§ 72. Додатки

Додаток у реченні називає предмет, пов’язаний з дією, станом чи ознакою іншого предмета.

Додатки відповідають на питання всіх непрямих відмінків іменника: кого? чого?; для кого? для чого?; від кого? від чого?; біля кого? біля чого?; кому? чому?; ким? чим?; на кому? на чому?: Шанують [кого?] лиш того народи, хто власну [кого? що?] ниву розорав (М.Руденко).

Додаток, як і підмет, може виражатися:

1) іменником або займенником, рідше — іншою частиною мови, вжитою в значенні іменника, наприклад: Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилася робить (Т.Шевченко);

2) іноді неозначеною формою дієслова, наприклад: Поснулим душам звелено хропти (Л.Костенко);

3) часом словосполученням, наприклад: Боже милий! Тяжко мені жити! Маю серце широкеє — ні з ким поділити! (Т.Шевченко).

Розрізняються додатки прямі, непрямі та інфінітивні.

Прямим називається додаток, що стоїть при перехідному дієслові і виражений знахідним відмінком без прийменника (кого? що?): Чубенко помалу взяв із стола свої (кого? що?) папери й планшетку, засунув до кобури (кого? що?) револьвер... (Ю. Яновський).

Прямий додаток може бути виражений і родовим відмінком без прийменника (кого? чого?), але тільки тоді, коли при перехідному дієслові є заперечна частка не або дія переходить лише на частину предмета: Треба не губити (чого?) напрямку, бачити попереду верхів’я гори й іти крізь хащі (Ю.Яновський). Біля печі мати висунула горщик і в миску насипала (чого?) борщу (А.Головко).

Усі інші додатки — непрямі, наприклад: 1. Нема у світі цвіту цвітнішого від маківочки; нема ж і роду ріднішого над матіночки (Нар. творчість). 2. Закони катами писані за вас, та вам байдуже (Т.Шевченко).

Додаток, виражений неозначеною формою дієслова, ні до прямих, ні до непрямих не належить; він називається інфінітивним додатком: Я тобі наказую (що?) мовчати, з коня я не зійду... (Ю, Яновський).

263. Випишіть спочатку словосполучення з прямим додатком, потім — з непрямим і насамкінець — з інфінітивним.

Усміхнися до людини, звелено почекати, опановують науку, слухання лекцій, бережіть очі, розповісте про події, встиг прочитати, принеси солі, не втрачаймо надії, оволодіваємо знаннями, болить мені, відважився сказати, одержали звістку, змі́ни в поглядах.

Ключ. З других букв повинен скластися початок вислову П.Мовчана: “… рівні”.

264. І. Прочитайте тест, знайдіть у ньому синтаксичні центри й усі додатки. Визначте, які з додатків прямі, а які непрямі. Покажіть, що не всі іменники в непрямих відмінках — додатки, а деякі з них можна вважати і додатками, й іншими членами речення.

Згадаю, мабуть, для початку ті спекотні дні 1990 року, дні, сповнені особливої величі та ентузіазму, абсолютної неповторності розбурханих почуттів півмільйонної громади, що наїхала з усіх усюд на терени колишньої Чортомлицької Січі: біля Капулівки, на честь 500-річчя українського козацтва. Це було свято нашої незнищенності. Україна піднімалася з колін. Україна розривала імперські пута. Українці гучно заявляли про власну гідність.

Годі про все те розказати, та й не маю нині такої мети. Але згадаю лише один епізод. Коли великим козацьким гуртом неподалік від могили кошового Сірка ми виспівували козацьких пісень, до нас наблизилася стара-стара, як свята земля, зігнута життям бабуся. Якийсь час вона слухала мовчки, лише сплескуючи від захвату руками, а потім, підійшовши у паузі, тихо та благально мовила:

— Заспівайте “Ще не вмерла Україна…”

Ми відчули, як важливо це було для неї, і заспівали, а вона стояла і плакала… І була та дивна бабуся просто селянкою з Капулівки. І говорили в ній, вочевидь, не дотоптані віками козацькі гени… (А.Мокренко).

ІІ. Приготуйтеся до усного переказу тексту: складіть план розповіді, запам’ятайте найхарактерніші фрази.