- •Основи філософських знань
- •Основи філософських знань
- •5.12010103 “Медико-профілактична справа”
- •Тематичний план для спеціальності
- •5.12010103 “Медико-профілактична справа”
- •Перелік питань до семестрового екзамену з основ філософських знань
- •Класифікація світогляду:
- •2. Світогляд і філософія
- •1.Поняття про світогляд, типологія світогляду.
- •Основні світоглядні питання
- •Місце людини в світі
- •3.Особливості історичного виникнення філософії.
- •4. Філософія і міфологія.
- •Міфологічний світогляд і філософія
- •5.Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва. Філософія і наука
- •Філософське мислення
- •Філософія і релігія
- •Філософія і мистецтво.
- •6.Структура та функції філософського знання Структура філософського знання
- •Основні функції філософії
- •7.Взаємозвязок філософії та медицини
- •Філософія, і медицина – науки. Відмінності:
- •8. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.
- •Головні напрями філософії Індії.
- •9.Провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю.
- •10.Медицина Стародавнього Китаю.
- •11. Поняття античної філософії.
- •Етапи розвитку античної філософії:
- •12. Етапи розвитку античної філософії.
- •13. Розвиток ідей у натурфілософських школах.
- •14. Ідеї та представники високої класики.
- •15. Становлення античної(класичної) медицини. Гіппократ про людину, природу та причини хвороб.
- •16.Вихідні ідеї середньовічної патристики.
- •17. Місце філософії в духовному житті Середньовіччя.
- •18. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії.
- •19. Розвиток медицини в епоху Середньовіччя. Вчення к.Галена.
- •20. Поняття «Відродження» та характерні риси духовного життя цієї доби.
- •Характері ознаки культури Відродження:
- •21. Провідні напрями ренесансного філософствування: гуманістичний антропологізм,неоплатонізм, натурфілософія.
- •22. Філософські ідеї Пізнього Відродження.
- •23.Панорама соціокультурних та духовних процесів в Європі Нового часу.
- •24.Методологічні пошуки ф.Бекона, р.Декарта та т.Гоббса.
- •25. Ф.Бекон: філософські погляди в медицині.
- •26. Б. Спіноза та його вчення про субстанцію.
- •28. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.
- •29.Іммануїл Кант — творець німецької класичної філософії.
- •30.Основні ідеї і. Канта.
- •31.“Етика обов’язку” і. Канта в контексті медицини.
- •32.Філософські ідеї й.-г. Фіхте та ф.-в. Шеллінга.
- •33. Філософія г.-в.-ф. Гегеля як найвище досягнення німецької класичної філософії.
- •34.Антропологічний принцип філософії л. Фейєрбаха.
- •Ідеї розроблення “наукової філософії” у європейській філософії хіх ст.
- •36.Лікарі-філософи Росії хіх — першої половини хх ст.
- •37.Культурологічні та історіософські напрями у філософії хх ст.
- •38.Релігійна філософія хх ст.
- •39. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть.
- •Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі.
- •41.Україна — Європа: духовні зв’язки Відродження.
- •42.Поява професійної філософії в Україні.
- •43.Особливості філософських курсів Києво-Могилянської академії.
- •44.Життя та філософська діяльність г. Сковороди.
- •45.Філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах.
- •46.Особливості розвитку української філософії хх ст.
- •47.Філософія і медицина як ціле явище людської культури і їх роль у суспільстві.
- •48.Роль філософії у формуванні стилю наукової думки сучасного медика.
- •49.Історія взаємовідносин філософії та медицини.
- •50.Філософська картина світу та медицина.
- •51.Структура та особливості медичного знання.
- •Структура медичного знання
- •52.Проблема матерії і свідомості у філософії та медицині.
- •53. Вклад медицини в розвиток філософської уяви про форми руху матерії, простору і часу.
- •54. Діалектика як наука про загальний зв’язок і розвиток у медицині.
- •55.Поняття законів і їх методологічне значення для медицини.Закон єдності та боротьби протилежностей
- •56. Категорії діалектики і проблеми детермінізму, цілісності та структурності, їх методологічні функції в медицині.
- •58.Стилі наукової думки і медицина.
- •59.Етичні, філософські та психологічні основи діагностики.
- •60.Методи і прийоми пізнання в медицині.
- •61.Філософська концепція людини.
- •62.Специфіка людини як об’єкта філософського і медичного пізнання.
- •66.Етичні та філософські проблеми евтаназії .
- •67. Смерть та проблема безсмертя людини.
- •69.Філософія людини в майбутньому.
- •70.Філософія медицини і медицина як наука.
- •71.Філософські категорії і поняття медицини.
- •72.Співвідношення соціального і біологічного в людині.
- •73. Проблеми норми, здоров’я і хвороби. 74. Філософія здоровя і хвороби.
- •75. Формування моральної позиції медичного працівника.
- •76.Філософія принципів взаємовідносин медичного прицівника і пацієнта.
- •Література
13. Розвиток ідей у натурфілософських школах.
Період натуралістичний (VII – V ст. до Р.Х.) Розпочинається антична філософія з появи натурфілософських ідей та шкіл у Стародавній Греції.
Натурфілософія - це філософське осмислення природи ("натури" - лат.).
Грецькою мовою слово природа звучить як "фізис ", тому таку філософію у Стародавній Греції називали "фізичною", а філософів цього періоду — "фізиками". Філософія розпочинається з осмислення природи. Для ранньої давньогрецької думки природа поставала як "все". Із чого ж може розпочати свої дії думка, яка хоче охопити "все"? Вона й повинна розпочати з деякого "початку", тобто з того, з чого може це "все" постати або початися: з "архе" — найпершого, або давнього.
Отже, на першому етапі розвитку античної філософії природа постала як її об'єкт, а першою проблемою цієї філософії постала проблема пошуку вихідного початку буття ("архе").
Першим філософом Стародавньої Греції, за загальним визнанням, був Фалес із Мілета (місто на узбережжі Малої Азії; 624 - 526 рр. до Р. X.).Від нього до нас дійшло дві тези: "Усе з води" та "Усе має душу". Філософом Фалеса називають не лише тому, що мислитель висунув думку про першопочаток ("архе") світу, а насамперед тому, що він почав це обґрунтовувати, доводити, посилаючись на те, що без води немає життя, що агрегатні стани води (тверде тіло, рідина та газ) вичерпують можливі стани природної речовини. На думку Анаксімена, першопочатком світу є повітря, Геракліт називав першопочатком вогонь.Мілетці підготували ідейний грунт для появи дуже сміливої і дуже продуктивної для науки та філософії тези про те, що "все подібне до числа або пропорції". Ця теза вводила в науку математичне обчислення, а належить вона Піфагору. Давні джерела переповідають, що саме Піфагор вперше назвав себе не мудрим, а любителем та шукачем мудрості (філософом). Найвідоміше вчення цього періоду – атомізм, або вчення про атоми Демокріта . Він виходив із тези, що можна ділити і дробити речовину, але не нескінченно: край, межа можливого поділу — атом (неподільний); його існування - запорука незнищенності світу. З атомів утворюються світові стихії, а з останніх - усе. що існує. А. Ейнштейн назвав ідею атомізму однією з найпродуктивніших в історії науки, бо вона справді дає можливість пояснити багато явиш.
Отже, на першому етапі розвитку античної філософії природа постала як її об'єкт, а першою проблемою цієї філософії постала проблема пошуку вихідного початку буття ("архе").
14. Ідеї та представники високої класики.
Період високої класики (V – IV ст. до Р.Х.) або гуманістичний. У період високої класики об'єктом осмислення для філософії стають усі сфери людської життєдіяльності. Найвідоміший представник - (Сократ) вперше спробував визначити сутність людини. Сократ вперше замислився над тим, які якості прикрашають людину. Античний філософ проповідував знання. На його думку наймудрішим є той, хто розуміє: «Я знаю, що я нічого не знаю». Інша теза Сократа: «Пізнай себе» пов’язана з поняттям внутрішнього логоса – совісті, через яку душа людини поєднана зі світом богів. Філософію Сократа називають етичною. Особливе місце Сократ приділяв розробці методу пізнання, або способу філософствування, який для нього заключався в бесіді. В спорі народжується істина – стверджував мудрець Сократ став уособленням філософії. В цей час Платон і Аристотель формулюють основні філософські проблеми. Платон був першим грецьким філософом, який створив всеохоплюючу філософську систему. Вона включала в себе уявлення про світ в цілому, про людину і її душу, про суспільство і державу. Основу його вчення складає вчення про ідеї або ейдоси (образах). Ідея – це щось найвище, духовне, прекрасне і розумне. Світ складається із 3 частин. Головна і вища частина – світ ідей, друга – світ матеріальний, в якому живуть люди, третя – пітьма, або небуття, руйнування всього того, що містить в собі Ідеї. Найважливіші ідеї – це Ідеї істини, Добра, Краси і Справедливості.
Платона вважають засновником системи ідеалізму.
Аристотель. «Платон мій друг, та істина дорожча!» - так казав про свого вчителя Платона , Аристотель. Великий філософ був вихователем Олександра Македонського, засновником філософської школи Лікей. Аристотель заперечував вчення Платона про Ідеї. Пізнання світу треба починати не з незрозумілих людині Ідей, а з конкретних речей, тобто від часткового до загального.
10
Першопочатком світу є матерія.
Аристотеля вважають засновником системи матеріалізму.
Платон і Арістотель — неперевершені мислителі античної філософії, їхні думки багато в чому визначили і визначають духовну атмосферу Європи, а їх учення окреслюють гранично відмінні орієнтири європейського мислення: Платон розробив містичний тип мислення, багато в чому образний, символічний, Арістотель — стиль раціонально-логічний, чіткіший та детально продуманий.
Античні філософи стали учителями людства. Філософія стародавніх греків мала універсальний характер. Не було такої думки, напрямку, які б не мала в зародку антична філософія.
Антична культура – основа європейської культури.