16.Вихідні ідеї середньовічної патристики.

За часовими межами епоха Середньовіччя охоплює період від падіння Римської імперії, тобто з IVст., до відкриття Америки, тобто до XVI ст. Раннє Середньовіччя характеризується утвердженням християнства в умовах формування європейських держав після падіння Римської імперії. Починаючи з ХІ ст.,відбувається становлення і утвердження феодалізму, який у якості провідного світогляду використовує християнство.

11

Для західноєвропейської філософії середньовіччя характерним був зв'язок християнства і філософії. Середньовічна філософія – це філософія християнська. Головна тема християнської філософії – співвідношення віри і розуму. Проповідувалась теза переваги віри над розумом. Утвердження християнського світогляду супроводжувалось «переоцінкою цінностей». Насамперед, переглядались погляди на людину, її сутність і призначення. Людина в усьому повинна покладатись на віру в бога; головне завдання людини – спасіння души.

Етапи розвитку Середньовічної філософії:

І – патристика (ІІ – ІХ ст.)

ІІ – схоластика (Х – ХVІст.)

Патристика – рання християнська філософія, яку розробили, так звані, Отці Церкви. (лат. патер - батько). Мета патристики – поширити християнське вчення, використовуючи античну філософію, укріпити його і захистити від язичників. Вихідним джерелом знань патристики постає Біблія у складі Старого і Нового заповітів. Біблію не даремно називають вічною книгою, адже вона розкриває універсальні характеристики буття людини в світі.

Найвідомішим представником патристики є Аврелій Августин (354-430), який заклав фундамент релігійно-філософської думки Середньовіччя. Розробив вчення про буття: все суще (існуюче) є благо; зло – не субстанція, а недолік. Благо – субстанція (основа буття), а Бог – джерело буття, найвища краса. Світ один. Визнання багатьох світів – це пуста гра фантазії. Гідним пізнання – є Бог і душа.У Августина Бог є початковим і кінцевим пунктом його міркувань.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що християнська патристика: 1.Вперше докладно розробила ідейні засади нового, християнського світобачення. 2.Використовувала в широкому обсязі досягнення античної філософії. 3.Християнство із самого початку своєї історії увійшло у взаємодію з філософією, і цей зв'язок протягом усього Середньовіччя визначався формулою "Філософія є служницею теології". Цю формулу вперше запропонував Климент Олександрійський. Вона чітко визначала місце філософії в середньовічному світогляді.

17. Місце філософії в духовному житті Середньовіччя.

За часовими межами епоха Середньовіччя охоплює період від падіння Римської імперії, тобто з IVст., до відкриття Америки, тобто до XVI ст. Раннє Середньовіччя характеризується утвердженням християнства в умовах формування європейських держав після падіння Римської імперії. Починаючи з ХІ ст..відбувається становлення і утвердження феодалізму, який у якості провідного світогляду використовує християнство. Для західноєвропейської філософії середньовіччя характерним був зв'язок християнства і філософії. Середньовічна філософія – це філософія християнська. Головна тема християнської філософії – співвідношення віри і розуму. Проповідувалась теза переваги віри над розумом. Утвердження християнського світогляду супроводжувалось «переоцінкою цінностей». Насамперед, переглядались погляди на людину, її сутність і призначення. Людина в усьому повинна покладатись на віру в бога; головне завдання людини – спасіння души.

Центральне місце людини в світі обумовлене тим, що вона є вищим творінням Бога, бо створена за образом і подобою його. Суттєва відмінність людини від усього тваринного світу в середньовічному світогляді вбачалася в духовності. За цим критерієм зрівнювалися всі люди. Визнання природної і духовної рівності людей було величезним кроком вперед у самопізнанні людини, але кроком суперечливим. Адже воно не означало визнання соціальної, економічної та політичної рівності.

Одним із найбільш авторитетних філософів Середніх віків був Августин Блаженний (354—430 pp.). Августин вважає, що Бог створив світ із нічого, тобто він створив не лише порядок і влаштування в світі, а й саму першоматерію. Бог створив час, який не існував до нього, сам Бог перебуває поза часом. Людина нерозривно пов'язана з часом, народжується і проходить в ньому все своє життя. З ідеєю часу в Августина пов'язана ідея історії. Августин вважав, що історія визначається божественним провидінням, вона має спрямування (вектор руху). Рух історії — це рух від "земного града" до "града Божого" або, по - іншому, від земних язичницьких царств - до царства Христа, прообразом якого є християнська церква.

Важливою темою середньовічної філософії була тема відношення Бога до створеного ним світу. Особливо активно розроблялася ця тема так званою схоластикою (XI—XVI ст.), яка ставила своїм завданням раціональне обґрунтування віри. В цей час знання розглядалося як абсолютне, незмінне, як "божественне одкровення". Джерелом всіх знань вважалася Біблія. Процес пізнання зводився до процесу викладання, передачі знання Біблії від знаючих до незнаючих. Під наукою розумівся зміст Біблії, під вивченням — засвоєння давно знайдених людством істин.

12

Отже, філософія Середньовіччя була складовим елементом християнського світобачення, і тому вона була зосереджена на осмисленні духовних сутностей. У межах середньовічного християнського філософствування поступово відбувалося нагромадження знань та ідей, які врешті - решт сприяли виникненню сучасної цивілізації, науки та освіти.