8. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.

Зародки філософського мислення Індії сягають у глибоку давнину (середина І тис. до Р.Х.). Канонічним джерелом Стародавньої Індії є «Веди» (від слів «відати», «знати»). Вони були записані на листах пальми приблизно за 1,5 тис. років до Р.Х. Це пам’ятки магічного, релігійного і філософського змісту. До «Вед» входять гімни, молитви, заклинання і обрядові настанови, які передавались усно із покоління в покоління. Основні поняття, які містяться в Ведах і є ключовими для всієї індійської філософії: брахман, атман, карма.

«Веди» складались жерцями, відомими як брахмани. Брахмани займали високе положення в суспільстві. Тільки вони мали доступ до священного вчення, яке містилося у «Ведах».

Релігійні уявлення були різноманітними. Самі брахмани не мали єдиної незмінної точки зору на проблеми походження світу і людини. Об’єднувала всі вчення - ідея вищої, абсолютної реальності, якій підпорядковані навіть боги – ідея «Брахмана». Це поняття тотожне слову «брахман», яким позначають жерця; слова мають однакове значення – «божественний». Брахман описується в них як космічна сила, яка охоплює все існуюче, яка робить речі такими, якими вони є. Брахман не підлягає людському розумінню. Пізнати Брахмана – це значить отримати свободу від страждань і безсмертя. Брахман і атман тотожні. Брахман - об’єктивний початок, незалежний від нашої точки зору; атман – суб’єктивний початок, знання, просвітлення. Брахман і атман перебувають поза часом, вони вічні. В них поєднуються протилежності: життя і смерть, чоловік і жінка, все і нічого. Їх сила вища сили природи і богів. «Веди» вчать: людині треба звільнитися від земних пут, від всього, що відділяє її від космосу. Поняття «Брахман» вперше було розроблене в «Упанішадах» - стародавніх текстах, які є частиною «Вед». Найбільш ранні із них були складені близько 900 р. до Р.Х. Назва походить від слів «сидіти поруч», «сидіти біля ніг», як учні сидять біля вчителя. Упанішади зосереджуються на природі буття і свідомості. Це філософська частина «Вед».

Отже: індійська філософія виникла задовго до того, як були записані її основні тексти, можливо у ІІ тис. до Р.Х.

- вона бере свій початок у вченні брахманів, жерців, записаному у «Ведах».

- індійська філософія була докладно розроблена в «Упанішадах», де був проголошений її головний принцип: Брахман і Атман.

- мета людини у тому, щоб досягнути мокші, звільнення від земних страждань.

6

Головні напрями філософії Індії.

Індуїзм – найбільш раннє і впливове вчення, яке охоплює безліч різних традицій і вірувань. Священний текст індуїзму одна із найстаріших пам’яток світової культури – Веди, збірники текстів, де філософствування богів поєднуються з філософськими спостереженнями про природу всього існуючого.

Буддизм – філософія і світова релігія, засновником якої є Сіддхартха Гаутама, він же Будда «Просвітлений» (VI – Vст. До Р.Х.). Будда був індійським царевичем. За легендою, він досягнув просвітлення після декількох років духовних пошуків, вправ і медитації. Він вчив, що всі бажання людей ведуть до страждань, уникнути яких можливо лише у тому разі, коли людина відмовиться від бажань. Буддизм розповсюдився на Сході, у тому числі на Тібеті, Південно-Східній Азії, Кореї і Японії. Повсюди він змішувався із місцевими традиціями і видозмінювався. Між тим,в Індії він був поглинутий індуїзмом і практично зник.

Джайнізм – вчення і школа, яка існувала в Індії аж до Середньовіччя. В цей період, поряд з аскетизмом, відстороненістю від людей і етичними нормами джайни розробляли і інші філософські проблеми. Вони склали багато творів про будову світу, природу пізнання людини. Джайни проповідували повагу до будь-якого життя і відмову від застосування сили.