§ 91. Речення з підрядними підметовими, додатковими, присудковими й означальними

Підрядні підметові замінюють підмет головного речення або уточнюють підмет, виражений вказівним словом, і відповідають, як і підмет, на питання хто? що?: Благословен (хто?), хто викопав криницю (М.Рильський). Щасливий той (хто?), хто бачив мрію, але не доторкнувсь її (Д.Павличко).

Підрядні додаткові виступають додатком до будь-якого члена головного речення або уточнюють додаток, виражений вказівним словом, і відповідають на питання непрямих відмінків: Я в серці маю те (кого? що?), що не вмирає (Леся Українка). Друзів на землі не так багато, дбайте (про що?), щоб в житті їх берегти (Д.Луценко).

Підрядні присудкові уточнюють присудок головного речення, виражений вказівним словом, і відповідають на питання хто він такий? який він є?: Я не такий (я не який?), щоб зрадити людину (Леся Українка).

Підрядні означальні виступають означенням до будь-якого члена головного речення або уточнюють означення, виражене вказівним словом, і відповідають на питання який?: Тиша — це мова (яка?), якою говорить до людини Бог (Б.-І.Антонич). Блажен той муж, воістину блажен, котрий не був ні блазнем, ні вужем (Л.Костенко).

За іншою (структурно-семантичною) класифікацією серед названих вище підрядних речень розрізняють лише два види: означальні й з’ясувальні. До означальних відносять присудкові й означальні, а також ті підметові та додаткові, які пояснюють займенник головного речення. Останні ще називають займенниково-означальними: Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра (Леся Українка). Слава тому, хто в бою за Вітчизну твердо тримає окрилений стяг (В.Сосюра). Усі інші підметові й додаткові зараховують до з’ясувальних.

322. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому складнопідрядні речення і визначте в них вказівні слова (якими членами речення вони виступають) та види підрядних речень.

Найболючіше те, що нас, українців, — російськомовних і англомовних, полонізованих і румунізованих, мадяризованих і ословачених, і всіх інших неукраїномовних — набагато більше, ніж україномовних. В останньому столітті по мільйону українців розчинилося в Польщі і Румунії, навіть у Білорусі і Казахстані. Не кажучи вже про десятки мільйонів, які стали “велікім русскім народом” — від великих північних столиць до неісходимого Сибіру. Не знаю хто як, а я болісно, немилосердно тяжко відчуваю, як оця мовна шагренева шкіра українства зменшується і з’їдається немилосердним і жорстоким світом. Найболючіше те, що в незалежній Україні цей процес не припинився… (І.Драч).

ІІ. Висловіть свої міркування про демографічні проблеми, пов’язані з формуванням української нації, і запишіть їх. Для порівняння поцікавтесь, як ці питання розв’язувалися й розв’язуються в інших країнах (Росії, Польщі, Франції, США тощо). Виступаючи на цю тему, використайте відомі вам засоби риторики.

323*. Зробіть повний синтаксичний розбір поданих речень, користуючись цифровими кодами (враховуйте й ті характеристики, що в квадратових дужках). Перевірте себе за відповідями наприкінці підручника.

1. Від безхмарного синього неба спориш, що густо поріс на подвір’ї, здавався голубим (Б.Харчук). 2. В той сонячний день я сам був сонцем, навколо якого крутились планети (М.Коцюбинський). 3. Настрій у нього був такий, що він хотів обняти весь світ (О.Десняк). 4. Весняною порою, яка ще не минула, ще живе, ходімо липу слухати з тобою, що під вікном розквітла і співа (Є.Гуцало). 5. Ти не чуєш, як солов’ї весільним співом дзвонять? 6. Щасливий, хто сни має милі (З тв. Лесі Українки). 7. Буває, що й новий птах старої пісні співає (Нар. творчість).