- •§ 1. Рідна мова
- •§ 2. Держава і мова
- •Мова як засіб спілкування
- •§ 3. Системний характер мови
- •§ 4. Текст, його компоненти
- •Проголошення незалежності України
- •§ 5. Побудова тексту
- •§ 6. Стилістика тексту
- •§ 7. Риторика
- •§ 8. Засоби практичної риторики
- •§ 9. Культура мовлення і мовний етикет
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Лексика
- •§ 10. Загальне поняття про лексику. Словники
- •§ 11. Слово і його лексичне значення
- •§ 12. Однозначні і багатозначні слова
- •§ 13. Пряме і переносне значення слова
- •§ 14. Стилістично забарвлена лексика
- •§ 15. Вузьковживана лексика. Застарілі слова й неологізми
- •§ 16. Омоніми й пароніми
- •§ 17. Синоніми й перифрази
- •§ 18. Антоніми
- •§ 19. Фразеологізми. Крилаті слова
- •§ 20. Фразеологічні вирази
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Фонетика, орфоепія, правопис
- •§ 21. Звуки і фонеми
- •§ 22. Букви. Правопис
- •§ 23. Орфоепія
- •§ 24. Вимова і правопис сонорних, дзвінких та глухих приголосних
- •§ 25. М’які і тверді приголосні. М’який знак і апостроф
- •§ 26. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •§ 27. Зміни приголосних
- •§ 28. Вимова й правопис голосних е та и
- •§ 29. Написання і та и в незапозичених словах
- •Правопис іншомовних слів
- •§ 30. Основні ознаки запозичених слів
- •§ 31. Вживання м’якого знака й апострофа та подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 32. Написання и та і в іншомовних словах
- •§ 33. Написання и та і, е та є в російських власних назвах
- •Милозвучність мови
- •§ 34. Основні засоби милозвучності української мови
- •§ 35. Чергування у — в, і — й як засіб милозвучності мови
- •Будова слова і словотвір
- •§ 36. Значущі частини слова
- •§ 35. Стилістичні засоби словотвору
- •§ 38. Написання складних слів і графічних скорочень
- •Іменник
- •§ 39. Рід і відміни іменників
- •§ 40. Відмінкові закінчення іменників іі відміни
- •§ 41. Особові назви
- •Прикметник
- •§ 42. Значення прикметників
- •§ 43. Ступені порівняння якісних прикметників.
- •§ 44. Творення відносних прикметників
- •§ 45. Творення і вживання присвійних прикметників
- •Числівник
- •§ 46. Розряди і відмінювання числівників
- •§ 47. Поєднання числівників з іменниками
- •§ 48. Творення складних числівників і відчислівникових слів.
- •Займенник
- •§ 49. Розряди займенників і особливості вживання їх
- •Дієслово
- •§ 50. Загальне поняття про дієслово та його форми
- •§ 51. Способові форми дієслова. Дієвідміни
- •§ 52. Переносне вживання способів і часів дієслова
- •§ 53. Творення і вживання дієприкметників
- •§ 54. Дієприслівник
- •§ 55. Творення і правопис прислівників
- •§ 56. Значення і правопис прийменників
- •§ 57. Деякі особливості вживання прийменників
- •§ 58. Значення і склад сполучників
- •§ 59. Правопис сполучників
- •§ 60. Значення і правопис часток
- •§ 61. Написання заперечної частки не і префікса не-
- •§ 62. Вигук
- •§ 63. Лексичні і синтаксичні словосполучення
- •§ 64. Види зв’язку між словами в словосполученнях
- •§ 65. Особливості побудови словосполучень
- •Загальні відомості
- •§ 66. Види речень за метою висловлювання, інтонацією та будовою.
- •§ 67. Інтонація і розділові знаки
- •§ 68. Складові частини речення
- •Просте неускладнене речення
- •§ 69. Головні члени речення. Підмет
- •§ 70. Присудок
- •§ 71. Двоскладні і односкладні речення
- •§ 72. Додатки
- •§ 73. Означення
- •§ 74. Прикладка
- •§ 75. Обставини
- •§ 76. Розділові знаки в простому неускладненому реченні
- •§ 77. Синтаксичний розбір простого речення
- •І. Характеристика речення в цілому
- •Іі. Характеристика простого речення
- •Ііі. Характеристика членів речення
- •Просте ускладнене речення Однорідні члени речення
- •§ 78. Загальне поняття про однорідні члени речення
- •§ 79. Розділові знаки в реченні з однорідними членами
- •§ 80. Особливості вживання однорідних членів
- •Відокремлені члени речення
- •§ 81. Уточнювальні члени речення
- •§ 82. Відокремлені означення
- •§ 83. Відокремлені прикладки
- •§ 84. Відокремлені обставини
- •Внесення
- •§ 85. Звертання
- •§ 86. Вставні слова і речення
- •§ 87. Вставлені слова і речення
- •§ 88. Слова-речення
- •Складне речення
- •§ 89. Складносурядні речення
- •§ 90. Складнопідрядні речення
- •§ 91. Речення з підрядними підметовими, додатковими, присудковими й означальними
- •§ 92. Речення з підрядними обставинними і супровідними
- •§ 93. Порівняльні звороти
- •§ 94. Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •§ 95. Складні безсполучникові речення
- •§ 96. Складні синтаксичні конструкції
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 97. Пряма мова і розділові знаки при ній
- •98. Способи передачі прямої мови непрямою
- •99. Цитати
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 100. Текст і його різновиди
- •§ 101. Синтаксична єдність
- •§ 102. Композиція тексту
- •§ 104. Абзац
- •Відповіді до вправ
- •§ 1. Рідна мова
§ 33. Написання и та і, е та є в російських власних назвах
1. Російська буква и в основах власних назв після приголосних передається звичайно через і: Гагарін, Мічурін, Нікітін, Ніколаєв. Пушкін, Бородіно, Челябінськ.
Проте и пишеться:
а) після шиплячих і ц: Гаршин. Пущин, Рогожин, Чичиков; Жигалово, Тушино, Цимлянськ, Чита;
б) у префіксі при- та суфіксах -ик-, -иц-, -ич-, -ищ-: Привалов, Приютово, Родники, Тупик, Станюкович, Засулич, Бронниці, Радищев, Митищі (рос. Мытищи);
в) там, де в спорідненому українському слові виступає и: Писарев (бо писар), Титов (бо Тит), Тихомиров (бо тихий і мир), Кисловодськ (бо кислий), Липецьк (бо липа).
З відхиленням від цих правил пишуться назви: Калінін, Владивосток, Владимир, П’ятигорськ, Семипалатинськ, Сибір, Симбірськ.
2. Російська буква е в основах власних назв після приголосних (якщо вона позначає один звук е і м’якість попереднього приголосного) передається звичайно через е: Веселовський, Денежкін, Державін, Кузнецов, Лермонтов, Некрасов, Озеров; Пенза, Нева, Онега.
Проте пишеться є:
а) у суфіксах -єв-, -єєв-, якщо вони стоять не після шиплячих, р або ц: Голубєв, Рилєєв, Фадєєв, Матвєєв, але після шиплячих, р і ц: Подьячев, Плещеєв, Лазарев, Андреєв, Румянцев, Муромцев;
б) там, де в спорідненому українському слові завжди виступає і: Бєлінський (бо білий), Лєсков (бо ліс), Рєпін (бо ріпа), Орєхово (бо горіх); але: Лебедєв (бо лебідь — лебедя), Каменськ (бо камінь — каменя).
130. Запишіть власні назви російського походження в дві колонки: 1) зі вставленою буквою і; 2) зі вставленою буквою и.
Гн..лорибов, Мечн..ков, Ахшар..мов, Ощ..пкін, Старост..н, П..сарев, Коров..н, Азг..ров, Зворик..но, Кр..лов, Ч..рков, Чичер..н, Омел..ч, Яз..ков, Кірш..н, Скряб..н, Княж..нський, Яблочк..н, Яш..н, Ж..гарево, Суббот..н, Стан..славськицй, Тимох..н, См..рнов, Синиц..н.
Ключ. З других букв повинен скластися початок вислову Франсуа де Ларошфуко: “…, той врешті-решт перестає бути щирим із самим собою”.
131. Запишіть власні назви російського походження в дві колонки: 1) зі вставленою буквою е; 2) зі вставленою буквою є.
Сн..гірьов, Бес..дін, Єпіш..в,См..ляков, Кіпр..нський, Адаш..в, Якуш..в, Кузн..цов, Коп..йкін, Ажа..в, Хл..бников, Сп..ктров, Син..льников, Ст..панов, Лимар..в, Рил..єв, Анн..нков, Св..чников, Посп..лов, Радищ..в, Арт..мов, Нас..дкін, Сл..пухов, Пол..вой, Удінц..в, Нед..лкін.
Ключ. З других букв повинен скластися початок вислову Ж.-Ж. Руссо: “… іноді вдається обманути його”.
Запитання для узагальнення вивченого
1. Які основні ознаки запозичених слів?
2. Чим подібне і чим відмінне вживання м’якого знака та апострофа в запозичених і незапозичених словах?
3. Чи в багатьох запозичених словах букви подвоюються?
4. Які є відмінності у вживанні букв і та и в запозичених загальних, власних географічних та власних особових назвах? Як можна пристосувати правило про дев’ять букв (“де ти з’їси цю чашу жиру”) до власних географічних та особових назв?
5. Чим подібне і чим відмінне вживання букв і та и у власних назвах російських і запозичених з інших мов?
6. У яких випадках під час передачі російських букв и та е треба орієнтуватися на українську мову?
7. Чи від тих самих попередніх букв залежить написання и та написання е в російських власних назвах?
