного “Хіба речуть воли, як ясла повні?” — Галю й Чіпку.

Займенники в мові вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому форму займенника треба узгоджувати з родом і числом іменника, замість якого цей займенник ужито. Наприклад: 1. Століттями українське селянство боролося проти поневолювачів. Воно повставало, його прагнення волі було незнищенним. 2. Століттями українські селяни боролися проти поневолювачів. Вони повставали, їхнє прагнення волі було незнищенним. Після іменника селянство, який стоїть в однині і має середній рід, вжито й відповідно займенники воно, його, а після іменника селяни, який стоїть у множині, — вони, їхнє.

Правильно вжиті займенники, крім того, допомагають пов’язати речення між собою в тексті.

За значенням займенники поділяються на дев’ять розрядів.

1. До особових належать займенники я, ми (перша особа), ти, ви (друга особа), він, вона, воно, вони (третя особа). У реченні вони виступають найчастіше в ролі підметів і додатків: Галя далі бачила, ширше сягала своїм розумом: він [розум] у неї [у Галі] кохався при достатках, у розкоші (Панас Мирний).

Займенник ви вживається також при ввічливому звертанні до однієї особи. Він може писатися з великої і з малої букви: Я вас люблю, о як я Вас люблю! Але про це не треба говорити (Л.Костенко).

2. Зворотний займенник себе, виступаючи додатком, завжди вказує на. ту особу, яка виконує дію: Збентежений Безбородько скоса зиркнув на себе, потім поглянув на Марка (М. Стельмах).

3. Присвійні займенники вказують на належність предмета першій особі: мій, наш; другій особі: твій, ваш, третій особі множини: їхній; особі, яка виконує дію: свій. У реченні вони найчастіше виступають у ролі означень: Не вмирає душа наша, не вмирає воля (Т.Шевченко).

На належність предмета третій особі однини вказують особові займенники в родовому відмінку: його, її. Іноді в цій ролі вживають особовий займенник їх (родовий відмінок множини займенника вони) — проте тут слід надавати перевагу присвійному займенникові їхній хоч би й для того, щоб уникнути небажаної омонімії: Своїм гнівливим шелестом вони [старі дуби] проганяють мене: німі їхні погрози наростають, вловлюю їх у всьому (Є.Гуцало).

4. До вказівних займенників належать цей, той, застарілий сей (вказують на предмет), такий (вказує на ознаку), стільки (вказує на кількість). У реченні вони виступають переважно в ролі означень, а також у ролі підметів, додатків, іменних частин присудка: В таку пору під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає (Т.Шевченко).

5. Означальні займенники: весь, всякий, кожний, інший, сам, са́мий.

Слід розрізняти значення двох останніх займенників. Основний зміст займенника сам, самá, самé, самí (з наголосом на другому складі) — виділення самостійної ролі певного предмета: Він сам додумався до цього. Займенник сáмий (з постійним наголосом на першому складі) вказує на тотожність предметів, ознак (він самий, той самий, такий самий), на просторову або часову межу (до самого моря, з самого ранку). У сполученні з дієсловом, з прислівником, взагалі з обставиною він набуває прислівникового значення: саме приїхали, саме там, саме тоді, саме перед обідом, саме через те; там само, тоді само.

6. Питальні займенники — ті, що їх ставимо як запитання до іменних частин мови: хто? що? (запитання до іменника), який? чий? (запитання до прикметника), котри́й? скільки? (запитання до числівника).

7. Відносні займенники-ті самі, що й питальні, але вживаються в складнопідрядних реченнях у ролі сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних: 1. Тугар Вовк полум’ям спалахнув на таку мову, якої він ще не чув від роду. 2. А віддалік, серед тих, що стріляли, стояла Мирослава (З тв. І. Франка). Водночас вони виступають членами речення: у наведених прикладах: якої є додатком, що — підметом. З відносним займенником що не слід сплутувати сполучник що, який членом речення не виступає: Синиця славу розпустила, що хоче море запалить (Л.Глібов).

8. Неозначені займенники утворюються від питальних додаванням часток аби-, де-, -сь (пишуться разом) та хтозна-, казна-, будь-, -небудь (пишуться через дефіс): дехто, щось, абиякий, казна-скільки, хтозна-що, хтозна-чий, будь-який, що-небудь, чий-небудь.

9. Заперечні займенники утворюються від питальних додаванням частки ні- (пишеться разам): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, а також жодний.

У неозначених і заперечних займенниках, якщо в них між часткою і займенником стоїть прийменник, усі частини пишуться окремо. Порівняйте: в декого — де в кого: абиким — аби з ким; до будь-кого — будь до кого: про ніщо — ні про що; нікого — ні від кого.

184. І.Прочитайте текст, знайдіть займенники, визначте розряд кожного і його роль у конкретному висловлюванні.

Старі дуби мовчать, не відкривають своїх таємниць, про них можна здогадуватися лише по тому, як дуби супляться, як твердо й рішуче темніє їхнє листя.

З якоїсь миті мені починає здаватися, що в лісі, крім мене, є ще хтось. Озираюсь, бо тут навколо далеко видно, проте ніде нікого. Пробую зосередитись, пробую забути, але не в силі , бо навіть шкірою відчуваю чиюсь присутність. Це відчуття заважає мені, воно вторглося в мій спокій, вдерлося, як хитрий, обачний завойовник, і вже підпорядкувало мене собі повністю… Ген там, либонь, коло озерцяти щось майнуло… Побачивши коня я зразу ж позбуваюся дражливого відчуття, що за мною хтось підглядає...

Але тепер починає мені здаватися, що дуби втратили свій недавній спокій, в шелесті їхнього листя звучить тривога. Чого б їм непокоїтись? Ага, зрозумів: я заважаю їм, бо чужий тут. Я вторгся сюди, порушив ту рівновагу, яка панувала в природі, порушив таїну їхнього потаємного мислення (Є.Гуцало).

ІІ. Продумайте виступ на тему “Не порушуймо рівноваги в природі”: складіть план виступу, запишіть основні думки.

185. Перепишіть, замінюючи іменники, де треба, займенниками. Прочитайте вголос перероблений текст: чи добре він звучить?

Що ж то зрадувався народ, як злапали відьму Явдоху Зубиху! Усі кричать, гомонять, біжать до Явдохи, проти Явдохи; усяк хоче стусана або запотиличника Явдосі дати… та й є за що! Нехай не краде з неба хмар, не ховає дощу у себе на миснику… Ось як усі біжать круг Явдохи та за Явдохою, а Явдоху аж на руках несуть, боячись, щоб не вирвалась та не втекла; а Явдоха й байдуже!.. А наш Ригорович перед веде та аж біжить з радощів, що таки напав на відьму і що Ригорович відьму тепер скрутить і вимучить з відьми, щоб віддала дощі назад, що покрала… (За Г.Квіткою-Основ’яненком).

186*. Перепишіть, розкриваючи дужки.

1. Діду, серце, голубчику, заграй яку(небудь). 2. Я щось маю розпитати, (де)що розказати. 3. Сирота Ярема, сирота убогий: ні сестри, ні брата, (ні)кого нема!.. (З тв. Т.Шевченка). 4. На вітряній горі… росло якесь (аби)що і (чортзна)що, щось колюче й кострубате, щось посудомлене й нетривке (П.Загребельний). 5. (Будь)кого за таке [Віталій] обірвав би, примусив би замовкнути! 6. Лукія ладна була (хтозна)що зробити зараз тому дівчиськові, що так зловживає почуттями її сина… (З тв. О.Гончара).

187*. Перепишіть прислів’я, ставлячи займенники, що в дужках, у потрібній формі.

1. За (ваш) шепотом і (наш) крику не чути. 2. На (чий) возі їдеш, тому й пісню співай. 3. Кожен кулик до (свій) болота звик. 4. І пес на (свій) смітті пан. 5. Як з (такий) піснею, то краще без (вона). 6. Казала кума — дам пшона, а у (вона сама) нема. 7. Хто сміється з чужої біди, діждеться й (своя котрась) середи. 8. Кожна робота легка, коли охоче (вона) робиш. 9. У (він) все горить у руках.

Запитання для узагальнення вивченого

1. Які є дев’ять розрядів займенників?

2. У чому особливість вживання займенника ви?

3. Чи до всіх особових займенників є відповідні присвійні займенники?

4. Що спільне мають питальні, відносні, неозначені і заперечні займенники?

5. Які особливості правопису неозначених і заперечних займенників?