- •§ 1. Рідна мова
- •§ 2. Держава і мова
- •Мова як засіб спілкування
- •§ 3. Системний характер мови
- •§ 4. Текст, його компоненти
- •Проголошення незалежності України
- •§ 5. Побудова тексту
- •§ 6. Стилістика тексту
- •§ 7. Риторика
- •§ 8. Засоби практичної риторики
- •§ 9. Культура мовлення і мовний етикет
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Лексика
- •§ 10. Загальне поняття про лексику. Словники
- •§ 11. Слово і його лексичне значення
- •§ 12. Однозначні і багатозначні слова
- •§ 13. Пряме і переносне значення слова
- •§ 14. Стилістично забарвлена лексика
- •§ 15. Вузьковживана лексика. Застарілі слова й неологізми
- •§ 16. Омоніми й пароніми
- •§ 17. Синоніми й перифрази
- •§ 18. Антоніми
- •§ 19. Фразеологізми. Крилаті слова
- •§ 20. Фразеологічні вирази
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Фонетика, орфоепія, правопис
- •§ 21. Звуки і фонеми
- •§ 22. Букви. Правопис
- •§ 23. Орфоепія
- •§ 24. Вимова і правопис сонорних, дзвінких та глухих приголосних
- •§ 25. М’які і тверді приголосні. М’який знак і апостроф
- •§ 26. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •§ 27. Зміни приголосних
- •§ 28. Вимова й правопис голосних е та и
- •§ 29. Написання і та и в незапозичених словах
- •Правопис іншомовних слів
- •§ 30. Основні ознаки запозичених слів
- •§ 31. Вживання м’якого знака й апострофа та подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 32. Написання и та і в іншомовних словах
- •§ 33. Написання и та і, е та є в російських власних назвах
- •Милозвучність мови
- •§ 34. Основні засоби милозвучності української мови
- •§ 35. Чергування у — в, і — й як засіб милозвучності мови
- •Будова слова і словотвір
- •§ 36. Значущі частини слова
- •§ 35. Стилістичні засоби словотвору
- •§ 38. Написання складних слів і графічних скорочень
- •Іменник
- •§ 39. Рід і відміни іменників
- •§ 40. Відмінкові закінчення іменників іі відміни
- •§ 41. Особові назви
- •Прикметник
- •§ 42. Значення прикметників
- •§ 43. Ступені порівняння якісних прикметників.
- •§ 44. Творення відносних прикметників
- •§ 45. Творення і вживання присвійних прикметників
- •Числівник
- •§ 46. Розряди і відмінювання числівників
- •§ 47. Поєднання числівників з іменниками
- •§ 48. Творення складних числівників і відчислівникових слів.
- •Займенник
- •§ 49. Розряди займенників і особливості вживання їх
- •Дієслово
- •§ 50. Загальне поняття про дієслово та його форми
- •§ 51. Способові форми дієслова. Дієвідміни
- •§ 52. Переносне вживання способів і часів дієслова
- •§ 53. Творення і вживання дієприкметників
- •§ 54. Дієприслівник
- •§ 55. Творення і правопис прислівників
- •§ 56. Значення і правопис прийменників
- •§ 57. Деякі особливості вживання прийменників
- •§ 58. Значення і склад сполучників
- •§ 59. Правопис сполучників
- •§ 60. Значення і правопис часток
- •§ 61. Написання заперечної частки не і префікса не-
- •§ 62. Вигук
- •§ 63. Лексичні і синтаксичні словосполучення
- •§ 64. Види зв’язку між словами в словосполученнях
- •§ 65. Особливості побудови словосполучень
- •Загальні відомості
- •§ 66. Види речень за метою висловлювання, інтонацією та будовою.
- •§ 67. Інтонація і розділові знаки
- •§ 68. Складові частини речення
- •Просте неускладнене речення
- •§ 69. Головні члени речення. Підмет
- •§ 70. Присудок
- •§ 71. Двоскладні і односкладні речення
- •§ 72. Додатки
- •§ 73. Означення
- •§ 74. Прикладка
- •§ 75. Обставини
- •§ 76. Розділові знаки в простому неускладненому реченні
- •§ 77. Синтаксичний розбір простого речення
- •І. Характеристика речення в цілому
- •Іі. Характеристика простого речення
- •Ііі. Характеристика членів речення
- •Просте ускладнене речення Однорідні члени речення
- •§ 78. Загальне поняття про однорідні члени речення
- •§ 79. Розділові знаки в реченні з однорідними членами
- •§ 80. Особливості вживання однорідних членів
- •Відокремлені члени речення
- •§ 81. Уточнювальні члени речення
- •§ 82. Відокремлені означення
- •§ 83. Відокремлені прикладки
- •§ 84. Відокремлені обставини
- •Внесення
- •§ 85. Звертання
- •§ 86. Вставні слова і речення
- •§ 87. Вставлені слова і речення
- •§ 88. Слова-речення
- •Складне речення
- •§ 89. Складносурядні речення
- •§ 90. Складнопідрядні речення
- •§ 91. Речення з підрядними підметовими, додатковими, присудковими й означальними
- •§ 92. Речення з підрядними обставинними і супровідними
- •§ 93. Порівняльні звороти
- •§ 94. Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •§ 95. Складні безсполучникові речення
- •§ 96. Складні синтаксичні конструкції
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 97. Пряма мова і розділові знаки при ній
- •98. Способи передачі прямої мови непрямою
- •99. Цитати
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 100. Текст і його різновиди
- •§ 101. Синтаксична єдність
- •§ 102. Композиція тексту
- •§ 104. Абзац
- •Відповіді до вправ
- •§ 1. Рідна мова
§ 32. Написання и та і в іншомовних словах
1. В основах загальних іншомовних назв після дев’яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (“де ти з’їси цю чашу жиру”) перед наступним приголосним, крім й, пишеться и: директор, стиль, коридор, система, синус, азимут, цирк, шифер, режим.
Крім того, пишеться и відповідно до вимови після букв, які не входять до “дев’ятки”:
а) у деяких давно засвоєних словах: бинт, вимпел, графин, єпископ, єхидна, імбир, кипарис, лимон, литаври, миля, митрополит, митра, мирт, спирт, химера; а також перед й: християнство, диякон;
б) у словах, запозичених із східних мов: башкир, гиря, калмик, кизил, кинджал, киргиз, кисет, кишлак, кишмиш.
В інших випадках в основах загальних назв іншомовного походження пишеться і:
а) на початку слова: ідея, ізольований, імпонувати, інтелект, інтерес, ірраціональний;
б) після букв, що не входять до “дев’ятки”: адміністратор, бісквіт, нігілізм, ліміт, вітамін, кіно, гігієна, гідравліка, хірург;
в) перед голосними та й: радіо, радіація, ажіотаж, тріумф, асоціація, стаціонар, стронцій, професійний, станція;
г) в абсолютному кінці невідмінюваних слів: колібрі, таксі, жалюзі, хаджі, попурі, журі, конфеті.
2. В основах власних назв та похідних від них словах після шиплячих та ц перед наступним приголосним, крім й, пишеться и: Вашингтон, Жискар, Шиллер, Чикаго, Чингісхан, Цицерон, Чилі, чилійський, Жиронда, Джибуті, Лейпциг.
3. Крім того, тільки в географічних назвах пишеться и:
а) після р, д, т: Мадрид, Великобританія, Рига, Рим, Крит, Скандинавія, Кордильєри, Аргентина, Ватикан, Тибет, тибетський, Тирасполь;
б) у кінцевих сполученнях -ида, -ика: Антарктида, Колхида, Флорида, Мексика, Корсика, Америка;
в) як виняток, у назвах: Єгипет, Єрусалим, Вифлеєм, Вавилон, Сирія, Сицилія, Сиракузи, Бразилія, Пакистан, Китай, Киргизія, Узбекистан.
В інших випадках в основах власних назв пишеться і:
а) в іменах та прізвищах не після шиплячих та ц: Діккенс, Дідро, Тімур, Ріхтер, Фрідріх, Сісмонді, Хіросіге, Зільберт;
б) у географічних назвах не після шиплячих, ц та р, д, т: Сідней, Свазіленд, Гімалаї, Хібіни, Вільнюс, Міссісіпі;
в) перед голосними та й: Жіу, Ріо-де-Жанейро, Чіатура, Шіашкотан, Цутіура, Діоміда, Тіарет, Греція, Голландія, Трієст;
г) в абсолютному кінці невідмінюваних назв: Капрі, Конакрі, Сочі, Віші, Поті, Гельсінкі, Асахі, Леонардо да Вінчі, Анрі.
126. Вставте в загальних іншомовних назвах пропущені букви и або і. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.
Імаж..зм, нарц..с, зеф..р, ет..кет, бат..ст, ех..нокок, окс..ген, мар..онетка, неод..м, ларинг..т, експер..мент, баз..ліка, еп..граф, уайт-спір..т, юстиц..я, лемуз..н, об’єкт..в.
Ключ. З перших букв повинно скластися закінчення вислову М.Сома: “Земля ніколи небом не була, але ж …”
127. Вставте у власних особових іншомовних назвах пропущені букви и або і. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.
Гойт..соло, Пучч..ні, Б..зе, С..нх, П..фагор, Ц..ркель, Д..нкар, Тіц..ан, Ч..мароза, Ж..гмонді, Дікш..тар, Кваз..модо, Мур..льйо, Д..дро, Дж..нс, Гр..г, Ар..стотель, Ш..нкель, М..страль, Абаш..дзе, Б..дструп, Кунік..да.
Ключ. З виділених букв повинно скластися закінчення вислову Ралфа Емерсона: “Здатність бачити чудесне в звичайному — …”
128. Вставте у власних географічних іншомовних назвах пропущені букви и або і. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.
Янг..базар, Ваш..нгтон, С..рія, Яр..лгач, Зар..а, В..нбург, Уок..ган, Кукуш..лі, Ель-Дж..з, Г..бралтар, Акх..сар, Зугд..ді, Лейпц..г, Нючоп..нг, Ель-Кеб..рі, Очамч..ра, Баш.. .
Ключ. З перших букв повинен скластися вислів Сократа, який закінчується складом “…ним”.
129. Запишіть текст під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим, звертаючи особливу увагу на слова іншомовного походження. Помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.
Америку Колумб відкрив, шукаючи Індію. Доля аборигенів відома.
Ми ж Україну відкриваємо в Україні, і це нікому не загрожує ні втратою територій, ні втратою духовних цінностей…
Українці — це нація, що її віками витісняли з життя шляхом фізичного знищення, духовної експропріації, генетичних мутацій, цілеспрямованого перемішування народів та її території, внаслідок чого відбулася амнезія історичної пам’яті і якісні втрати самого національного генотипу.
Образ її спотворювався віками, їй приписувалася мало не генетична тупість, не відмовлялося в мужності, але інкримінувався то націоналізм, то антисемітизм. Велике диво, що ця нація на сьогодні ще є, вона давно вже могла б знівелюватися й зникнути.
Фактично це раритетна нація, самотня на власній землі у своєму великому соціумі, а ще самотніша в універсумі людства. Фантом Європи, що лише під кінець століття почав набувати для світу реальних рис. Вона чекає своїх філософів, істориків, соціологів, генетиків, письменників, митців. Неврастеніків просять не турбуватися (Л.Костенко).
