§ 68. Складові частини речення

1. У реченні сприймаємо не слова, не частини мови, а відповідно оформлені члени речення.

Член речення — це повнозначне слово або словосполучення, яке становить найкоротшу осмислену відповідь на питання в реченні.

Наприклад, у реченні Він вважавсь поганим хліборобом (О.Довженко) є тільки два члени, хоч повнозначних слів чотири. Це сталося тому, що на питання який він був? найкоротша осмислена відповідь буде не вважавсь і не вважавсь хліборобом, а вважавсь поганим хліборобом. Саме це стверджується в реченні. Усі інші відповіді не є осмисленими, вони руйнують зміст речення.

Прийменники й частки входять до складу членів речення. Наприклад, у реченні Оце ж я нібито маю в Італію їхати (Леся Українка) підмет (хто?) — я; присудок (що маю робити?) — нібито маю їхати, а не маю їхати; обставина місця (куди?) — в Італію; обставина часу (коли?) — оце ж. А в реченні Лише мох вкриває собою оте віковічне, ніким не займане каміння (А.Шиян) підмет не мох, а лише мох; присудок — вкриває собою (тут до слова собою поставити окреме питання не можна). Інше визначення членів речення не дає змоги правильно сприйняти зміст висловлювання.

Фразеологізми сприймаються як один член речення. Наприклад, у реченні Молоді ще зелені, не бачили смаленого вовка (Григорій Тютюнник) підмет (хто?) — молоді, два присудки (які вони є?) — зелені і не бачили смаленого вовка (тобто “недосвідчені”), обставина часу (доки?) — ще.

2. Проте не всі повнозначні слова відповідають на питання в реченні. Це внесення.

Внесення (звертання, вставні слова і речення, вставлені слова і речення, слова-речення та вигуки) на питання в реченні не відповідають, але по-різному доповнюють, уточнюють його зміст.

Наприклад, у реченні Гірських вершин досягають, на жаль, не тільки орли (О.Довженко) до слів на жаль питання поставити не можна. Вони передають ставлення автора до висловленої ним думки. (До речі, в цьому реченні підмет не орли, а не тільки орли.)

3. Як окрему складову частину речення слід розглядати й сполучники.

Сполучники — сурядні, підрядні й пояснювальні — поєднують між собою члени речення або цілі речення.

Наприклад, у реченні Я думаю щодня, щоб ти хорошим ріс, щоб чиста і пряма була твоя дорога (М.Гірник) сполучник щоб приєднує два прості речення до першого, а сполучник і з’єднує два однорідні члени речення.

251*. У поданих реченнях за допомогою питань визначте кількість членів речення, пам’ятаючи, що член речення — це не тільки осмислена, а й найкоротша відповідь на питання в реченні.

1. Під вишнею розлогою струмок гомонить (М.Терещенко). 2. Десь за сузір’ям віки пливуть нестримною рікою (Є.Маланюк). 3. Скажи мені, гіркий полин, чом серед зілля ти один такий гіркий удався? (В.Мисик). 4. Тоді, Андрюшко, мабуть, і тобі треба брати ноги на плечі (П.Панч). 5. Держава наша буде суверенна, коли з колін піднімуться раби (М.Побелян).

252. І. З речень випишіть підряд лише слова, які є найкоротшими осмисленими відповідями на питання хто? що? (підмети) та що робить?, що роблять?, що робив?, що робила?, чим вона була?, який він є? тощо (присудки).

Маланюк висловлює погляд, що Україна належала колись до культурного кола античної Греції-Еллади, яка була джерелом пізнішої римської культури, а ще пізніше — західноєвропейської. В античні часи до цієї культури не належали ні Західна, ні Середня Європа, тільки українська земля, що творила тоді найпівнічнішу частину цього кола. Цей факт має, на думку Маланюка, величезне значення, бо еллінська культура залишила глибокі сліди в українській підсвідомості, вони виявляються й сьогодні у психіці української людини. Одним з таких виявів Маланюк уважає прикметну українцям пошану до людини, людської особистості, якої не було в культурах, у яких у центрі стояв не народ, а володар, деспот, автократ, що не тільки речі, а й людей уважав своєю власністю (Б.Романенчук).

ІІ. Поцікавтеся в своїх товаришів, чи вони так само, як і ви, визначили підмети й присудки. Як при цьому ви і вони міркували в кожному конкретному випадку?

Запитання для узагальнення вивченого

1. Які є речення за метою висловлювання і як вони оформляються на письмі залежно від інтонації?

2. Яка основна ознака складних речень і як вони оформляються на письмі?

3. Як співвідноситься інтонація з одиничною комою на письмі? Коли ставиться крапка з комою між частинами речення?

4. Чим подібні і чим різняться прочитання двокрапки й одиничного тире?

5. Які є видільні (парні) розділові знаки і як вони читаються?

6. Як ставляться розділові знаки при збігові їх?

7. Що таке член речення і лише які слова можуть бути членами речення?

8. Що таке внесення і чим вони відрізняються від членів речення?

9. Яка роль сполучників у реченні?