Просте ускладнене речення Однорідні члени речення

§ 78. Загальне поняття про однорідні члени речення

Однорідними називаються два або більше членів речення, які в одному плані стосуються того самого повнозначного слова або групи слів у реченні й відповідають на те саме питання.

Однорідні члени одного ряду є тими самими членами речення — або всі тільки підмети, або всі тільки прямі додатки, або всі тільки обставини способу дії і т.д. — й вимовляються з інтонацією переліку або протиставлення: Цвів деревій. Тим цвітом губи пахли, і спекою, і літом, і журбою (В.Стус).

Однорідні члени речення поєднуються між собою сурядним зв’язком:

а) без сполучників: Кожне слово — це перлина, це праця, це натхнення, це людина (М.Рильський);

б) за допомогою одиничних сполучників: А скільки зніс ти кривди і неправди, народе мій, у рабстві живучи! (І.Вирган);

в) за допомогою повторюваних сполучників: У тих світах є зливи, й грози, і ріки, виповнені вщерть (М.Руденко);

г) за допомогою парних сполучників: Москва горне під себе не тільки всю Русь, а й усю Слов’янщину (П.Куліш).

Завжди однорідними є два і більше підметів, які мають спільний присудок, так само однорідними є два і більше присудків, які стосуються того самого підмета: Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Т.Шевченко). Однорідними є додатки, що відповідають на те саме питання від того самого слова: Аби майбутній час був присутній у нашій свідомості, ми повинні думати не лише про виживання, а й про мету нашого існування (П.Мовчан).

Труднощі виникають у визначенні однорідності означень та обставин.

Однорідні означення характеризують предмет в одному плані (їх можна замінити одним словом): І вітер віє від століть, крилатий, вільний і неспинний [волелюбний], і вчить свободи, туги вчить за чимсь незнаним і нестримним (Б.-І.Антонич). Означення, які в різних планах характеризують головне слово, не є однорідними (їх не можна замінити одним словом, і між ними коми не ставляться): Вся кучерява долина здається залитою буйними зеленими морськими прозорими хвилями (І.Нечуй-Левицький).

Але іноді ті самі означення залежно від того, який зміст автор вкладає в них, можуть бути і однорідними, і неоднорідними. Наприклад, у реченні 3 Балтики дув холодний вітер, гнав сірі кошлаті хмари (І. Цюпа) означення сірі й кошлаті неоднорідні: одне — характеризує хмари за їхнім кольором, друге — за формою. Але в реченні Сіре, кошлате небо нависло над задимленим Петроградом (І. Цюпа) ті самі означення виступають як однорідні — вони передають одне поняття: непогідне; а в переносному значенні: гнітюче.

Однорідними є означення, які являють собою перелік певних ознак: Як гостро свистить гострокрила, примхлива, одважна, бездумна, безумна, розумна, як світ і життя, ластівка! (М.Рильський).

Якщо першим стоїть означення, виражене одним словом, а другим — означення, виражене дієприкметниковим чи прикметниковим зворотом, то вони однорідні, якщо ж навпаки — то неоднорідні. Наприклад, у реченні Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О.Гончар) означення однорідні (між ними чується пауза й ставиться кома). Якщо ж їх поставити навпаки, вони перестають сприйматися як однорідні: Залитий сонцем рівний степ одразу принишк (тоді між ними нема паузи і кома не ставиться).

Однорідними звичайно бувають означення, що стоять після означуваного слова: Ніч розляглася на безкраїх просторах, таких свіжих, зелених, запашних (М. Коцюбинський). Бідні люди хотіли собі побудувати дім — тривкий, кам’яний, вигідний (І.Франко).

Обставини однорідні лише тоді, коли вони являють собою перелік: Першими краплі зійшли на гілках (як?) росяно, густо, весняно (П.Воронько). Тепла липнева ніч пролітає (де?) садками, посадками, скиртами в полях (О.Гончар).

В інших випадках обставини звичайно не однорідні, хоч, може, й відповідають на те саме питання, наприклад: (де?) Понад дорогою (де?) за тином (де?) в огороді росте кілька високих розкішних плакучих верб (І.Нечуй-Левицький).

Однорідні члени речення бувають непоширені (виражені одним повнозначним словом) і поширені (виражені словосполученнями). У реченні Щире слово, добре діло душу й серце обігріло (Нар. творчість) перші два однорідні члени (підмети) — поширені: при них є означення; другі два (додатки) — непоширені: при них немає залежних слів.

При однорідних членах речення може бути узагальнювальне слово.

Узагальнювальне слово — це назва, яка охоплює всі перелічувані в реченні предмети, ознаки, дії або обставини. Його значення розкривається через однорідні члени речення. Узагальнювальне слово виступає тим самим членом речення, що й однорідні члени, до яких воно відноситься: Голос духа чути скрізь: по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких, по місцях недолі й сліз (І. Франко). 2. Чарівний світ пливе переді мною: сині води, білі піски, хати на високих берегах (О.Довженко).

279. І. Прочитайте текст. Визначте в реченнях головні члени, знайдіть однорідні члени речення й поясніть, якими сполучниками чи без сполучників вони поєднані між собою, які розділові знаки стоять між ними.

Хоч убога-убога наша хатина, та в цей вечір і вона покращала, побагатшала. Її бідність скрасили і вишиті рушники, і кетяги калини, і запашне сіно на покуті, й свят-вечірній стіл. На ньому зараз лежить три хлібини, грудка солі, височіє стос гречаних млинців і стоять з різними пісними стравами ті святешні мальовані полумиски, що бажають добрим людям здоров’я, і щастя, і червоного цвіту.

Батько перший заходить за стіл, оглядає всі страви, від куті з маком до миски з бобом, і поглядом дякує матері за її старання…

Та найбільш урочиста хвилина прийшла тоді, як тато з бичем від ціпа став під гіллям ясенів, на які позліталися зорі. Ось він поглянув у засніжену далечінь, що горбилась за селом, і тихо покликав Мороза.

— Морозе, Морозе, іди до нас кутю їсти!

Я застигаю біля тата і не вірю, але трохи й вірю, що на дорозі, висвічуючи туманом бороди, може об’явитися з мішком за плечима Дід Мороз і підійти до нас. А навколо так тихо, що чути, як у ясеновому гіллі ворушаться зорі й обтрушують та й обтрушують срібну паморозь.

— Морозе, Морозе, іди до нас кутю їсти! — вже голосніше покликав тато.

Але й після цього ні на вулиці, ні на городах не обізвалися кроки дідугана. Батько ще й втретє покликав його, та він, мабуть, забарився на якійст лісовій чи степовій дорозі. І тоді тато уже грізно наказав йому:

— А не йдеш, Морозе, то й не йди до нас, і не йди на жито-пшеницю, усяку пашницю: іди краще на круті гори, на моря, на ліси, нам шкоди не роби!

Далі батько кликав сірого вовка. Він теж не поспішав, маючи свій клопіт у лісах. Не квапились на кутю і чорні бурі та злі вітри. І тато закликав їх:

— А не йдете, чорні бурі і злі вітри, на вечерю, то йдіть собі в безвість, хліба не здувайте, полукіпків не валяйте, стріх не зривайте!

Потім тато навстіж відчиняє наші скрипливі ворота: а може, приб’ється яка добра людина з дороги, то й погріє душу теплою стравою. І тільки після ми йдемо вечеряти.

Тепер за столом я й не писну, прислухаючись до мови-сподівання батьків. Оті великі надії на хліб новий, на рій золотий, на щастя у дворі, на рогову й дрібну худобу в оборі сходяться і сходяться в нашій хатині, що й справді починаєш вірити: настане той час, коли господар на току буде зорі віяти, господиня в хаті золото прясти, а сиві срібнорогі воли потягнуть за собою срібні плуги́.

Аж ось на вулиці обізвалися коля́дники. Я перший вибігаю надвір. Колядники вже підійшли до хати тітки Дарки — звіздоноша, “береза” й міхоноша попереду, а “коза” й “дід” у страшній машкарі позаду. І чого тільки не виробляють ота “коза” й вертлявий “дід”, лякаючи дорослих і дітей! (М.Стельмах).

ІІ. Приготуйтеся до усного переказу тексту: складіть його план, запам’ятайте характерні вислови. Розповідь доповніть своїми враженнями від свят-вечора.

280. Випишіть спочатку словосполучення з однорідними означеннями (між означеннями поставте коми), потім — з неоднорідними.

Знаний український поет, теплий весняний день, знічений розгублений хлопець, ніжна лагідна усмішка, привітний знайомий голос, довга зимова ніч, очманілий схарапуджений кінь, оброслий мохом важкий камінь, сонне занурене в темінь місто, чиста холодна вода, втоптана звивиста стежка, зголоднілий втомлений мандрівник, тонкий тендітний паросток, високі зелені тополі.

Ключ. З других букв повинно скластися закінчення вислову Оскара Уайльда: “Це жахливо важка робота — …”

281. .Випишіть сурядні словосполучення в три колонки залежно від того, який сполучник у них вжито: 1) одиничний; 2) повторюваний; 3) парний.

Не тільки чув, а й бачив; і бук, і граб; вздовж і впоперек; росло та буяло; то згори, то знизу; хоч мале, та розумне; як не шторм, то шквал; чи яма, чи рів; гадюка або вуж; не лише ягоди, а й гриби; як не сяк, то так; буде чи не буде; і сьогодні, і завтра; не тільки сьогодні, а й завжди; гам і гомін; і світає, і смеркає; як окремо, так і разом.

Ключ. З останніх букв словосполучень повинен скластися початок вислову П.Загребельного: “… бодай раз у житті”.

282. .Речення перепишіть. Визначте, якими членами речення виступають узагальнювальні слова й однорідні члени речення, і відповідно підкресліть їх.

1. Та все пішло царям на грище: і Запорожжя, і село… (Т.Шевченко). 2. І право людське, і воля, і закон — усе потоптано (Б.Грінченко). 3. Люди різні у нас бувають: симпатичні, гарні, чудні (В.Симоненко). 4. Над озерами, річками, на полянах лісових, на стрімких високих горах, на просторах степових — скрізь розкидались оселі наших прадідів слов’ян (О.Олесь). 5. Чорний ґрунт пахнув скошеними рослинами: житом, полином, петровим батогом, деревієм (Є.Гуцало).

283*. Зробіть повний синтаксичний розбір поданих речень, користуючись цифровими кодами. Перевірте себе за відповідями наприкінці підручника.

1. Людина живе для того, щоб піднести на щонайвищу вершину натхнення в своєму ділі, звідати захват від величі духу (П.Загребельний). 2. Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої (І.Котляревський). 3. На світі можна жить без еталонів, по-різному дивитися на світ: широкими очима, з-під долоні, крізь пальці, у кватирку, з-за воріт (Л.Костенко).