§ 51. Способові форми дієслова. Дієвідміни

Способові форми дієслова найбільш розгалужені.

1. Дієслова мають три способи: дійсний, умовний і наказовий.

У дійсному способі дієслова́ змінюються за часами, яких є чотири: давноминулий (був подумав), минулий (думав, подумав), теперішній (думаю) і майбутній, який має три форми: просту (подумаю), складну (думатиму), і складену (буду думати).

У давноминулому й минулому часах дієслова́ змінюються за родами й числами (за особами не змінюються): думав, думала, думало, думали.

У теперішньому й майбутньому часах дієслова́ змінюються за особами й числами (крім безособових, які мають лише форму третьої особи однини): (я) думаю, (ти) думаєш, (він, вона, воно) думає, (ми) думаємо, (ви) думаєте, (вони) думають.

В умовному способі дієслова́, як і в минулому часі, змінюються за родами й числами: думав би, думала б, думало б, думали б. Особа і час у цьому способі не визначаються.

У наказовому способі дієслова́, як і в теперішньому часі, змінюються за особами й числами; причому спеціальні форми вони мають лише для трьох осіб: другої однини (думай), першої і другої множини (думаймо, думайте). На час дієслово в цій формі не вказує.

2. У теперішньому й простому майбутньому часах дієслова розрізняються за дієвідмінами, яких є дві.

Різницю між дієвідмінами легко помітити, зіставивши відмінювання дієслів обох дієвідмін.

Число	Особа	гуркотати (І дієвідміна)	гуркотіти (ІІ дієвідміна)
Однина	1-а	гуркочу	гуркочу
	2-а	гуркочеш	гуркотиш
	3-я	гуркоче	гуркотить
Множина	1-а	гуркочемо	гуркотимо
	2-а	гуркочете	гуркотите
	3-я	гуркочуть	гуркотять

До першої дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб (крім першої особи однини і третьої особи множини) мають голосний е, на письмі ще також є (пишеш, думаєш; пише, думає; пишемо, думаємо; пишете, думаєте), а в третій особі множини — закінчення -уть, на письмі ще також -ють (пишуть, думають).

До другої дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб (крім першої особи однини і третьої особи множини) мають голосний и, на письмі ще також ї (біжиш, стоїш; біжить, стоїть; біжимо, стоїмо; біжите, стоїте), а в третій особі множини — закінчення -ать, на письмі ще також -ять (біжать, стоять).

У першій особі однини дієвідміни не розрізняються.

У дієсловах І дієвідміни чергування приголосних відбувається в усіх особах, у дієсловах ІІ дієвідміни — тільки в першій особі однини.

3. Якщо є сумнів, яке закінчення ставити, дієвідміну дієслова визначаємо за його неозначеною формою.

Якщо основа інфінітива закінчується суфіксами -і-, -и- або після шиплячого -а- і цей суфікс у першій особі однини випадає, то дієслово належить до ІІ дієвідміни, тобто в особових закінченнях пишемо букву и (ї), а в третій особі множини — закінчення -ать (-ять).

Наприклад, дієслова летіти — лечу, гоїти - гою, ходити — ходжу, мовчати — мовчу (у них є відповідні суфікси і вони випадають) належать до ІІ дієвідміни.

І навпаки, якщо нема відповідних суфіксів або вони є, але не випадають, то дієслово належить до І дієвідміни, тобто в особових закінченнях пишемо букву е (є), а в третій особі множини — закінчення -уть (-ють).

Наприклад, дієслова нести, полоти, шугнути, писати (нема відповідних суфіксів), радіти — радію, бажати — бажаю (такі суфікси є, але не випадають) належать до І дієвідміни.

У дієсловах бити, шити, мити, лити, пити, вити, рити, жати, почати і под. звуки и та а не є суфіксами (це частина кореня), тому вони належать до І дієвідміни.

Із цих правил є винятки:

а) дієслова хотіти, сопіти, ревіти, іржати (хоч у них є відповідні суфікси і вони випадають) належать до І дієвідміни;

б) дієслова бігти, боятися, стояти, спати (хоч у них нема відповідних суфіксів) належать до ІІ дієвідміни.

4. До жодної з цих дієвідмін не належать дієслова дати, їсти і розповісти (відповісти, доповісти). Це так звана архаїчна дієвідміна. Вони змінюються так:

Число	Особа	дати	їсти	розповісти
Однина	1-а	дам	їм	розповім
	2-а	даси	їси	розповіси
	3-я	дасть	їсть	розповість
Множина	1-а	дамо	їмо	розповімо
	2-а	дасте	їсте	розповісте
	3-я	дадуть	їдять	—

193. І. Прочитайте речення. Виберіть усі способові форми дієслова й зробіть морфологічний розбір їх за поданою нижче схемою.

1. Спосіб дієслова: а) дійсний; б) умовний; в) наказовий.

2. Час (тільки для дійсного способу): а) теперішній; б) минулий; в) давноминулий; г) майбутній простий; ґ) майбутній складний; д) майбутній складений.

3. Рід (тільки для однини минулого часу й умовного способу): а) чоловічий; б) жіночий; в) середній.

4. Особа ( тільки для теперішнього і майбутнього часів та для наказового способу): а) перша; б) друга; в) третя.

5. Число: а) однина; б) множина.

6. Дієвідміна: а) перша; б) друга; в) архаїчна.

1. Похмурий день зачаївся в тумані. Над бродом ржуть, полохаючись коні. Мій меч бринить, та чую, що на грані мене не зрадять крицеві долоні. 2. Котились води, дихала земля. На сірий на́мул падало проміння. 3. Зжалься, Божа Мати! 4. На сходах дому зупинись на мить. 5. На листя ти задивишся бліде, на черепашку равлика прозору, і в цю хвилину дівчина пройде з школярським ранцем сходами нагору. І ти вже знаєш: проминуть роки, а ти ховатимеш, немов коштовність, води бурштин і убрання кратки́ — однаково прекрасну невимовність. 6. Крізь мряку, що чо́ла вкрила, крізь гори легкі паперу дух радісні пружить крила, випростує горді пера. 7. Захочеш — і будеш. В людині, затям, лежить невідгадана сила (З тв. Олега Ольжича).

194. Визначте дієвідміну поданих дієслів за неозначеною формою й запишіть у дві колонки: а) дієслова І дієвідміни; б) дієслова ІІ дієвідміни.

Свистіти, деренчати, скреготати, полоти, оживляти, блискотіти, белькотати, тиркотіти, знепритомніти, зберегти, бурмотати, свистати, скреготіти, бажати, мигтіти, з’єднати, змінити.

Ключ. З других букв повинен скластися початок вислову П.Загребельного: “… бодай раз за життя”.

195. Провідміняйте самостійно дієслова краяти і кро́їти, свистати і свистіти .і написане уважно звірте з надрукованим нижче. Якщо трапляться помилки, з’ясуйте їх.

Число	Особа	краяти	кро́їти	свистати	свистіти
Однина	1-а	краю	крою	свищу	свищу
	2-а	краєш	кроїш	свищеш	свистиш
	3-я	крає	кроїть	свище	свистить
Множина	1-а	краємо	кроїмо	свищемо	свистимо
	2-а	краєте	кроїте	свищете	свистите
	3-я	крають	кроять	свищуть	свистять

196. Дієслова поставте в другій особі однини наказового способу й запишіть у три колонки: а) із закінченням -и; б) з кінцевим твердим приголосним; в) з кінцевим м’яким приголосним. Простежте, щоб дієслово одного виду не було підмінене дієсловом іншого виду.

Озеленити, орати, їхати, доводити, знищити, перемножити, обморозити, довести, зберегти, їсти, сидіти, уштовхнути, вдарити, тратити, озолотити, вибачити, класти, заощадити, возити.

Ключ. З других букв повинно скластися закінчення вислову Д.Білоуса: “Переконатися пора: …”

197. Поясніть, чому письменник вжив поруч дієслова різних дієвідмін, а в загадці вжито підряд дієслова тієї самої дієвідміни.

1. Вода клекоче, булькотить та все несе Лавріна далі на гостре каміння (І.Нечуй-Левицький). 2. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить (Грім).

198. Прочитайте, запам’ятайте і доречно використовуйте усталені вислови вибачення. Уміти просити вибачення — риса вихованої людини.

Вибачте! Вибач! Вибачайте ласкаво! Пробачте, будь ласка! Прошу вибачити! Прийміть мої вибачення! Приношу Вам свої вибачення! Я не можу не вибачитися перед Вами! Я хочу попросити у Вас пробачення! Даруйте мені, прошу! Даруйте за клопіт! Прости! Простіть! Я дуже жалкую, що так сталося! Мені прикро, що так трапилося! Мені дуже шкода! Перепрошую! Якщо можеш, вибач мені! Не гнівайся на мене! — Та що Ви! Забудьте про це! Хай Бог простить!