- •Основи філософських знань
- •Основи філософських знань
- •5.12010103 “Медико-профілактична справа”
- •Тематичний план для спеціальності
- •5.12010103 “Медико-профілактична справа”
- •Перелік питань до семестрового екзамену з основ філософських знань
- •Класифікація світогляду:
- •2. Світогляд і філософія
- •1.Поняття про світогляд, типологія світогляду.
- •Основні світоглядні питання
- •Місце людини в світі
- •3.Особливості історичного виникнення філософії.
- •4. Філософія і міфологія.
- •Міфологічний світогляд і філософія
- •5.Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва. Філософія і наука
- •Філософське мислення
- •Філософія і релігія
- •Філософія і мистецтво.
- •6.Структура та функції філософського знання Структура філософського знання
- •Основні функції філософії
- •7.Взаємозвязок філософії та медицини
- •Філософія, і медицина – науки. Відмінності:
- •8. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.
- •Головні напрями філософії Індії.
- •9.Провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю.
- •10.Медицина Стародавнього Китаю.
- •11. Поняття античної філософії.
- •Етапи розвитку античної філософії:
- •12. Етапи розвитку античної філософії.
- •13. Розвиток ідей у натурфілософських школах.
- •14. Ідеї та представники високої класики.
- •15. Становлення античної(класичної) медицини. Гіппократ про людину, природу та причини хвороб.
- •16.Вихідні ідеї середньовічної патристики.
- •17. Місце філософії в духовному житті Середньовіччя.
- •18. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії.
- •19. Розвиток медицини в епоху Середньовіччя. Вчення к.Галена.
- •20. Поняття «Відродження» та характерні риси духовного життя цієї доби.
- •Характері ознаки культури Відродження:
- •21. Провідні напрями ренесансного філософствування: гуманістичний антропологізм,неоплатонізм, натурфілософія.
- •22. Філософські ідеї Пізнього Відродження.
- •23.Панорама соціокультурних та духовних процесів в Європі Нового часу.
- •24.Методологічні пошуки ф.Бекона, р.Декарта та т.Гоббса.
- •25. Ф.Бекон: філософські погляди в медицині.
- •26. Б. Спіноза та його вчення про субстанцію.
- •28. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.
- •29.Іммануїл Кант — творець німецької класичної філософії.
- •30.Основні ідеї і. Канта.
- •31.“Етика обов’язку” і. Канта в контексті медицини.
- •32.Філософські ідеї й.-г. Фіхте та ф.-в. Шеллінга.
- •33. Філософія г.-в.-ф. Гегеля як найвище досягнення німецької класичної філософії.
- •34.Антропологічний принцип філософії л. Фейєрбаха.
- •Ідеї розроблення “наукової філософії” у європейській філософії хіх ст.
- •36.Лікарі-філософи Росії хіх — першої половини хх ст.
- •37.Культурологічні та історіософські напрями у філософії хх ст.
- •38.Релігійна філософія хх ст.
- •39. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть.
- •Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі.
- •41.Україна — Європа: духовні зв’язки Відродження.
- •42.Поява професійної філософії в Україні.
- •43.Особливості філософських курсів Києво-Могилянської академії.
- •44.Життя та філософська діяльність г. Сковороди.
- •45.Філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах.
- •46.Особливості розвитку української філософії хх ст.
- •47.Філософія і медицина як ціле явище людської культури і їх роль у суспільстві.
- •48.Роль філософії у формуванні стилю наукової думки сучасного медика.
- •49.Історія взаємовідносин філософії та медицини.
- •50.Філософська картина світу та медицина.
- •51.Структура та особливості медичного знання.
- •Структура медичного знання
- •52.Проблема матерії і свідомості у філософії та медицині.
- •53. Вклад медицини в розвиток філософської уяви про форми руху матерії, простору і часу.
- •54. Діалектика як наука про загальний зв’язок і розвиток у медицині.
- •55.Поняття законів і їх методологічне значення для медицини.Закон єдності та боротьби протилежностей
- •56. Категорії діалектики і проблеми детермінізму, цілісності та структурності, їх методологічні функції в медицині.
- •58.Стилі наукової думки і медицина.
- •59.Етичні, філософські та психологічні основи діагностики.
- •60.Методи і прийоми пізнання в медицині.
- •61.Філософська концепція людини.
- •62.Специфіка людини як об’єкта філософського і медичного пізнання.
- •66.Етичні та філософські проблеми евтаназії .
- •67. Смерть та проблема безсмертя людини.
- •69.Філософія людини в майбутньому.
- •70.Філософія медицини і медицина як наука.
- •71.Філософські категорії і поняття медицини.
- •72.Співвідношення соціального і біологічного в людині.
- •73. Проблеми норми, здоров’я і хвороби. 74. Філософія здоровя і хвороби.
- •75. Формування моральної позиції медичного працівника.
- •76.Філософія принципів взаємовідносин медичного прицівника і пацієнта.
- •Література
49.Історія взаємовідносин філософії та медицини.
Філософія і медицина є однаково давніми за своїм походженням. З давніх часів і філософія і медицина вивчали людину, її взаємодію з природою і суспільством.Різниця була у тому, що медицина вибрала практичний шлях досліджень, а філософія – теоретичний. Метою обох наук було
вирішення проблеми виживання людей на Землі; проблеми осягнення таємниці життя і таємниці свідомості(душі). Цим питанням були присвячені праці найвідоміших філософів, медиків, природознавців. В результаті їх досліджень склалась особлива галузь знання – історія медицини.
32
Починаючи з давньосхідної мудрості, з перших відомих нам рукописів, таких як Веди(індйські літописи) , «П'ятикнижжя»(збірка книг китайських мудреців), «Дао де дзин»(філософія даосів),ми спостерігаємо спробу пояснити людині найважливіші принципи її існування в світі.Це гуманність, повага до старших, милосердя,чесність, справедливість та ін.Одночасно з філософськими ідеями формуються медичні:розглядати людину як єдність біологічного і соціального, тілесного і духовного; як частку Всесвіту (мікрокосмос). Хвороби тіла на Сході завжди розглядались як хвороби душі (духа).
В Стародавній Греції філософію вважали сестрою медицини, а філософів і лікарів поважали нарівні з богами. Найвідоміший представник медицини Гіппократ формулює філософський кодекс поведінки лікаря, відомий як «Клятва Гіппократа». Основний принцип: «Не нашкодь»- став заповіддю на всі часи для всіх медиків.В епоху Середньовіччя філософія і медицина підпадають під вплив церкви.Забороняється вивчати анатомію людини і навіть надавати хірургічну допомогу.Процвітають магія і чаклунство.Та все ж історія залишила імена великих мислителів-медиків. Найвідоміші-Ф.Парацельс, Ф.Бекон.Вони розробили основи практичного лікування хворих, вивчали вплив суспільства на здоров'я людини. В епоху Нового часу поновлюється інтерес до вивчення людини. У філософія запанував «механістичний» світогляд, сутність якого полягає в порівнюванні всіх явищ і речей з машиною.Людина – це теж машина. Лікувати треба не людину, а «хворий орган» який ототожнювався з деталькою машини.
Сучасна медицина формується в к.ХІХст., коли з'являється велика кількість нових наукових досліджень.Формулюються основні напрямки філософії медицини:це - здоровя людини і здоровя нації; здоровий спосіб життя; вплив суспільства та природного середовища на патологічні зміни в організмі людини; «соціальні хвороби» та ін.Серед видатних філософів і медиків цього часу –З.Фрейд, К.Юнг,М.Амосов.
50.Філософська картина світу та медицина.
Проблема розуміння світу, його сутності завжди була в центрі уваги науки, філософії та релігії. При їх розгляді велись гострі дискусії. В них людина наближалась і до таємниць виникнення та існування світу і самої людини.
Що ж таке світ? У широкому розумінні — це вся нескінченна й невичерпна дійсність (відома й ще не відома нам). Інакше кажучи, світ — це цілісна сукупність усього існуючого. Давньогрецькі філософи розуміли світ як космос, як знання про місце людини в ньому. Існуючий світ – це буття, стверджував Парменід. Воно є вічним і незмінним.Протилежну позицію висловлював Геракліт, який стверджував, що в основі світу лежить розвиток, про що свідчить його теза: «все тече, все змінюється». В епоху Середньовіччя світ ототожнювався з Богом, який є вічним і невмирущим, отже, вічним є і буття світу.В епоху Нового часу зявляється матеріалістична(наукова) картина світу. Величезний вклад у її створення внесли вчені різних галузей знання (еволюційна теорія Ч.Дарвіна і його продовжувачів, генетика, біофізика, біохімія, антропологія, весь комплекс людинознавства тощо). Світ єдиний і неподільний-стверджували філософи і науковці.
«Філософська картина світу» - це найзагальніші,базові уявлення про світ, про будову світу,про взаємозв’язок світу і людини. А так як роздуми про світ у різних мислителів різні, тому і створити єдину для всіх картину світу неможливо. Ми можемо говорити про наукову (матеріалістичну), релігійну (теологічну), міфологічну та ін.картини світу.На сьогоднішній день ми не можемо стверджувати, що є «найправильніша» картина світу.
Філософія, яка прагне бути наукою, спирається на наукову картину світу. Наука виділяє слідуючі рівні існування матеріального світу:
Мікросвіт (мікроелементарний рівень), для якого властива взаємодія полів і частинок. Це світ надзвичайно малих об’єктів. Час існування цих частинок вимірюється млрд. долями секунди, а швидкість їх руху наближається до швидкості руху світла.
Макросвіт. Це світ об’єктів, який сприймається нашими органами чуття.
Мегасвіт. Це навколишній космос. Сюди відносяться галактики, тобто такі об’єкти, розміри яких вимірюються світловими роками.
Органічний світ. Тут виділяються такі рівні організації: клітинний рівень, організмовий, популяційно-видовий, рівень біоценозу і рівень біосфери.
33
Людське суспільство. Це вищий рівень організації матерії, який пов’язаний з життєдіяльністю людини з моменту її виникнення і подальшого розвитку. Тут виділяються такі структурні компоненти: особа, сім’я, соціальна група, суспільство.
Медицину цікавить існування світу людини та його зв'язок з природою і суспільством.