§ 44. Творення відносних прикметників

Відносні прийменники творяться переважно від іменників — загальних і власних назв — та дієслів.

1. Від загальних назв відносні прикметники творяться найчастіше за допомогою суфіксів:

а) -ов(ий) з варіантом -ев(ий): лісовий, степовий, річковий, зимовий, службовий, бронзовий, життєвий, овочевий, кінцевий;

б) -н(ий): народний, мідний, професійний, шкільний, хатній, дорожній; якщо твірна основа закінчується на н, то виникає подвоєння букв -нн-: туманний, віконний, монотонний, осінній; якщо твірна основа закінчується збігом приголосних, то між ними може з’являтися вставний о або е: церковний, молитовний, пісенний, земельний, торговельний;

в) -ян(ий), після шиплячих -ан(ий), у яких н не подвоюється: дерев’яний, солом’яний, морквяний, рядняний, дощаний, піщаний, кожушаний;

г) -ськ (ий), який, зливаючись з кінцевими основи г, з, ж, перетворюється на -зьк(ий), а зливаючись із к, ц, ч, перетворюється на -цьк(ий): людський, студентський, морський, варязький, козацький;

ґ) від іншомовних слів — -ичн(ий) з варіантом -ічн(ий): історичний, категоричний, атлетичний, біологічний, ритмічний.

2. Від власних географічних назв відносні прикметники творяться за допомогою суфікса -ськ(ий), який, зливаючись з кінцевим приголосним основи, має ще варіанти -зьк(ий), -цьк(ий): прип’ятський, черкаський, бузький, запорізький, гадяцький, кагарлицький. Причому голосні о, е перед цим голосним чергуються з і: Золотоноша — золотоніський, Гуляйполе — гуляйпільський, Лозова — лозівський, Мукачеве — мукачівський; але в іншомовних назвах ці голосні зберігаються: Ростов — ростовський, Габрово — габровський, Сараєво — сараєвський. Суфікси -к-, рідше -ц-, як правило, випадають: Боярка — боярський, Романівка — романівський, Капустинці — капустинський, Васютинці — васютинський.

Іноді між твірною основою і суфіксом -ськ(ий) вставляється ще суфікс:

а) якщо назва має форму множини, — -ів-: Чабани — Чабанівський, Москаленки — москаленківський, Зубані — зубанівський, Іваничі — Іваничівський, Турбаї — турбаївський; а також в окремих випадках: Маячка — маячківський, Толока — толоківський, Рудка — рудківський, Хрещате — хрещатівський, Високе — високівський, Златоуст — златоустівський; але: Кобеляки — кобеляцький, Маневичі — маневицький, Озютичі — Озютицький;

б) якщо назва має закінчення -а (-я), — -ян- , після шиплячих -ан-: Десна — деснянський, Келеберда — келебердянський, Теребовля — теребовлянський, Ружа — ружанський, Будища — будищанський, Заріччя — зарічанський; а також: над Дніпром — наддніпрянський;

в) якщо назва має закінчення -е, — -ен-: Красне — красненський, Рівне — рівненський, Ставище — ставищенський, Нижнє — нижненський; а також: Керч — керченський;

г) якщо назва іншомовна з кінцевим голосним, — переважно -ин-: Ялта — ялтинський, Аляска — аляскинський, Баку — бакинський, Сочі — сочинський; але: Чукотка — чукотський, Балта — балтський, Тбілісі — тбіліський.

3. Від дієслів відносні прикметники творяться переважно:

а) додаванням до основи інфінітива (частина неозначеної форми без суфікса -ти) суфікса -льн(ий): копіюва(ти) — копіювальний, орошува(ти) — орошувальний, проща(тися) — прощальний, точи(ти) — точильний, живи(ти) — живильний;

б) за допомогою суфікса -н(ий): намивати — намивний, орати — орний, запобігати — запобіжний, перелітати — перелітний, переломити — переломний, пити — питни́й;

в) зрідка за допомогою суфікса -ч(ий): творити — творчий, дарувати — дарчий, вірити — вірчий.

168*.. Від поданих іменників утворіть відносні прикметники й запишіть у три колонки: 1) із суфіксом -ян-; 2) із суфіксом -ов- (-ев-); 3) із суфіксом -н-.

Неділя, алича, цитрус, морква, олово, емаль, атом, доба, рік, озеро, ужиток, овес, дорога, увага, шагрень, аметист.

Ключ. З перших букв повинен скластися вислів В.Сосюри.

169.. Від поданих географічних назв утворіть відносні прикметники й запишіть їх у три колонки: 1) ті, у яких звукосполучення -ськ- стоїть безпосередньо після голосного (прикметників, у яких -ськ- стоїть після приголосного, не записуйте); 2) ті, у яких внаслідок злиття двох приголосних виникло звукосполучення -цьк-; 3) ті, у яких виникло звукосполучення -зьк-.

Ялпуг, Ідриця, Озгоруш, Лохвиця, Іртиш, Волноваха, Брест, Лютіж, Збруч, Обідус, Здвиж, Рига, Кременчук, Онега, Токмак, Сиваш, Кітеж.

Ключ. З других букв повинен скластися початок вислову О.Підсухи: “… — і забудь”.

170*.. Від поданих географічних назв утворіть відносні прикметники й запишіть їх у чотири колонки — утворені за допомогою: 1) лише суфікса -ськ-; 2) суфікса -івськ-; 3) суфікса -янськ- (-анськ-); 4) суфікса -енськ.

Ятрань, Яблучне, Трипілля, Іваничі, Скипча, Думне, Нехайки, Лисича, Ставище, Шевченкове, Зборів, Близнюки, Нижнє, Сміла, Хитці, Фастів.

Ключ. З других букв повинно скластися закінчення вислову В.Симоненка: “Мало великим себе уявити, …”

171. І. Прочитайте уривок, знайдіть у ньому відносні прикметники і з’ясуйте, як вони утворилися.

Серед безлюдних просторів, морозом окутих, засипаних мертвим снігом-піском, білим та холодним, по хуторах і селах світились привітні небуденні огні.

Рік од року, довгі віки, серед самої глухої ночі-зими, коли, здається, і сміх, і пісню, і всі радощі людські закує, замурує в крижану дулевину, погасить у людських кублах останні огні й оповиє їх у довічну темряву, — по всіх неосяжних просторах степів поміж сонними борами, по всіх закутках, де тільки притаїлись людські житла, всі разом, немов по захованих дротах, світились вони, радісні живі.

Боязко заблимали огники десь і на дні глибокої степової балки, самотної на далекому степу.

Десяток убогих хаток визирали із заметів, мов нори степових звірів, а поміж ними лунав веселий гомін: веселою, ясною марою вертиться по хуторі різнокольорова звізда, лящать бадьорі пісні про райські сади, про золоті розкоші.

Здається, повійнуло на завмерлий хутір з вікової давнини казковим сном, чарівним і теплим.

А кругом балки в грізне військо вирядились тіні всякого страхіття й примар з відьмами й мерцями, з усіма витворами темної ночі; заворушились, стурбовані світлом і радістю, озброїли свої сили проти радісного свята.

І зашумів люто вітер із степу, — із свистом, із диким гуком метнулась на хутір разом із ним темна сторожа, подула холодом, війнула снігом, накинула темне рядно. Стало порожньо й сумно.

Тільки сила ворожа гасає, лютує в темряві…

… Колядники увіходили в свій хутір тісним гуртком. Упівголоса велася цікава розмова. Забігали одно перед другим наперед, товпились коло того, хто розказував. І в цікавих блискучих очах ще одсвічували в усіх таємниці різдвяної ночі (С.Васильченко).

ІІ. Приготуйтеся до докладного усного переказу уривка: поділіть текст на смислові частини, складіть план, вивчіть напам’ять ключові речення.

172. З’ясуйте, як у вашій місцевості творять відносні прикметники від власних географічних назв. Які закономірності при цьому спостерігаються? Свої висновки й приклади до них запишіть.