- •§ 1. Рідна мова
- •§ 2. Держава і мова
- •Мова як засіб спілкування
- •§ 3. Системний характер мови
- •§ 4. Текст, його компоненти
- •Проголошення незалежності України
- •§ 5. Побудова тексту
- •§ 6. Стилістика тексту
- •§ 7. Риторика
- •§ 8. Засоби практичної риторики
- •§ 9. Культура мовлення і мовний етикет
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Лексика
- •§ 10. Загальне поняття про лексику. Словники
- •§ 11. Слово і його лексичне значення
- •§ 12. Однозначні і багатозначні слова
- •§ 13. Пряме і переносне значення слова
- •§ 14. Стилістично забарвлена лексика
- •§ 15. Вузьковживана лексика. Застарілі слова й неологізми
- •§ 16. Омоніми й пароніми
- •§ 17. Синоніми й перифрази
- •§ 18. Антоніми
- •§ 19. Фразеологізми. Крилаті слова
- •§ 20. Фразеологічні вирази
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Фонетика, орфоепія, правопис
- •§ 21. Звуки і фонеми
- •§ 22. Букви. Правопис
- •§ 23. Орфоепія
- •§ 24. Вимова і правопис сонорних, дзвінких та глухих приголосних
- •§ 25. М’які і тверді приголосні. М’який знак і апостроф
- •§ 26. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •§ 27. Зміни приголосних
- •§ 28. Вимова й правопис голосних е та и
- •§ 29. Написання і та и в незапозичених словах
- •Правопис іншомовних слів
- •§ 30. Основні ознаки запозичених слів
- •§ 31. Вживання м’якого знака й апострофа та подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 32. Написання и та і в іншомовних словах
- •§ 33. Написання и та і, е та є в російських власних назвах
- •Милозвучність мови
- •§ 34. Основні засоби милозвучності української мови
- •§ 35. Чергування у — в, і — й як засіб милозвучності мови
- •Будова слова і словотвір
- •§ 36. Значущі частини слова
- •§ 35. Стилістичні засоби словотвору
- •§ 38. Написання складних слів і графічних скорочень
- •Іменник
- •§ 39. Рід і відміни іменників
- •§ 40. Відмінкові закінчення іменників іі відміни
- •§ 41. Особові назви
- •Прикметник
- •§ 42. Значення прикметників
- •§ 43. Ступені порівняння якісних прикметників.
- •§ 44. Творення відносних прикметників
- •§ 45. Творення і вживання присвійних прикметників
- •Числівник
- •§ 46. Розряди і відмінювання числівників
- •§ 47. Поєднання числівників з іменниками
- •§ 48. Творення складних числівників і відчислівникових слів.
- •Займенник
- •§ 49. Розряди займенників і особливості вживання їх
- •Дієслово
- •§ 50. Загальне поняття про дієслово та його форми
- •§ 51. Способові форми дієслова. Дієвідміни
- •§ 52. Переносне вживання способів і часів дієслова
- •§ 53. Творення і вживання дієприкметників
- •§ 54. Дієприслівник
- •§ 55. Творення і правопис прислівників
- •§ 56. Значення і правопис прийменників
- •§ 57. Деякі особливості вживання прийменників
- •§ 58. Значення і склад сполучників
- •§ 59. Правопис сполучників
- •§ 60. Значення і правопис часток
- •§ 61. Написання заперечної частки не і префікса не-
- •§ 62. Вигук
- •§ 63. Лексичні і синтаксичні словосполучення
- •§ 64. Види зв’язку між словами в словосполученнях
- •§ 65. Особливості побудови словосполучень
- •Загальні відомості
- •§ 66. Види речень за метою висловлювання, інтонацією та будовою.
- •§ 67. Інтонація і розділові знаки
- •§ 68. Складові частини речення
- •Просте неускладнене речення
- •§ 69. Головні члени речення. Підмет
- •§ 70. Присудок
- •§ 71. Двоскладні і односкладні речення
- •§ 72. Додатки
- •§ 73. Означення
- •§ 74. Прикладка
- •§ 75. Обставини
- •§ 76. Розділові знаки в простому неускладненому реченні
- •§ 77. Синтаксичний розбір простого речення
- •І. Характеристика речення в цілому
- •Іі. Характеристика простого речення
- •Ііі. Характеристика членів речення
- •Просте ускладнене речення Однорідні члени речення
- •§ 78. Загальне поняття про однорідні члени речення
- •§ 79. Розділові знаки в реченні з однорідними членами
- •§ 80. Особливості вживання однорідних членів
- •Відокремлені члени речення
- •§ 81. Уточнювальні члени речення
- •§ 82. Відокремлені означення
- •§ 83. Відокремлені прикладки
- •§ 84. Відокремлені обставини
- •Внесення
- •§ 85. Звертання
- •§ 86. Вставні слова і речення
- •§ 87. Вставлені слова і речення
- •§ 88. Слова-речення
- •Складне речення
- •§ 89. Складносурядні речення
- •§ 90. Складнопідрядні речення
- •§ 91. Речення з підрядними підметовими, додатковими, присудковими й означальними
- •§ 92. Речення з підрядними обставинними і супровідними
- •§ 93. Порівняльні звороти
- •§ 94. Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •§ 95. Складні безсполучникові речення
- •§ 96. Складні синтаксичні конструкції
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 97. Пряма мова і розділові знаки при ній
- •98. Способи передачі прямої мови непрямою
- •99. Цитати
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 100. Текст і його різновиди
- •§ 101. Синтаксична єдність
- •§ 102. Композиція тексту
- •§ 104. Абзац
- •Відповіді до вправ
- •§ 1. Рідна мова
§ 45. Творення і вживання присвійних прикметників
Присвійні прикметники творяться майже виключно від назв осіб, рідко — від назв тварин. Вживання суфіксів тут зумовлюється відміною іменника, від якого творимо присвійний прикметник.
1. Від іменників І відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ин-, причому кінцеві твірної основи г, к, х чергуються із ж, ч, ш: Тетяна — Тетянин, Тетянка — Тетянчин, Таня — Танин, Микола — Миколин, Коля — Колин, Ольга — Ольжин, дочка — доччин, свекруха — свекрушин.
Суфікс -ін- вживається тільки в прикметнику Іллін та після звука й: Надія — Надіїн, Дар’я — Дар’їн.
Від іменника III відміни мати присвійний прикметник — материн, застаріле матерній.
2. Від іменників II відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ів (-ов-.-ев-).
Вживання -ов- та -ев- залежить від групи іменника:
а) від іменників твердої групи присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ів, -ов-: Тарас — Тарасів (не “Тарасовий”), Тарасова; батько — батьків, батькова; командир — командирів, командирова;
б) від іменників м’якої та мішаної груп присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ів, -ев-: коваль — ковалів (не “ковалевий”), ковалева; Сергій — Сергіїв, Сергієва; лікар — лікарів, лікарева; Кайдаш — Кайдашів, Кайдашева; школяр — школярів, школярева.
3. Від назв тварин присвійні прикметники творяться по-різному: птах — пташиний, соловей — солов’їний, горобець — горобиний, гороб’ячий; лисиця — лисячий, заєць — заячий. вовк — вовчий, ведмідь -- ведмежий.
4. Присвійні прикметники повністю (незалежно від вимови) зберігають особливості написання іменників, від яких вони утворені (позначається лише чергування приголосних у кінці основи): Пріська — Прісьчин, кицька — кицьчин, Вутанька — Вутаньчин, Маланка — Маланчин, Параска — Парасчин [парашчин], невістка — невістчин [нев‘ішчин].
5. Присвійні прикметники вживаються:
а) на позначення належності предмета особі: Петрів зошит, Маріїна сумка, материне слово; рідко — тварині: соловейків спів, ластівчине гніздо;
б) у термінологічних словосполученнях (пишуться з малої букви): базедова хвороба, антонів вогонь, торрічеллієва пустота, архімедова спіраль;
в) у крилатих висловах (пишуться з малої букви): ахіллесова п’ята, дамоклів меч, сізіфова праця, дем’янова юшка, крокодилові сльози.
Деякі присвійні прикметники перейшли в іменники і вживаються тепер:
а) як назви населених пунктів: Київ (місто Кия), Львів, Васильків, Сватове, Пирятин, Малин, Гречине;
б) як прізвища: Ковалів, Щоголів, Іванишин, Ковалишин.
173. Прочитайте речення, виписані з повісті І.Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. Опишіть особливості творення й правопису присвійних прикметників, використовуючи для прикладів присвійні прикметники з наведених речень..
1. Коло повітки на току два Кайдашеві сини, молоді парубки, поправляли поди під стіжки: жнива кінчались, і наставала возовиця. Старшого Кайдашевого сина звали Карпом, меншого — Лавріном. 2. То бери Мотрю, Довбишеву старшу дочку. 3. Лаврінові слова запали Карпові в душу. 4. Карпо йшов помаленьку, скоса поглядаючи на Довбишів двір. 5. Діло ніби горіло в Мотриних руках. 6. “Чия ж вона дочка?” — “Балашева. Її звуть Мелашкою”. — “Чи ти ж знаєш, що за люди, ті Балаші? Чи ти ж знаєш Мелащині норови?” 7. Лаврін обтер своїм рукавом гарячого Мелащиного лоба… Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі. 8. І знов в Кайдашевій хаті почалася колотнеча. 9. В хаті всі слухали Палажчину розмову. 10. Саме того вечора Лаврінів кабанчик просунув рилом тин та побіг у Мотрину картоплю. 11. Це, мабуть, рябий Парасчин кнур?
174. Від поданих імен утворіть присвійні прикметники в називному відмінку множини (чиї?) і запишіть у три колонки: 1) з суфіксом -ин-; 2) із суфіксом -ов-; 3) із суфіксом -ев- (-єв-). Прикметників із суфіксом -ін- (-їн-) не виписуйте.
Роман, Каміла, Назарій, Єремія, Раїса, Іван, Данило, Еміль, Матяш, Ася, Назар, Остромир, Андрій, Григір, Остап, Юзя, Єрмолай.
Ключ. З перших букв повинно скластися закінчення вислову Лесі Українки: “Лежачим …”
175. Утворіть присвійні прикметники від імен ваших рідних, знайомих і запишіть їх у називному відмінку чоловічого й жіночого родів.
Запитання для узагальнення вивченого
1. Яка роль прикметників у мові?
2. Які є розряди прикметників за значенням і які їхні особливості?
3. Які зміни відбуваються при творенні вищого ступеня порівняння прикметників за допомогою суфікса -ш-?
4. Які є способи позначення різної міри якості?
5. За допомогою яких суфіксів творяться відносні прикметники?
6. Які є особливості у творенні відносних прикметників від власних географічних назв?
7. Як залежить творення присвійних прикметників від відміни й групи іменника?
