§ 96. Складні синтаксичні конструкції

До складних синтаксичних конструкцій зараховуємо складні речення, у яких поряд існують сурядний і підрядний, сполучниковий і безсполучниковий зв’язки.

Ці комбінації можуть бути розмаїтими.

1. У складному реченні може співіснувати безсполучниковий і сурядний сполучниковий зв’язок: Вітрило напнулось (1), хвиля загомоніла (2), і човен помчав прудко (3) (І.Драч).

Схематично будову цього речення можна зобразити так (перекреслена лінія — безсполучниковий зв’язок):

2. Сурядним зв’язком можуть об’єднуватися складнопідрядні речення одне з одним або з незалежними реченнями — таким чином виникають складні речення із сурядністю й підрядністю: Спустився вечір (1), і одразу похолоднішало (2), хоч удень була нестерпна спека (3) (О.Гончар). Як швидко минають дні (1), коли в людини є хліб і вода (2), і як повільно течуть вони (3), коли немає ні ковтка води (4) (С.Скляренко).

Схематично будову цих речень можна зобразити так:

3. Безсполучниковим зв’язком можуть об’єднуватися складнопідрядні речення одне з одним або з незалежними реченнями — таким чином виникають складні речення із безсполучниковим зв’язком і підрядністю: Щастя дурно не дається (1): тільки той його придбає (2), хто за його в бої б’ється (3) (Б.Грінченко). Не може кермувати той людьми (1), хто сам не бачить шляху із пітьми (2), не може дати волю той народу (3), хто душу закував у темноту (4) (Д.Павличко).

Схематично будову цих речень можна зобразити так:

4. В одному реченні може співіснувати сполучниковий і безсполучниковий, сурядний і підрядний зв’язки, як у реченні: І я подумав (1): як то добре отако вірити в когось, покластися на когось (2), але все те до пори (3), бо надходить час (4) і ти мусиш узяти на себе всю відповідальність не тільки за власне життя, а й за життя інших, близьких, а часом і не близьких людей та справи (5) (Ю.Мушкетик).

Схематично будову цього речення можна зобразити так:

Розділові знаки між кожними двома частинами таких складних синтаксичних конструкцій ставляться так само, як і між будь-якими двома частинами складносурядних, складнопідрядних чи складних безсполучникових речень.

339. І. Почитайте текст. Випишіть складні синтаксичні конструкції й накресліть схеми цих речень. Поясніть вживання розділових знаків у них.

Вся Канівщина од самого берега Дніпра вкрита крутими горами, але ніде нема таких крутих і густих гір, як на полуденній стороні Канівщини, де річка Рось наближається до Дніпра, де вона прорізує гори і під горами кам’яний шар, де обидва береги Росі обставлені скелями. Глянеш з корсунських гір, славних битвами Богдана Хмельницького, і по обидва боки Росі земля ніби схопилася пузирями та бульками, ніби вона кипіла, клекотіла і тільки що простигла саме тоді, як добре вбилася в ключі. Здається, ніби то не земля, а море в час бурі з високими та крутими хвилями, з кучерявими гребенями. Скрізь понад Россю стоять круті гори, як висока покрівля хат, поламані на всі боки; між горами вузькі та довгі без кінця яри, покручені, як безконечник на писанках. Гори то піднімаються, то вгинаються на всі боки, то западають дуже глибоко круглими глибокими долинками, схожими на погріб. На їх крутих ребрах подекуди ніби хтось повиколупував долинки якоюсь велетенською ложкою. На тих горах скрізь стримлять козацькі могили, куди тільки кинеш оком. Увесь край ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де під безіменними могилами похована українська воля (І.Нечуй-Левицький).

ІІ. Текст запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим, помилки, якщо вони трапляться, виправте й з’ясуйте їх.

340*.. Речення перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки, зробіть повний синтаксичний розбір їх, користуючись цифровими кодами, і накресліть їхні схеми. Перевірте себе за відповідями наприкінці підручника.

1. Природа — наймудріший співрозмовник рівного їй нема вона допомагає вам відкрити в собі якості про які ви й не підозрювали (Є.Гуцало). 2. Тихі й спокійні були ліс і поле на цілім просторі і здавалось неначе ми чути могли як спадали летючі зорі (Леся Українка). 3. Навіть того чиє життя минає в небі цей степ вражає своїм безмежжям, блиском, сліпучістю сонце таке сліпуче тут світить ніби ти опинився на якійсь іншій, ближчій до сонця планеті (О.Гончар). 4. Дивлюся я на плесо з берега і наче бачу наяву сумують лілії край берега а зорі плавають в ставу (В.Лучук). 5. Дозрівають довгі дні як ярі яблука лине листя з лип плине воза скрип коло лісу колом ллється вигук зяблика (Б.-І.Антонич). 6. Я в безсиллі не запла́чу що життя тепер сумне я дізнаюсь я побачу хто, всесильний, духом вільний, всі тумани прожене (Г.Чупринка). 7. Те що не сказано буде не сказано те що не зробиш залишиться так (І.Коваленко).