§ 62. Вигук

Вигуки виражають емоції та спонукання, не називаючи їх, а також відтворюють нечленороздільні звуки.

Вигуки в мові виступають замінниками речень. Їхнє ж конкретне значення великою мірою залежить від контексту, ситуації. Наприклад, візьмемо вигук ну: 1. Ну! поїдемо на Носівку! 2. Чотирнадцять вовків колись за нами гнались! — Ну, Петре Івановичу! Невже таки чотирнадцять?! 3. Ну, пішли, синку, пішли... (З тв. Остапа Вишні). У першому прикладі вигук ну приблизно означає “Вирішено!"; у другому — “Та що ви кажете"; у третьому — “Годі баритися”.

За значенням вигуки поділяються на:

а) емоційні — виражають почуття, настрій, переживання, стан людини, її ставлення до різних явищ дійсності: о, ой, ах, ех, ай, ух, ой лишенько, ой леле, тьху, фу, цур, овва, от тобі й раз, отож-бо й воно, де ж пак, слава Богу;

б) спонукальні — виражають наказ, спонукання або служать засобом привернення чиєїсь уваги: геть, годі, ну, цить, тсс, гиля, киць-киць, тпру, вйо, соб, цабе, ануте, анумо, гей, агов, алло;

в) застиглі формули спілкування — виражають привітання, прощання, пробачення, подяку, побажання, лайку тощо: добридень, привіт, до побачення, на добраніч, прощайте, пробачте, даруйте, дякую, спасибі, щасливо, помагайбі, будь ласка, прошу, бігме, цур тобі;

г) звуконаслідувальні слова — відтворюють різні звуки природи, тварин, машин тощо: ку-ку, кукуріку, няв, му-у-у, ш-ш-ш, дзень, тік-так, бах, гульк.

Вигуки, що передають повторювані або протяжні звуки, пишуться через дефіс: ой-ой-ой, ай-ай-ай, ну-ну, гав-гав, ня-а-ав, ф’ю-у-у-у.

Вигуки типу леле, лелечко, цитьте, овва, кукуріку, кудкудак, бух, тарах, бабах тощо, які не передають повторюваних чи протяжних звуків, пишуться разом. Проте, якщо треба передати протяжність, то й ці вигуки можуть писатися через дефіс: І раптом: — Б-б-ба-бах! (Остап Вишня). Б’ється, стогне, зітхає море!.. Бу-ух!.. бу-ух!.. бу-ух! (М.Коцюбинський).

У вигуках будь ласка, до побачення, на добраніч, оце так, отим то й ба, от тобі й на і под. усі складові частини пишуться окремо.

Вигуки ану, анумо, ануте пишуться одним словом.

Через дефіс пишуться вигуки їй-богу, їй-бо, їй-право, ану-ну.

Вигуки вживаються лише в розмовному й художньому стилях.

Вигуки в реченні звичайно стоять відособлено і від членів речення відокремлюються комою або знаком оклику: А він дививсь у віконце, дививсь і заспівав… Ах, що то яка пісня була ! (Марко Вовчок). Ех! Ех! Ех! Ррраз! Ррраз! Закаблуками! Закаблуками! По злиднях, по гіркій, по циганській долі закаблуками! (Остап Вишня).

Якщо вигук ужито в середині речення, він виділяється з обох боків тире, рідше — комами: І раптом він — о леле! — у стіні побачив двері ще якісь чудні (М.Бажан). А дівчина, Петре, їй-право, непогана (А.Головко).

Іноді вигуки можуть виступати членами речення:

а) в ролі присудка: Заридала Катерина та бух йому [батькові] в ноги (Т.Шевченко);

б) в ролі підмета: Тисячоголосе “ура” покотилося берегом (О.Гончар);

в) в ролі додатка: Не кажи “гоп”, поки не перескочиш (Нар. творчість).

У такому разі вигуки не відділяються розділовими знаками від інших членів речення. Вони можуть лише братися в лапки.

233. Перепишіть, розкриваючи дужки. Визначте розряди вигуків за значенням.

1. Ви коли-небудь полювали з крякухою?.. Ай(ай)ай(ай)! Як же це так, що ви не знаєте, що таке крякуха?! 2. А(га)! Ось і останній, найтовщий бересток! 3. — Ну, що — знайшов? Ш(ш)ш! — кепкуючи, шарудить очерет. 4. Крякуха ваша в кошику, почувши шум чирячих крил, зразу: Ках! (Ках!) Ках!. 5. А ви їй: — Тась! (Тась!) Тась!. Не кричи, голубочко… 6. А(а)! Та це ж бугай, що лякає дітей своїм гучним над очеретами: — Бу(у)у! Бу(у)у! 7. Проходячи вулицею в найглухішому селі, один одного обов’язково привітає — Здорові були! 8. От підходить людина до черги, а попередній громадянин їй: — Будь ласка, вперед! Дуже прошу! (З тв. Остапа Вишні).

234. І. Прочитайте текст, знайдіть вигуки й з’ясуйте їхню роль у тексті.

Уявіть собі таку картину: сидите ви над ставком рано-вранці. В руках у вас вудочка. На гачку — картопля. Ви дивитесь на поплавок… З такою увагою, з таким бажанням, з таким чеканням. І раптом поплавок — сіп! А вас у серце — штрик! Ще раз — сіп! Ще раз — штрик! І ось ваш поплавок поїхав-поїхав-поїхав і зник під водою… Ви за вудку — р-р-раз! — підсікли. І почуваєте, що в руках у вас щось тріпоче! І бачите, що ліска ваша натяглася, як струна, а вудлище — дугою і тремтить! Є! Він, короп! Ведете його до берега… Ось короп уже біля берега. Ось виткнулася його голова, ось уже видно його спину. Він рветься, вигинається, б’є хвостом, скручується бубликом, виривається… Серце у вас колотиться, дихаєте ви глибоко й прискорено. Ви вже бачите цього коропа або фаршированим, або маринованим, або просто смаженим, а з голови — юшку… Раптом — р-р-раз! Лясь! Ви — смик! — гачок порожній, а короп, на мить отетерілий, ще стоїть перед вами… Які хвилини!..

Взагалі коропа в даному разі у вас нема: зірвався.

Що робити?

Були такі ви́падки, що рибалка стрибав у воду, щоб ухопити коропа руками. Шубовсть! В одежі, в чоботях, з картоплею в торбинці… Даремно! (Остап Вишня).

ІІ. Приготуйтеся до докладного усного переказу: складіть план розповіді, визначте ключові словосполучення й речення і вивчіть їх напам’ять.

Запитання для узагальнення вивченого

1. Чи є різниця в правописі прислівників, утворених від різних частин мови?

2. Як відрізнити прислівник від однозвучного поєднання іменника з прийменником?

3. Як пишуться прислівники, утворені від числівників?

4. Коли прислівники, утворені повторенням того самого слова, пишуться кількома словами, а коли — через дефіс?

5. Як пишуться складні прийменники?

6. Які помилки ви помічаєте у вживанні прийменників вашими знайомими? У передачах по радіо, телебаченню?

7. Як відрізнити складні сполучники, які пишуться разом, від однозвучних поєднань повнозначних слів з прийменниками та частками, які пишуться окремо?

8. Які є частки за значенням і вживанням?

9. Які частки пишуться через дефіс? Яка є особливість у написанні частки таки?

10. Коли частка то пишеться окремо, через дефіс і разом?

11. Яка є особливість у написанні не з дієсловами і зокрема з дієприкметниками?

12. На які розряди за значенням поділяються вигуки?

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ