§ 4. Текст, його компоненти

Текст — це сукупність речень, об’єднаних у тематично й структурно завершену цілість, що передає певну інформацію.

Тексти бувають усні (промова, доповідь, розмова двох чи більше людей, магнітофонний чи електронний запис) і письмові (писаний від руки лист, надрукована стаття, наукова праця, художній твір тощо); короткі (телеграма, оголошення) і великі (повість, роман, наукова монографія тощо).

Текст характеризується зв’язністю й інформативністю.

У будь-якому тексті виділяються такі основні компоненти: думки, образи, настрій, мета, зорієнтованість на читача або слухача.

Думки — це та основна інформація, яку автор хоче донести до читача або слухача. Заради них звичайно й твориться текст. Думки, як правило, мають своє точне вираження в словах. Вони сприймаються на рівні внутрішнього мовлення. Думки повинні бути чіткими, зрозумілими насамперед для автора, а отже, й для читача та слухача.

Наприклад, в уривку О слово рідне! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, осяй мій край і розлетися дощами судними над ним (О.Олесь) основна думка — це потреба утвердження рідного слова на рідній землі.

Образи (картини, портрети, замальовки, описи, деталі — не тільки в художніх, а й у наукових та ділових текстах) викликають у читача чи слухача певні зорові, слухові, смакові, нюхові, дотикові, інші чуттєві уявлення й асоціації. Образи сприймаються на межі свідомості й підсвідомості. Вони, щоб їх правильно сприйняли, повинні відповідати враженням, життєвому досвідові читача або слухача, яким призначено текст, бути чіткими, несуперечливими, яскравими. Образи обов’язково підпорядковуються основній думці і підсилюють та увиразнюють її.

Наприклад‚ читаючи наведений вище уривок‚ ми наче бачимо блискучий меч у чиїйсь руці, далі — осяйне сонце, що посилає лагідні промені на землю, чуємо помірний шум дощу і все це пов’язуємо із звуковим словом. Зрозуміло, при тих самих словесних навіюваннях у різних людей виникають різні образи. Але щоб сприйняти, зрозуміти сказане, ми обов’язково повинні так чи інакше уявити те, про що говориться, інакше воно не дійде до нашої свідомості.

Настрій, — а ним пройнятий будь-який текст, починаючи від поезії, де він найсильніше виявлений, і кінчаючи офіційними документами, — не має точного словесного вираження. Він досягається добором відповідних слів, різним поєднанням їх, порядком, звуковою організацією тексту, а також його композицією і навіть зовнішнім оформленням. В усній мові настрій передається ще й за допомогою інтонації, жестів та міміки. Настрій, закладений у тексті, сприймається підсвідомо й викликає в читача чи слухача почуття радості або смутку, заспокоєння або тривоги, насолоди чи невдоволення, легковажності чи серйозності, інші різні емоції.

Наприклад, настрій, який навіває вище наведене висловлювання О.Олеся, рішучий, піднесений, світлий.

Мета — це те, який вплив хоче справити автор тексту на читача чи слухача: спонукати його до якихось дій, змусити задуматися над якоюсь проблемою, переконати в чомусь, передати певні знання, звернути увагу на якісь явища, настроїти на певний лад, викликати співпереживання, зміцнити впевненість у чомусь, дістати інформацію про щось тощо. Меті підпорядковуються думки, образи, настрій, закладені в тексті.

Наприклад, в уривку з вірша О.Олеся, наведеному вище, автор переконує читача в життєдайній силі рідного слова, в потребі плекати його. Це мета його висловлювання.

Зорієнтованість на певного читача чи слухача виявляється в тому, що про ту саму подію ми по-іншому будемо розповідати батькам, по-іншому друзям і ще по-іншому мало знайомій людині, відповідно добираючи слова й звороти, будуючи образи, роблячи натяки. Кожен текст — це спілкування, навіть якщо він монологічний. Тому текст твориться не взагалі, а з розрахунку на певного читача чи слухача. Тільки такий адресат більш-менш точно сприйме те, що хотів сказати автор.

Наприклад, розглядуваний вище уривок зорієнтований передусім на тих, кому не байдуже рідне слово, хто вболіває за його долю, хто хотів би бачити його шанованим, могутнім.

13. Прочитайте текст і виділіть у ньому основну думку. Визначте, що надає цьому текстові піднесеного, урочистого настрою (слова, звороти, форма тощо). Розкажіть, які образи виникали у вашій уяві, коли ви читали або слухали цей текст.

Акт