§ 76. Розділові знаки в простому неускладненому реченні

У простому неускладненому реченні коми не ставляться, може ставитися лише тире. Тире ставиться між групою підмета і групою присудка, на місці пропущеного члена речення та за бажанням автора.

1. Між групою підмета і групою присудка кома не ставиться, навіть якщо там чується пауза: Людина без книги як риба без води (Нар. творчість). Освітлена місяцем шхуна стояла непорушно на водній поверхні (М.Трублаїні).

Між групою підмета і групою присудка звичайно не ставиться й тире: Київ прекрасний за всякої пори (І.Цюпа). Я син народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох (І.Франко). Промені як вії сонячних очей! (П. Тичина).

Але між групою підмета і групою присудка ставиться тире, якщо між ними чується вичікувальна пауза і в групі присудка є вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна підставити: Яка тонка це річ — людини творчість! (П. Тичина). Лиш боротись — значить жить (І.Франко). [Це] Обов’язок лікаря — лікувати хворого (О.Гончар).

Тире між групою підмета і групою присудка ставлять також тоді, коли хочуть виділити присудок. В усній мові тут робиться пауза й далі підвищується тон: Не спиться. Ніч — як та печать. Лиш паровози — кричать (П. Тичина). Твій кожен мур, твій кожен камінь — рідний, твій кожен дім — знайомий, любий, свій (М.Бажан). Невже ж надії всі — пропащі? (Є.Маланюк).

2. У неповному реченні на місці пропущеного члена, найчастіше — присудка, якщо цього вимагає інтонація, ставиться тире: Юність завжди загадкова. А своя — проста була чи ні? (В.Симоненко). Від малих дітей болить голова, від великих — серце. Раз опечешся, другий — остережешся (3 нар. творчості). Але нема тире: Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Сказав кумі, а вона всій слободі (З нар. творчості).

3. Тире в простому реченні може ставитися будь-де, якщо є потреба інтонаційно виділити якусь його частину (наступна після тире частина читається особливим, часто підвищеним тоном): У душі моїй — місця немає туманам, у душі моїй — сонце червоне буя(В.Симоненко). І мрію з мрій про велелюдну спільність на крилах атома несли ми із пітьми і донесли — в космічну безгомінність (М.Вінграновський).

272*. Прочитайте вголос речення, визначте головні члени, поясніть наявність чи відсутність тире в них між групою підмета і групою присудка та на місці пропущених членів.

1. Моя мова мужицька? Так і всі мови мужицькі, а пани скрізь намагаються говорити по-чужому, аби не так, як свої мужики говорять (Леся Українка). 2. Сам не знаєш, де ти й звідкіля ти? Люди — браття, а природа — мати. 3. Життя — як той потік, а час — мов океан (З тв. Б.Лепкого). 4. Бо суть життя — не згинути в ганьбі, бо суть життя — це пам’ять по собі, величніша за пам’ятник-надгрібок (І.Гнатюк). 5. Ми ж — вищим розумом озброєні створіння. (М.Рильський). 6. Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, мука твоя — єдина, очі твої — одні (В.Симоненко). 7. Марудна справа — жити без баталій (Л.Костенко). 6. Я з династії хлібороба. Наше хлібне коріння міцне (П.Перебийніс). 9. Привчав мене батько трудитись до поту, а мати — любити пісні (П.Воронько).

273. Перепишіть текст, підмети й присудки підкресліть. Поясніть вживання тире.

Україна — не тільки земля, а й нація. А нація — це не лише сучасне покоління. Нація — це мертві, живі й ненароджені, об’єднані кров’ю, минулим та боротьбою за майбутнє й сучасне. Україна — це її історія, мистецтво, духовність, наша воля й уміння формувати й розвивати їх у майбутньому. Україна — це вогненний міт, за який боремось. Це велика животворча ідея, великий змаг за краще, нове, величне майбутнє (О.Теліга).

274*. Перепишіть речення, вставляючи, де вважаєте за потрібне, тире між групою підмета і групою присудка.

1. То був “Кобзар”. Його не міг ніхто, не вмивши рук, узяти, бо він святий, казала мати, він смерть народу переміг! 2. Рідна мова спраглому криниця. 3. Моя любов то не суха полова, що віється, куди вітри подмуть. 4. Моє життя то вічні переміни у буйних сплесках дум і почуттів. 5. Мій дім фортеця, затишна і строга, моя духовна стійкість це залога і мого дому, й роду, і добра (З тв. І.Гнатюка). 6. Говорити річ нудна. Працювати слід до дна! (М.Рильський). 7. А життя це поле несходиме (Д.Білоус). 8. До моєї теплої землі небо літом бабиним пришите (П.Перебийніс). 9. Ви щасливі, пречистії зорі, ваші промені ваша розмова (Леся Українка). 10. Радість праці це передусім радість подолання труднощів… Шлях до радості праці нелегкий. 11. Тонке відчуття краси природи, захоплення нею джерело радості буття і розуміння цінності життя. 12. Кохання найважливіший екзамен людяності (З тв. В.Сухомлинського).