- •§ 1. Рідна мова
- •§ 2. Держава і мова
- •Мова як засіб спілкування
- •§ 3. Системний характер мови
- •§ 4. Текст, його компоненти
- •Проголошення незалежності України
- •§ 5. Побудова тексту
- •§ 6. Стилістика тексту
- •§ 7. Риторика
- •§ 8. Засоби практичної риторики
- •§ 9. Культура мовлення і мовний етикет
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Лексика
- •§ 10. Загальне поняття про лексику. Словники
- •§ 11. Слово і його лексичне значення
- •§ 12. Однозначні і багатозначні слова
- •§ 13. Пряме і переносне значення слова
- •§ 14. Стилістично забарвлена лексика
- •§ 15. Вузьковживана лексика. Застарілі слова й неологізми
- •§ 16. Омоніми й пароніми
- •§ 17. Синоніми й перифрази
- •§ 18. Антоніми
- •§ 19. Фразеологізми. Крилаті слова
- •§ 20. Фразеологічні вирази
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Фонетика, орфоепія, правопис
- •§ 21. Звуки і фонеми
- •§ 22. Букви. Правопис
- •§ 23. Орфоепія
- •§ 24. Вимова і правопис сонорних, дзвінких та глухих приголосних
- •§ 25. М’які і тверді приголосні. М’який знак і апостроф
- •§ 26. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •§ 27. Зміни приголосних
- •§ 28. Вимова й правопис голосних е та и
- •§ 29. Написання і та и в незапозичених словах
- •Правопис іншомовних слів
- •§ 30. Основні ознаки запозичених слів
- •§ 31. Вживання м’якого знака й апострофа та подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 32. Написання и та і в іншомовних словах
- •§ 33. Написання и та і, е та є в російських власних назвах
- •Милозвучність мови
- •§ 34. Основні засоби милозвучності української мови
- •§ 35. Чергування у — в, і — й як засіб милозвучності мови
- •Будова слова і словотвір
- •§ 36. Значущі частини слова
- •§ 35. Стилістичні засоби словотвору
- •§ 38. Написання складних слів і графічних скорочень
- •Іменник
- •§ 39. Рід і відміни іменників
- •§ 40. Відмінкові закінчення іменників іі відміни
- •§ 41. Особові назви
- •Прикметник
- •§ 42. Значення прикметників
- •§ 43. Ступені порівняння якісних прикметників.
- •§ 44. Творення відносних прикметників
- •§ 45. Творення і вживання присвійних прикметників
- •Числівник
- •§ 46. Розряди і відмінювання числівників
- •§ 47. Поєднання числівників з іменниками
- •§ 48. Творення складних числівників і відчислівникових слів.
- •Займенник
- •§ 49. Розряди займенників і особливості вживання їх
- •Дієслово
- •§ 50. Загальне поняття про дієслово та його форми
- •§ 51. Способові форми дієслова. Дієвідміни
- •§ 52. Переносне вживання способів і часів дієслова
- •§ 53. Творення і вживання дієприкметників
- •§ 54. Дієприслівник
- •§ 55. Творення і правопис прислівників
- •§ 56. Значення і правопис прийменників
- •§ 57. Деякі особливості вживання прийменників
- •§ 58. Значення і склад сполучників
- •§ 59. Правопис сполучників
- •§ 60. Значення і правопис часток
- •§ 61. Написання заперечної частки не і префікса не-
- •§ 62. Вигук
- •§ 63. Лексичні і синтаксичні словосполучення
- •§ 64. Види зв’язку між словами в словосполученнях
- •§ 65. Особливості побудови словосполучень
- •Загальні відомості
- •§ 66. Види речень за метою висловлювання, інтонацією та будовою.
- •§ 67. Інтонація і розділові знаки
- •§ 68. Складові частини речення
- •Просте неускладнене речення
- •§ 69. Головні члени речення. Підмет
- •§ 70. Присудок
- •§ 71. Двоскладні і односкладні речення
- •§ 72. Додатки
- •§ 73. Означення
- •§ 74. Прикладка
- •§ 75. Обставини
- •§ 76. Розділові знаки в простому неускладненому реченні
- •§ 77. Синтаксичний розбір простого речення
- •І. Характеристика речення в цілому
- •Іі. Характеристика простого речення
- •Ііі. Характеристика членів речення
- •Просте ускладнене речення Однорідні члени речення
- •§ 78. Загальне поняття про однорідні члени речення
- •§ 79. Розділові знаки в реченні з однорідними членами
- •§ 80. Особливості вживання однорідних членів
- •Відокремлені члени речення
- •§ 81. Уточнювальні члени речення
- •§ 82. Відокремлені означення
- •§ 83. Відокремлені прикладки
- •§ 84. Відокремлені обставини
- •Внесення
- •§ 85. Звертання
- •§ 86. Вставні слова і речення
- •§ 87. Вставлені слова і речення
- •§ 88. Слова-речення
- •Складне речення
- •§ 89. Складносурядні речення
- •§ 90. Складнопідрядні речення
- •§ 91. Речення з підрядними підметовими, додатковими, присудковими й означальними
- •§ 92. Речення з підрядними обставинними і супровідними
- •§ 93. Порівняльні звороти
- •§ 94. Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •§ 95. Складні безсполучникові речення
- •§ 96. Складні синтаксичні конструкції
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 97. Пряма мова і розділові знаки при ній
- •98. Способи передачі прямої мови непрямою
- •99. Цитати
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 100. Текст і його різновиди
- •§ 101. Синтаксична єдність
- •§ 102. Композиція тексту
- •§ 104. Абзац
- •Відповіді до вправ
- •§ 1. Рідна мова
Відокремлені члени речення
§ 81. Уточнювальні члени речення
Уточнювальні члени речення конкретизують зміст попереднього члена і відповідають на питання а коли саме? а де саме? а як саме? а що саме? а який саме? тощо. До обставини місця уточнювальною може бути обставина місця, до обставини часу — обставина часу, до присудка — присудок і т.д.
У вимові вони виділяються інтонацією, а на письмі — з обох боків комами, зрідка тире.
Найчастіше уточнюються обставини місця, часу, рідше — обставини способу дії: Там, [а де саме?] на заході, ще ніч, а на сході уже небо червоніє від проміння, блиску сонця золотого (О.Олесь). Поважно, [а як саме?] з острахом, наче до першої сповіді, приступивсь Семен до граматики (М.Коцюбинський).
Але в реченні А дівчина при самій дорозі недалеко коло мене плоскінь вибирала (Т.Шевченко) словосполучення недалеко коло мене не уточнює попередньої обставини, тільки з іншої точки зору визначає те саме місце, тому й не виділяється комами.
Іноді виділення обставин залежить від того, який зміст автор вкладає в своє висловлювання, як у цих двох реченнях: Там, далеко, на Вкраїні, сяє сонечко ясне (П.Грабовський).— Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро (І.Нечуй-Левицький).
Уточнювальні члени вживаються і при означеннях та іменних частинах складених присудків, наприклад: У неї в хаті завелось багато всяких вузликів із насінням — великих і малих — і раз у раз щось сушилося на вікнах (М. Коцюбинський). Ніч була темна, аж чорна (М. Коцюбинський).
Різні уточнювальні члени можуть також вводитися в речення за допомогою пояснювальних сполучників тобто, цебто, або (= тобто), чи (= тобто), а саме, видільних прийменників крім, окрім, опріч, за винятком, на відміну від та приєднувальних слів зокрема, навіть, особливо, наприклад, у тому числі, хіба що, причому. У такому разі уточнювальні члени речення виділяються з обох боків комами або тире разом з названими словами: Листатий чауш, або “волове око”, буйно розрісся цієї весни (О.Гончар). Тимко сидів ображений, одинокий і розумів, що, крім матері і Гаврила, всі його ненавидять (Григорій Тютюнник). Деякі птахи, наприклад орли, грифи й кондори, можуть набирати висоту до шести-семи кілометрів.
Пояснювальні сполучники або, чи треба відрізняти від розділових сполучників або, чи, які поєднують однорідні члени, як у реченнях Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? (Панас Мирний). Ззаду кожної підводи торохтить відро або задимлений казанок (Григорій Тютюнник). Коми перед такими сполучниками чи та або (якщо вони одиничні) не ставляться.
291. І. Прочитайте текст, поясніть вживання розділових знаків між однорідними членами, частинами складного речення та при уточнюючих членах.
Перший екзамен — диктант з української мови — Улас склав успішно, і це підбадьорило його, але не заспокоїло: як і раніше він ще не був упевнений у собі і посилено готувався до наступних екзаменів. Його друзі-вступники бродили по парках, скверах, їздили на футбольні матчі, в театри, в цирк, гамірливими чередами бродили по Сумській, а він сидів цілий день, як Микита-чорнокнижник, а вночі спав як убитий, не чуючи ні веселого сміху, ні тихого шепоту закоханих на Журавлівських кручах, ні мелодійного побринькування гітари в теплі серпневі ночі.
Екзамен з російської мови прийшов тримати з якимось душевним неспокоєм. Адже живої російської мови, причому літературної, він ніколи не чув, хіба що тільки на уроках, і тому, коли надійшла його черга відповідати і гладенько причесана жінка з вродливим приємним обличчям попросила його до дошки, він зблід і довго не міг сказати першого слова. Жінка бачила його хвилювання і опустила очі, щоб не дивитися на нього і не бентежити його, але він все мовчав. Тоді вона усміхнулася, вважаючи, що своєю усмішкою підбадьорить його, але з цього нічого не вийшло, бо цю усмішку Улас сприйняв інакше. Він подумав, що викладач насміхається з нього (Григорій Тютюнник).
ІІ. Текст перекажіть, доповнюючи його власними враженнями від екзаменів, які вам доводилося складати. Переказ запишіть.
292*. Речення перепишіть, підкресліть члени речення. Визначте уточнювальні члени і виділіть їх.
І. 1. Все можна виправдати окрім освіченого варварства (П.Загребельний). 2. Націю творять сукупно всі навіть великі лиходії (Ю.Мушкетик). 3. Знання про невидиму суть людини душу майже зникли повністю із нашого життя (К.Мотрич). 4. Крім знання тут потрібна інтуїція, дар передбачення, дар ясновидця (О.Гончар). 5. А віддалеки з села дівоча пісня долітає (М.Рильський). 6. Ягід навколо особливо дикої малини була сила-силенна (О.Довженко). 7. Між деревами в наметах рудого листу щось пахло непевно, осіннє небо нудьгувало понад бульваром, і все те сіре, слизьке, убоге ворони вкрили сіткою крил (М.Коцюбинський).
ІІ. 1. Рівно на повні груди дихає степ (І.Кириленко). 2. Всіх там у полі уклоном низьким жито привітно стріває (О.Олесь). 3. Не чути ніякого голосу крім вівчарської трембіти десь на далекій полонині (І.Франко). 4. Квіти особливо пальми і аспарагуси навіяли життя у мертві кімнати (І.Вільде) 5. Він полюбляв, щоб до Волі заходили гості зокрема Рада й Аліна (Ю.Яновський). 6. Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів у тому числі з української мови (Григорій Тютюнник). 7. Менеджмент тобто сукупність методів і форм ефективного керування виробництвом має велике значення в житті суспільства.
293*. Зробіть повний синтаксичний розбір поданих речень, користуючись цифровими кодами. Перевірте себе за відповідями наприкінці підручника.
1. У повітрі вже інколи пахло колючим морозцем, що невідь-звідки падав на землю й бурунив душу п’янким трунком бадьорості (Р.Іванченко). 2. На протилежному боці долини, попід горбами, чорнів обрідний безлистий ліс, а внизу, в затишку, жовтів широкий луг (В.Малик). 3. В маленькій біленькій хатині сон мрії колише в колисці дитині (Б.-І.Антонич).
