§ 75. Обставини

Обставини характеризують дію, стан, ознаку предмета, вказуючи на їхній спосіб, міру, ступінь, місце, час, причину, мету, умову.

За значенням обставини поділяються на такі групи:

1. Обставини способу дії — відповідають на питання як? яким способом?: Жваво та весело розмова у них ішла (Марко Вовчок). Як жити весь вік на колінах, то краще грудьми на штики (Б.Олійник).

Близько до цих обставин стоять обставини міри й ступеня, які відповідають на питання скільки? наскільки? якою мірою?: Від Дніпра ледь повівав теплий низовий вітер (С.Скляренко). Блиснуло двічі тут підряд, і грохнув грім (П.Тичина).

2. Обставини місця — відповідають на питання де? куди? звідки? яким шляхом?: Де-не-де щось чорне швидко пливло по воді, то зринаючи нагору, то знову потопаючи (Б.Грінченко). Коні біжать рівною, злегка хвилястою дорогою (У.Самчук).

3. Обставини часу — відповідають на питання коли? доки? відколи? як довго?: Всю зиму підіймалися води Дніпра, заливаючи плавні, озера (О.Довженко). Ти вже не згинеш, ти двожилава, земле, рабована віками (В.Стус).

4. Обставини причини — відповідають на питання чому? з якої причини? Повітря тремтить від спеки (М.Коцюбинський). Побачивши Черниша, боєць зворушився до сліз (О. Гончар).

5. Обставини мети — відповідають на питання навіщо? з якою метою?: Скільки б не судилося страждати, все одно благословлю завжди день, коли мене родила мати для життя, для щастя, для біди (В.Симоненко). Я все стерплю ради дітей! (І.Котляревський).

6. Обставини умови — відповідають на питання за якої умови?: Не взявшись до сокири, не зробиш хати (Нар. творчість). 2. В Святошині, Голосіївському лісі київські ополченці готувалися до захисту міста на крайній випадок (П. Загребельний).

7. Обставини допустовості — вказують на умову, всупереч якій відбувається дія, і відповідають на питання незважаючи на що?

Обставини допустовості вводяться в речення за допомогою прийменників незважаючи на, всупереч, наперекір, попри, при і, як правило, виділяються з обох боків комами: Чіпка, наперекір світові й людям, якийсь веселий, радий (Панас Мирний). Незважаючи на лютий холод, Шовкуна все більше хилило на сон (О. Гончар). Він легко, попри свій вік і огрядність, скочив у сідло (Н.Рибак).

269. Випишіть по порядку речення з обставинами: 1) способу дії; 2) місця; 3) часу; 4) причини; 5) мети; 6) умови.

Це було давно колись. День непомітно згас. Хлопець спочити присів. Від переляку зблід. У темряві й орли сліпі. У полі достигає хліб. Уже осипається колос. Їх вітали гаряче. Надворі смеркає. За браком часу не пішов на футбол. Шапку одяг набакир. Навмисне запитав я вас. Задрімав знічев’я. Чіпка виростав у нестатках. Бундючно бовваніє палац. Сядемо тут. Довго чекав я того дня. Роби свою справу якнайкраще.

Ключ. З останніх букв повинно скластися закінчення вислову Р.Роллана: “По-справжньому великі ті, чиє …”

Вправа 270. І. Текст перепишіть, підкресліть синтаксичні центри й усі обставини. Позначте види обставин.

На човнику й веслі від нас від’їхав травень. Він прихопив із собою сині дощі, зелений шум та солов’їний спів, і в село, через тини, заглянуло літо. Так, наче казка, говорить моя мати. Ще вона каже, що найбільше див у світі робиться влітку на світанні, це саме тоді, коли мені так хочеться спати. От і зараз, насурмонений і заспаний, я стою посеред хати, не знаючи, де й що шукати. А мати, уже оброшена, прийшла з городчика та й лагідно-лагідно кладе мені на плече руку, а очима показує на розчинене вікно і таємниче питає:

— Михайлику, ти нічого не чуєш?

— Ні, — кажу з жалем…

— Ось ходімо подивимось хоч на його сліди, — так само таємниче говорить мати, і ми виходимо з оселі… Біля самого порога з нами вітається аж задимлена росою вишня.

— Ось бачиш, сьогодні літечко торкнулось руками до ягід, і вони почали паленіти. — Я дивлюсь на вишні, в них справді то тут, то там паленіють розпухлі щічки (М.Стельмах).

ІІ. Запишіть свою розмову з ким-небудь (наприклад, з товаришем чи товаришкою по дорозі) про те, що діється в природі.

271. Повторіть правопис прислівників. Слова й сполучення слів запишіть у п’ять колонок, залежно від того як пишуться прислівники: 1) разом; 2) через один дефіс; 3) через два дефіси; 4) двома словами; 5) трьома і більше словами.

Будь/що/будь, по/перше, підійшов у/притул, повік/віків, попід/віконню, узяв до/відома, раз/по/раз гукав, ішли один/по/одному, на/сам/перед, на/вколішки, кінець/кінцем, рано/вранці, день/у/день сох, одним/один, росте в/глиб, по/дружньому повір, всього/на/всього, виходили по/одинці, рушив у/чвал, по/новому живеться, бачив уві/сні, з/ранку/до/вечора, вивчив на/пам’ять, врешті/решт, хоч/не/хоч, на/око помнож, сам/на/сам, чим/скоріш.

Ключ. З останніх букв повинен скластися вислів давньоримського філософа Сенеки.