- •Основи філософських знань
- •Основи філософських знань
- •5.12010103 “Медико-профілактична справа”
- •Тематичний план для спеціальності
- •5.12010103 “Медико-профілактична справа”
- •Перелік питань до семестрового екзамену з основ філософських знань
- •Класифікація світогляду:
- •2. Світогляд і філософія
- •1.Поняття про світогляд, типологія світогляду.
- •Основні світоглядні питання
- •Місце людини в світі
- •3.Особливості історичного виникнення філософії.
- •4. Філософія і міфологія.
- •Міфологічний світогляд і філософія
- •5.Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва. Філософія і наука
- •Філософське мислення
- •Філософія і релігія
- •Філософія і мистецтво.
- •6.Структура та функції філософського знання Структура філософського знання
- •Основні функції філософії
- •7.Взаємозвязок філософії та медицини
- •Філософія, і медицина – науки. Відмінності:
- •8. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.
- •Головні напрями філософії Індії.
- •9.Провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю.
- •10.Медицина Стародавнього Китаю.
- •11. Поняття античної філософії.
- •Етапи розвитку античної філософії:
- •12. Етапи розвитку античної філософії.
- •13. Розвиток ідей у натурфілософських школах.
- •14. Ідеї та представники високої класики.
- •15. Становлення античної(класичної) медицини. Гіппократ про людину, природу та причини хвороб.
- •16.Вихідні ідеї середньовічної патристики.
- •17. Місце філософії в духовному житті Середньовіччя.
- •18. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії.
- •19. Розвиток медицини в епоху Середньовіччя. Вчення к.Галена.
- •20. Поняття «Відродження» та характерні риси духовного життя цієї доби.
- •Характері ознаки культури Відродження:
- •21. Провідні напрями ренесансного філософствування: гуманістичний антропологізм,неоплатонізм, натурфілософія.
- •22. Філософські ідеї Пізнього Відродження.
- •23.Панорама соціокультурних та духовних процесів в Європі Нового часу.
- •24.Методологічні пошуки ф.Бекона, р.Декарта та т.Гоббса.
- •25. Ф.Бекон: філософські погляди в медицині.
- •26. Б. Спіноза та його вчення про субстанцію.
- •28. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.
- •29.Іммануїл Кант — творець німецької класичної філософії.
- •30.Основні ідеї і. Канта.
- •31.“Етика обов’язку” і. Канта в контексті медицини.
- •32.Філософські ідеї й.-г. Фіхте та ф.-в. Шеллінга.
- •33. Філософія г.-в.-ф. Гегеля як найвище досягнення німецької класичної філософії.
- •34.Антропологічний принцип філософії л. Фейєрбаха.
- •Ідеї розроблення “наукової філософії” у європейській філософії хіх ст.
- •36.Лікарі-філософи Росії хіх — першої половини хх ст.
- •37.Культурологічні та історіософські напрями у філософії хх ст.
- •38.Релігійна філософія хх ст.
- •39. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть.
- •Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі.
- •41.Україна — Європа: духовні зв’язки Відродження.
- •42.Поява професійної філософії в Україні.
- •43.Особливості філософських курсів Києво-Могилянської академії.
- •44.Життя та філософська діяльність г. Сковороди.
- •45.Філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах.
- •46.Особливості розвитку української філософії хх ст.
- •47.Філософія і медицина як ціле явище людської культури і їх роль у суспільстві.
- •48.Роль філософії у формуванні стилю наукової думки сучасного медика.
- •49.Історія взаємовідносин філософії та медицини.
- •50.Філософська картина світу та медицина.
- •51.Структура та особливості медичного знання.
- •Структура медичного знання
- •52.Проблема матерії і свідомості у філософії та медицині.
- •53. Вклад медицини в розвиток філософської уяви про форми руху матерії, простору і часу.
- •54. Діалектика як наука про загальний зв’язок і розвиток у медицині.
- •55.Поняття законів і їх методологічне значення для медицини.Закон єдності та боротьби протилежностей
- •56. Категорії діалектики і проблеми детермінізму, цілісності та структурності, їх методологічні функції в медицині.
- •58.Стилі наукової думки і медицина.
- •59.Етичні, філософські та психологічні основи діагностики.
- •60.Методи і прийоми пізнання в медицині.
- •61.Філософська концепція людини.
- •62.Специфіка людини як об’єкта філософського і медичного пізнання.
- •66.Етичні та філософські проблеми евтаназії .
- •67. Смерть та проблема безсмертя людини.
- •69.Філософія людини в майбутньому.
- •70.Філософія медицини і медицина як наука.
- •71.Філософські категорії і поняття медицини.
- •72.Співвідношення соціального і біологічного в людині.
- •73. Проблеми норми, здоров’я і хвороби. 74. Філософія здоровя і хвороби.
- •75. Формування моральної позиції медичного працівника.
- •76.Філософія принципів взаємовідносин медичного прицівника і пацієнта.
- •Література
8. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.
Зародки філософського мислення Індії сягають у глибоку давнину (середина І тис. до Р.Х.). Канонічним джерелом Стародавньої Індії є «Веди» (від слів «відати», «знати»). Вони були записані на листах пальми приблизно за 1,5 тис. років до Р.Х. Це пам’ятки магічного, релігійного і філософського змісту. До «Вед» входять гімни, молитви, заклинання і обрядові настанови, які передавались усно із покоління в покоління. Основні поняття, які містяться в Ведах і є ключовими для всієї індійської філософії: брахман, атман, карма.
«Веди» складались жерцями, відомими як брахмани. Брахмани займали високе положення в суспільстві. Тільки вони мали доступ до священного вчення, яке містилося у «Ведах».
Релігійні уявлення були різноманітними. Самі брахмани не мали єдиної незмінної точки зору на проблеми походження світу і людини. Об’єднувала всі вчення - ідея вищої, абсолютної реальності, якій підпорядковані навіть боги – ідея «Брахмана». Це поняття тотожне слову «брахман», яким позначають жерця; слова мають однакове значення – «божественний». Брахман описується в них як космічна сила, яка охоплює все існуюче, яка робить речі такими, якими вони є. Брахман не підлягає людському розумінню. Пізнати Брахмана – це значить отримати свободу від страждань і безсмертя. Брахман і атман тотожні. Брахман - об’єктивний початок, незалежний від нашої точки зору; атман – суб’єктивний початок, знання, просвітлення. Брахман і атман перебувають поза часом, вони вічні. В них поєднуються протилежності: життя і смерть, чоловік і жінка, все і нічого. Їх сила вища сили природи і богів. «Веди» вчать: людині треба звільнитися від земних пут, від всього, що відділяє її від космосу. Поняття «Брахман» вперше було розроблене в «Упанішадах» - стародавніх текстах, які є частиною «Вед». Найбільш ранні із них були складені близько 900 р. до Р.Х. Назва походить від слів «сидіти поруч», «сидіти біля ніг», як учні сидять біля вчителя. Упанішади зосереджуються на природі буття і свідомості. Це філософська частина «Вед».
Отже: індійська філософія виникла задовго до того, як були записані її основні тексти, можливо у ІІ тис. до Р.Х.
- вона бере свій початок у вченні брахманів, жерців, записаному у «Ведах».
- індійська філософія була докладно розроблена в «Упанішадах», де був проголошений її головний принцип: Брахман і Атман.
- мета людини у тому, щоб досягнути мокші, звільнення від земних страждань.
6
Головні напрями філософії Індії.
Індуїзм – найбільш раннє і впливове вчення, яке охоплює безліч різних традицій і вірувань. Священний текст індуїзму одна із найстаріших пам’яток світової культури – Веди, збірники текстів, де філософствування богів поєднуються з філософськими спостереженнями про природу всього існуючого.
Буддизм – філософія і світова релігія, засновником якої є Сіддхартха Гаутама, він же Будда «Просвітлений» (VI – Vст. До Р.Х.). Будда був індійським царевичем. За легендою, він досягнув просвітлення після декількох років духовних пошуків, вправ і медитації. Він вчив, що всі бажання людей ведуть до страждань, уникнути яких можливо лише у тому разі, коли людина відмовиться від бажань. Буддизм розповсюдився на Сході, у тому числі на Тібеті, Південно-Східній Азії, Кореї і Японії. Повсюди він змішувався із місцевими традиціями і видозмінювався. Між тим,в Індії він був поглинутий індуїзмом і практично зник.
Джайнізм – вчення і школа, яка існувала в Індії аж до Середньовіччя. В цей період, поряд з аскетизмом, відстороненістю від людей і етичними нормами джайни розробляли і інші філософські проблеми. Вони склали багато творів про будову світу, природу пізнання людини. Джайни проповідували повагу до будь-якого життя і відмову від застосування сили.
