41.Україна — Європа: духовні зв’язки Відродження.

Наприкінці XIV та у XV ст.. Україна втрачає свою незалежність: спочатку більша частина її території входить до складу Речі Посполитої — об'єднаної польської та литовської держави. І хоча спочатку ця окупація України не була занадто обтяжливою, все ж, населення та територія України тепер були поділені на різні частини. Проте, як це не дивно, в такому становищі України були і свої позитивні сторони: внутрішнє життя на теренах України дещо стабілізувалося. Відкрилися можливості для більш тісних зв'язків із країнами Західної Європи. Вихідці з України з'явилися в європейських університетах майже відразу після їх заснування. Стародавні записи містять прізвища багатьох студентів із Рутенії (саме так іменували Україну в середньовічній Європі). Повертаючись на Батьківщину, українці — вихованці європейських університетів, приносили на рідну землю не лише знання (що було важливо й само по собі), а й прагнення до творчості, до пошуку істини, сучасні філософські погляди і, зрештою, - ідеї європейського гуманізму, що стали ядром світогляду доби Відродження.

Найвідомішим українським вченим доби Відродження став Юрій Котермак із Дрогобича (Юрій Дрогобич) (1450-1494), який після навчання у Львові поїхав до Італії, де згодом, став професором Болонського університету де викладав астрономію, філософію, медицину, а у 1481 р. він був обраний ректором. Юрій Дрогобич - перший доктор медицини, доктор філософії серед українців. Автор праці "Прогностична оцінка поточного 1483 року" - першої друкованої праці українського автора.

Ю. Дрогобич посідає унікальне місце в українській філософії та й у вітчизняній культурі загалом. По-перше, він був своєрідною з'єднуючою ланкою між Україною та Європою: одночасно належав і до європейського Відродження, і до українського Передвідродження, ставши (фактично) його провісником. По-друге, його творче "кредо" відроджувало ту духовну засаду, яка культивувалася у культурі Київської Русі: це бажання філософа пізнати істину й прислужитися людям.

42.Поява професійної філософії в Україні.

Поява професійної філософії в Україні пов’язана з діяльністю церковних братств, бо саме тут філософія постає в якості обов'язкової навчальної дисципліни.

27

Братства протистояли польсько-уніатській політиці, захищали православну віру, українські традиції, культуру, мову, громадянські права українців. У братських школах, доступних для всіх верств населення, вивчались грецька, церковно-слов'янська, латинська та українська мови, що сприяло розвитку національної самосвідомості українців.

Крім того, викладались і інші науки - граматика, риторика, поетика, богослов'я та діалектики, твори Візантійських та античних, що сприяло зародженню української академічної філософії.

Освітня діяльність в Україні підводила українську культуру до Просвітництва. Першою когортою просвітників в Україні слід вважати членів Острозького науково-освітнього гуртка, що утворився в місті Острозі у останній третині XVI ст. Вибір Острога як культурно-освітнього, видавничого і пропагандистського центру виявився не випадковим. Острог був традиційно культурним центром в Україні. У кінці XV- поч. XVI ст. дане місто значиться на більшості карт Східної Європи.

Острог був значним центром науки. У цьому місті знаходили притулок багато вільнолюбних і сміливих мислителів, які зазнали переслідувань у себе на батьківщині. Тут діяли літературно-науковий гурток, а також друкарня І.Федорова (з 1577 р.). В Острозі Федоров надрукував понад 20 книг. Першим відомим на сьогодні друком, пов’язаним з Острогом, є друга його "Азбука" (1578 р.). Тут вийшла і знаменита перша "Біблія", написана церковнослов’янською мовою (1581 р.). Редактором "Біблії" став Герасим Смотрицький – перший ректор Острозької школи-академії.

Острозьку школу називали "тримовним ліцеєм" або "слов’яно-греко-латинською академією". В школі вивчали не тільки слов’янську, а й грецьку, латинську, польську мови. У програму навчання Острозької школи також входили граматики цих мов та інші предмети "семи вільних мистецтв", головним чином – риторика, діалектика, астрономія. Школа брала під увагу також вивчення філософії і особливо богослов’я. Вчителями були як православні греки, так і протестанти.

У школі був високий рівень викладання. Її називали академією навіть прихильники і провідники католицизму. За кордоном її також знали як академію. Щоб досягти цього, К.Острозький запросив до неї найвизначніших українських і закордонних вчених. Тут працювали першодрукар Іван Федоров, відомий український письменник Герасим Смотрицький, польський математик і філософ Ян Лятос, Данило Наливайко (брат керівника селянсько-козацького повстання Северина Наливайка) і ін. Вчилися тут як діти шляхти, так і діти селян. Вихованцями цієї школи були Мелетій Смотрицький – син

Г. Смотрицького, автор славнозвісної "Граматики слов’янської"; Петро Конашевич-Сагайдачний – відомий гетьман реєстрового козацтва; Іван Борецький –перший ректор Київської братської школи та багато інших видатних людей того часу. Вихованці академії ставали вчителями, літераторами, друкарями, проповідниками.

Проіснувала ця академія недовго. Після смерті К.Острозького (1608 р.) вона починає занепадати. Всі виявлені документи свідчать, що академія була ліквідована з ініціативи ордену єзуїтів. Відомо, що нащадки К.Острозького окатоличились і не були зацікавлені в існуванні православної школи.