§ 64. Види зв’язку між словами в словосполученнях

1. Між словами в сурядному словосполученні виникають такі види сурядного зв’язку:

а) єднальний — виражається за допомогою єднальних сполучників і, та (= і), ні… ні, не тільки… а й, як… так і або без них: сонце і місяць; тихий, лагідний:

б) протиставний — виражається за допомогою протиставних сполучників а, але, та (=але), проте, зате, однак, все ж або без них: не місяць, а сонце; не холодно — жарко;

в) розділовий — виражається за допомогою розділових сполучників або, чи, то… то: батько або мати; то холодно, то жарко.

2. Між словами в підрядному словосполученні виникають такі види підрядного зв’язку:

а) узгодження — залежне слово своєю граматичною формою (рід, відмінок, число) уподібнюється до головного: вільна думка; змінюємо форму головного слова: думкою— змінюється й форма залежного: вільною;

б) керування — залежне слово завжди стоїть у певному непрямому відмінку (з прийменником або без нього) незалежно від граматичної форми головного слова: думка про Україну; змінюємо форму головного слова з думкою — форма залежного залишається незмінною: про Україну;

в) прилягання — залежне слово виражене прислівником, дієприслівником або неозначеною формою дієслова, які не можуть змінюватися: приїхав удосвіта, дуже яскравий, розмовляємо йдучи, просять допомогти.

240. Словосполучення запишіть у три колонки: 1) з узгодженням; 2) з керуванням; 3) з приляганням. Головні слова підкресліть.

Знати правду, осяйна далечінь, далеко від нас, спільна справа, знати достеменно, бистра вода, крига скресла, спільнота людей, вільно жити, ранкова зоря, плесо озера, скупо освітлений, дещо помітити, вчитися малювати, стислий виклад, дивовижна пригода, делікатно сказати, вчитися красномовства, яскравий образ, тьмяне освітлення, відомий усім, сміливо йти.

Ключ. З других букв перших слів повинно скластися закінчення вислову В.Симоненка: “Величі справжній не треба… “

241. І. Прочитайте текст. Випишіть із тексту всі сурядні словосполучення (словосполучення виписуйте з тими прийменниками й сполучниками, які в них входять), Зверніть увагу на розділові знаки в них.

Якщо ти не любиш свого народу і нехтуєш його мовою, то хто ж тобі повірить, що ти любиш і поважаєш сусідні народи?.. Мова — це глибина тисячоліть. Цей найдорожчий скарб переданий нам сотнями й сотнями попередніх поколінь, злеліяний у пісні, в переказі, в приказці.

Історія живе в нашій мові, в пісні, слово нам доносить з глибини віків пристрасті, радості, сподіванки й горе наших предків. Мова — це душа народу. Дитина росте, чує першу казку, першу пісню, сама лепече ту казку й пісню і розводить свій квітник слів, що чим далі — тим більше розростається і все пишніше буяє. В її свідомість разом з материнським словом входять звичаї свого оточення. Через оповідання близьких вона довідується про діла своїх дідів і прадідів, про подвиги народних героїв минулого. Картини рідної природи з усіма її особливостями, враження від них, виражені словами, входять у свідомість, у душу людини з тим емоційним забарвленням, яке дав їм народ у своїх піснях, казках і приповідках.

Слово рідне! Мабуть, не було жодного видатного письменника, який би від усього свого людяного серця не висловив любові до рідної мови і своєї тривоги за її долю, який би не покладав на неї найбільших надій, бо долю свого народу бачив невідривно від долі рідної мови (О.Гончар).

ІІ. Текст запишіть під диктовку (попросіть, щоб хтось вам його продиктував), написане уважно звірте з надрукованим, помилки, якщо вони трапляться, виправте й з’ясуйте їх.