22. Філософські ідеї Пізнього Відродження.

Натурфілософія пізнього Відродження здійснила прорив до дослідного знання, сформулювала вимогу безпосереднього вивчення дійсності. Відстоюючи автономію природних законів, вона створила вчення про космос. Безперечно, "зіркою першої величини" натурфілософії пізнього Відродження є Джордано Бруно (1548—1600). Він народився у м.Нола. Справжнє його ім'я — Філіппо, але 1565 р. він стає ченцем-домініканцем і отримує ім'я Джордано.Згодом він зрікся чернецтва через переслідування за свої погляди. З Італії Джордано втік аж до Женеви, потім — до Франції, далі — у Німеччину та Чехію... Таким неспокійним та мінливим було життя цього генія бунтарського духу. У 1592 р. Джордано потрапляє до в'язниці папської інквізиції. 17 лютого 1600 р. Джордано спалено в Римі на Площі квітів. Основна тема його міркувань – роздуми про Всесвіт. Він вважав, що Всесвіт не має центру й однорідний за складом і будовою. А оскільки душа, рух, відчуття притаманні всьому Всесвітові, то зірки в Космосі можуть бути сонцями з планетами, на яких можуть жити розумні істоти.

Бруно також вважав, що і сонця, і планети не є вічними. Бог, на думку Бруно, тотожний природі і являє себе як сукупність законів Всесвіту(пантеїзм). У людині Бруно висував на перший план душу, але душа не відділена від тіла, а користується ним. Про це свідчать, зокрема, гнучкість і досконалість людської руки — органу органів людського тіла. Щодо потойбічного життя, якщо таке існує, то воно не схоже на земне життя, а наше життя єдине й неповторне. Тому його треба цінувати, долати мужньо всі негаразди і прикрощі заради сходження до вищого розуміння світу. А релігія радше потрібна для управління варварськими народами.

Отже,філософські погляди Бруно були своєрідним згущенням філософських ідей Відродження. Відродження на той час уже перекидало місток до Нового часу й передавало новій епосі історичну й інтелектуальну естафету. Це можна побачити на прикладі ідей Галілео Галілея (1564—1642). Галілей продовжує розвивати натурфілософські ідеї. Природа для Галілея уже не є наповненою таємничими силами і навіть не одухотворена матерія, а сукупність законів, які можна пізнавати за допомогою експериментів і математики. Галілей наполягає на тому, що саме математичне пізнання найбільш надійне й перспективне для пошуків істини. Перегляд провідних філософських ідей доби Відродження дає можливість виразно побачити перехідний характер епохи, яка була суперечливою, неоднозначною: новації тут переплітались із середньовічною містикою, оптимізм і піднесення людини — з трагізмом і позначенням несумісності певних людських якостей.

23.Панорама соціокультурних та духовних процесів в Європі Нового часу.

Сімнадцяте століття відкриває наступний період у розвитку філософії, який прийнято називати філософією XVI – XVIII століть.

Епоха нового часу характеризується наступними рисами:

• за соціальним змістом це був період формування і утвердження в Європі буржуазних суспільних відносин. У XVI відбувається революція в Нідерландах, у XVIІ буржуазна революція розгортається в Англії, в XVIІІ – у Франції. Буржуазні революції докорінно змінили всі сторони життя;

• XVIІ ст. в історії – це період промислового перевороту, пов’язано з виникненням машинного виробництва;

• Центр виробничої, культурної, соціально-політичної діяльності переміщується у міста;

• Це час наукової революції, яка полягала у створенні основ сучасного природознавства. З’являється перша завершена та експериментально підтверджена наукова теорія-механіка І. Ньютона. Вплив її на всі аспекти життя був колосальний, адже людина вперше отримала точні та незаперечні результати.

• Наука стає провідним чинником життя та життєвих зрушень, виникають національні академія наук (Лондонське королівське товариство вчених і Паризька академія наук);

• Відбулись суттєві зрушення і в інших сферах духовного життя: з’являється світське (нецерковне) мистецтво, народжується роман, як літературний жанр, опера, сучасний театр, з’являються газети, часописи.

16

• У духовний світ людини XVIІ – XVIII ст. проникають ідеї прогресу, енергійного прагнення до майбутнього. Свобода людина, її більша цінність порівняно з природою і соціальними інститутами – це те гасло з якими людина Нового часу йде в майбутнє. Знаряддям досягнення свободи є знання.

Отже Новий час – це епоха новацій, якісних змін та зрушень в усіх сферах життя.