73. Проблеми норми, здоров’я і хвороби. 74. Філософія здоровя і хвороби.

Медицина – це система наукових знань і практичних дій, що об’єднані єдиною метою розпізнати, або діагностувати захворювання. Раніше, коли люди потерпали від багатьох хвороб і медицина перебувала на низькому рівні, здоровим вважався кожен, хто не був хворим. Згодом здоровими почали вважати тих, хто добре почувається фізично. В XXI столітті здоров'я людини пов'язують з багатьма іншими вимірами її благополуччя — духовним, емоційним, інтелектуальним і соціальним.

Здоров’я означає духовне, фізичне, соціальне, інтелектуальне і емоційне благополуччя людини.

Що медицина розуміє під здоров’ям? Перш за все:

50

а) цілісність в широкому розумінні відсутності ушкоджень анатомічних і функціональних;

б) достатню пристосованість, адаптацію, до навколишнього середовища і тут уже існують кількісні показники і вони визначають міцне чи слабке здоров’я людини, залежно від резервів окремих органів і систем та організму в цілому і стану його гомеостазу;

в) хороше самопочуття. Однак хороше самопочуття не завжди ознака здоров’я. Наприклад: ейфорія не ознака здоров’я, а ознака хвороби при маніакально-депресивному психозі.

«Зберігати, розвивати, відновлювати» — такою є формула здорового способу життя, закон для кожного, хто хоче щодня мати добре самопочуття і досягти успіху в житті.

Зберігати — означає поводитися так, щоб не шкодити своєму здоров'ю: уникати небезпечних ситуацій, остерігатися шкідливих звичок, наприклад, недосипати, бездумно гаяти час перед телевізором. Не можна вживати зіпсовану та шкідливу їжу, а тим більше — тютюн, алкоголь чи наркотики. Дуже обережно слід користуватися інструментами, фарбами та іншим, чим можна травмуватись або отруїтися.

Розвивати — означає працювати над розвитком своїх здібностей і можливостей. Тренуваннями можна вдосконалити можливості свого тіла: навчитися швидше бігати, вище стрибати, далі плавати. Проте фізичне благополуччя — це лише один із вимірів здоров'я.

Відновлювати — це третя складова формули здорового способу життя. Вона вчить правильно поводитися тоді, коли людина захворіла або отримала травму. Це означає:

• уміти вчасно виявити ознаки поганого самопочуття;

• знати, до кого і як звернутися по допомогу;

• уміти надати невідкладну допомогу постраждалому і самому собі;

• правильно поводитися під час хвороби (не ходити до школи з грипом, прислухатися до порад лікаря тощо).

Поняття «здоров'я» тісно пов’язане в медицині з поняттям «норма».

Матеріалістична наука розглядає норму як вираз об'єктивного стану організму, прояв оптимальної його життєдіяльності. Біологічне поняття норми тісно пов'язане із філософською категорією міри. В нормі відображається такий якісний стан життєдіяльності організму, на який кількісні функціонально-морфологічні зсуви (збільшення чи зменшення) в певних рамках суттєво не впливають.

Що ми розуміємо під хворобою?

В широкому біологічному розумінні тісного взаємозв’язку організму і середовища, хвороба – це реакція організму на ушкодження.

Однак хвороба – це не тільки анатомічне або функціональне пошкодження внаслідок дії тривалого чи гострого надмірного подразнення і навіть не сума цих ушкоджень, це – єдність ушкоджень та ланцюжка реакції спочатку переважно адаптивного і компенсаторного характеру, направлених на виздоровлення, та їхній дисбаланс і надмірність чи недостатня реакція, що ведуть до дальших ушкоджень та визначають особливості хвороби.

В чистому вигляді хвороба, як ушкодження чітко визначаються при травмах, гострих інфекціях, опіках. Нажаль, не всі реакції можна віднести до направлених на пристосування, або компенсацію порушень: ріст пухлин, утворення виразок, гнійне розплавлення тканини і т.п.

Сергій Павлович Боткін писав, що поняття хвороби завжди тісно пов’язане з поняттям її причин.

Причини можуть бути різноманітними найчастіші з них: а) механічні, б) фізичні, в) хімічні, г) біологічні, д) психогенні, ж) генетичні.

Хвороби поділяють на гострі і хронічні з тривалим перебігом, які характеризуються періодами або стадіями загострення. Крім того, захворювання якщо їх декілька, діляться на основні і супутні, а також ускладнення, що можуть виникати внаслідок несприятливого тривалого перебігу хвороби.

Говорячи про діагностику, не можна знову не згадати видатного клініциста, терапевта першої половини ХУШ ст., яким був професор Московського університету Матвій Якович Мудров. Він перший ввів у клініку систематичне обстеження хворого.

Матвій Яковлевич першим запровадив систему ведення клінічної історії хвороби, розробив детальну схему і як потрібно правильно заповнити її. Особисто він сам зібрав 40 томів історій хвороб своїх хворих більше як за 20 років. Мудров виступав за максимальну правдивість і точність історії хвороби: “В ній тільки ті явища слід описувати, котрі у певний час були, а небувалих вигадувати не слід для оправдання свого лікування”.

51

Історія хвороби допомагає оцінити перебіг захворювання, результати отриманих обстежень і лікування, допомагає лікарю не упустити ніяких симптомів. Історія хвороби це також юридичний документ, який водночас дає можливість оцінити правильність дій лікуючого лікаря.

Наука про взаємовідносини лікаря і хворого, взаємовідносини медиків, про обов’язок лікаря і створення умов для найкращого одужання хворого – носить назву лікарської деонтології.

Основною рисою лікаря, невід’ємною складовою його особистості є гуманізм, любов до хворого, здатність до самопожертвування, поєднання розуму і серця, пунктуальність і акуратність, або коротко – високе почуття професійного обов’язку і необхідність удосконалення.

Про це говорив ще два століття тому Мудров, а в 1968 році це відмічено у доповненні до “Клятви сучасного лікаря” прийнятої на ІІ Міжнародному деонтологічному Конгресі у Парижі, де сказано “Клянуся вчитися все життя”.