§ 70. Присудок

Присудок у реченні називає дію предмета, явища, його стан або змінну ознаку.

Присудок відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто або що він є?, що воно таке? тощо.

Залежно від того, як і якою частиною мови виражено основне значення присудка, присудки бувають прості дієслівні, складені дієслівні, складені іменні і подвійні.

1. Простий дієслівний присудок може бути виражений будь-якою способовою формою дієслова (тобто дієсловом у дійсному, умовному або наказовому способі): Ми ідемо, ми будемо іти, ми прийдемо до світлої мети (М.Рильський). Любіть і боріться за щастя безкрає (В.Сосюра). Гуляв би я понад Дніпром по веселих селах та співав би свої думи (Т.Шевченко).

Треба мати на увазі, що присудок, виражений дієсловом у складеній формі майбутнього часу — простий: Буду я навчатись мови золотої у трави веснянки, у гори крутої (А.Малишко). Так само простим є присудок, виражений дієслівним лексичним словосполученням — фразеологізмом (фразеологізм як член речення не розкладається на складові частини, він виражає одне поняття): Настя обводить очима шкільні стінки. В очах — сльози. Прощається (С.Васильченко).

Як простий дієслівний присудок слід розглядати й головний член, виражений неозначеною формою дієслова без допоміжних слів: Не наздогнати нас, ми — родичі вітрам (В. Сосюра).

До простих дієслівних присудків слід віднести й головний член, виражений безособовою формою дієслова на -но, -то: Цією роботящою рукою і колос зрощено, і зведено твій дім! (В.Бичко).

2. Складений дієслівний присудок виражається неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжним словом.

Основне значення в такому присудку виражається неозначеною формою дієслова. Допоміжне ж слово вказує тільки на спосіб і час дії, на її початок, кінець, тривалість, можливість, бажаність, необхідність, тобто виражає якісь додаткові її ознаки.

Допоміжними бувають дієслова стати, почати, перестати, могти, хотіти, мусити, мати, вміти, сміти, бажати, пробувати, братися і подібні, дієслівні словосполучення мати змогу, мати бажання, мати право, мати намір тощо, а також слова повинен, зобов’язаний, готовий, змушений, у змозі, не в змозі, у силі, не в силі тощо.

Наприклад: Україні, її люду хочу я служити (П.Тичина). Почали гукати деркачі, перепел, бугай, ще якась птиця (О. Довженко). Очі не в змозі були одірватися від його карих очей (А.Шиян). Я зобов’язаний допомогти старому (М.Стельмах).

До складених дієслівних присудків слід віднести й головний член, виражений неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжними словами можна, треба, потрібно, слід, варто, корисно тощо: Двох котів у мішок саджати не можна — покусаються (Григорій Тютюнник). А справді варто було б поплавати човном (І.Нечуй-Левицький).

Складені дієслівні присудки слід відрізняти від простих, що мають при собі додатки або обставини мети, виражені неозначеною формою дієслова: При сонячному світлі соромився навіть дивитись на них (О. Довженко). Взяв з собою бійця і пішов перевірити з ним оборону мій синок (В.Сосюра). Тут у першому реченні навіть дивитись — додаток, бо відповідає на питання непрямого відмінка: соромився чого?; у другому реченні перевірити — обставина мети, бо відповідає на питання: пішов в якою метою?

3. Складений іменний присудок виражається словами, здатними змінюватися за відмінками (іменником, прикметником, числівником, займенником, дієприкметником), у поєднанні з дієсловом-зв’язкою.

У ролі дієслів-зв’язок виступають дієслова бути (в теперішньому часі звичайно опускається), стати, робитися, здаватися, вважатися, називатися тощо.

Наприклад: Се оргія натхненної природи, се буйне свято пахощів і барв (Є.Маланюк). І запах всякого насіння приємний. Тоді Десна була глибокою і бистрою рікою (З тв. О. Довженка). Голубів на Горі ніхто не чіпав, не їв, вони вважалися Божою птицею (С.Скляренко).

До складеного іменного присудка можуть входити частки як, ніби. наче, неначе, мов, мовби, немовби. Кома перед такими частками не ставиться, іноді ставиться тире: У нього очі — наче волошки в житі (А. Головко). У хаті було як у віночку (М.Коцюбинський). Ти будеш мені як радісний, чарівний сон (У.Самчук).

Як складений іменний можна розглядати й присудок, виражений прислівником у поєднанні з дієсловом-зв’язкою: Мені було страшно і чомусь жалко лева. І так мені чомусь робилося тоскно, що світ споганіє (З тв. О.Довженка).

4. Буває, що іменна частина присудка приєднується до підмета не дієсловом-зв’язкою, а повнозначним дієсловом, тоді виникає подвійний присудок: Шлях лежить великий (О.Довженко). Наталка прибігла сердита, задихана (О. Гончар). Осінній степ, погойдуючи світло й тіні, лежав тепер у чорних ранах (М.Стельмах).

256. Випишіть спочатку словосполучення з простим дієслівним присудком, потім — із складеним дієслівним і насамкінець — із складеним іменним.

Світ чудовий, озимина зійшла рясно, можемо радіти з того, осінь неначе художниця, хай серце не черствіє, люблю читати поезію, здатний долати труднощі, згасає поволі день, крига вже скресає, він був за старшого, слід допомагати один одному, лячно йти самому, робити будемо разом, вхід вільний, узагальнити б досвід.

Ключ. З других букв перших слів словосполучень повинно скластися закінчення вислову Ш.Монтеск’є: “Несправедливість, скоєна відносно однієї особи, є …”

257*. Перепишіть речення, присудки підкресліть. Обов’язково звіртеся з відповідями.

1. Далекі скелі, всі в заломах, м’яко убрались в зелень і виглядали наче старий, потертий місцями оксамит. 2. Мій хазяїн ходив як ніч, навіть їсти покинув (З тв. М.Коцюбинського). 3. Я хотів просити вас написати портрет моєї дружини (З.Тулуб). 4. Аж смішно, як марила я колись принцесою зробитись. 5. Я наче почуваюсь до вини, що я не здатен так йому служити, як би хотів (З тв. Лесі Українки). 6. Пан сотник був молодий: мав підстави вважати себе красенем (І.Ле). 7. Він рвався взяти слово, але соромився починати першим (Ю.Збанацький). 8. Птахи люблять жити самі (Григорій Тютюнник). 9. Щоб навчитись плавати, треба води набрати у вуха; щоб навчитись жити, треба настраждатись у житті (І.Карпенко-Карий). 10. Довго їхав Шрам, понуривши голову: тяжко стало старому на душі (П.Куліш). 11. Ні, Богдане, я ще не перестав бути козаком (П.Панч). 12. Україна не може загинути, не може бути стертий з лиця землі народ, що створив велику культуру (О.Білецький).

258*. Перепишіть текст. Синтаксичні центри підкресліть. Перевірте себе за відповідями.

Назарій Яремчук належить до тих людей, яких називають атлантами, які тримають на собі пісню, як атланти — небо. Зараз таких усе менше. Атлант — це місія. Вони не надто схильні до самореклами, тому, можливо, програють на короткій дистанції — дистанції життя, але виграють на дистанції загальнолюдських цінностей.

Він був дуже скромним у побуті, і цю скромність було видно навіть на екрані. Не кричав про себе, що він “золотий голос”, “легенда” чи таке інше, він просто виходив і співав. У його посмішці була якась беззахисність, а в голосі — такий іноді пробивався драматизм і щось страшенно щемливе. Першою у нас була пісня “Чумацький шлях” на музику Ігоря Корнилевича. До речі, з нею пов’язаний один містичний момент. Коли ми збиралися записувати цю пісню і розмовляли з Корнилевичем по телефону, радилися, на яке число замовляти студію, ми раптом почули в трубці голос Назара: “Можете замовляти уже на наступний тиждень”. Виявляється, він у той час телефонував до мене, і міжміська “вклинила” його в нашу розмову.

Він був романтичною, інтелігентною і витонченою натурою. Він не міг терпіти грубості й нахабства, і коли стикався з цим, особливо з боку режисерів, то виглядав якимось беззахисним. Але він ніколи не виносив обра́з на люди, усе переживав у собі… Мені здається, роль таких людей, як Назарій Яремчук, іще не зовсім оцінена не лише в творчому, а й у загальнолюдському плані (А.Матвійчук).

259. І. Прочитайте текст. Випишіть з нього синтаксичні центри (підмети й присудки), присудки схарактеризуйте.

Перед нашою молоддю стоїть блискуче завдання — стати батьками майбутнього своєї нації. Хай же вона не зрікається цієї честі: виховуючи себе лише на сірих рядовиків. Нашій масі потрібні провідники в усіх ділянках життя, і хай кожний не підтинає собі добровільно крила, лише старається розгорнути їх якнайширше. Хай пам’ятає, що, хто готує себе лише на те, щоб впрягтися до плуга, завжди матиме погоничів, а чи не забагато погоничів мали ми в минулому?

Для того щоб амбіції не замінило амбітництво, а наші провідники не нагадували отаманчиків, кожний, хто вірить в свої сили, мусить до себе ставити великі вимоги і старатися розвинути в собі безліч прикмет. Безперечно, провідник мусить мати риси, потрібні для розвитку, як дотримання слова і обов’язковість, але, крім них, він мусить мати ще багато інших рис

Провідник мусить добре орієнтуватися у всіх подіях і течіях у світі і у себе вдома. Але цікавлячись усіма течіями, триматися вперто лише однієї, не піддаватися протилежним хвилям.

Хто готується на провідника, мусить вчитися спочатку бути вірним хоч би й невеликому гуртові, бути його патріотом і боронити його честь.

Лише ті, що потраплять бути вірними якомусь невеликому колективові, будуть вірними і великому колективові — нації (О.Теліга).

ІІ. Напишіть твір-роздум “Які риси потрібні мені як громадянинові України”.