52.Проблема матерії і свідомості у філософії та медицині.

Поняття матерії охоплює усі речі й процеси, які ми сприймаємо зовнішніми відчуттями (зору, дотику тощо). Разом з тим, воно охоплює також багато речей і процесів, які насправді не сприймаються (безпосередньо) зовнішніми відчуттями, але вважаються такими, що існують і мають таку ж природу й підлягають тим же законам, що й речі й процеси, які ми сприймаємо зовнішніми відчуттями. Як приклад, згадаймо про такі мікрочастинки як атоми й електрони, або про дуже віддалені зірки й планети, яких ніхто ніколи не бачив. Деякі з них неможливо спостерігати навіть через найпотужніші мікроскопи й телескопи.

Отже, що є спільним для усіх речей та процесів, які називають матеріальними? Як найбільш точно визначити їх спільну природу? Матерія – це фізична реальність – усе те (і тільки те), що може бути описане фізичними характеристиками, – такими як просторові координати, розмір, форма, напрям руху, швидкість, прискорення, маса, електричний заряд тощо.

Основним питанням філософії є питання про відношення свідомості до матерії.

Залежно від того, як ставиться й вирішується це питання, визначається філософська, світоглядна позиція — належність того чи іншого філософа до матеріалістичного чи ідеалістичного напряму.

Свідомість – це те, з чим ми усі знайомі у найбезпосередніший спосіб – це людське Я, самість як щось, що відчуває й мислить. Разом з тим, свідомість і все, що до неї належить, – це “речі” дуже загадкові.

Їх неможливо спостерігати ззовні, побачити чи відчути на дотик, вони не мають розміру, форми й кольору, їх неможливо виміряти лінійкою чи якимось більш складним приладом.

Науковці вважають, що відчуття і думки, яких неможливо спостерігати ззовні, а можливо лише відчувати безпосередньо, і ті фізичні процеси в нервовій системі і мозку, які можливо (в принципі, з допомогою якогось апарату) спостерігати ззовні, а не відчувати безпосередньо – одне й те ж саме.

Вони вважають, що людина є не чим іншим, як дуже складним автоматом – фізичною системою, яка цілком управляється фізичними законами. (Сучасна версія цього переконання: людина – це комп’ютер.) Таке переконання звичайно називають матеріалізмом, а його прибічників – матеріалістами. На думку матеріалістів, свідомість – це не що інше як фізичні процеси в мозку людини. Будемо називати таке пояснення свідомості теорією мозку.

Існують і інші погляди на природу свідомості та її відношення до матеріального світу.

Ідеалізм – філософський напрям, який вважає, що існує лише свідомість або дух, а матерія не має самостійного буття.Така позиція в країнах європейської культури не знаходить прибічників за межами вузького кола професійних філософів. (Натомість, вона досить популярна в Індії – як вчення про те, що усе видиме буття є нереальним, ілюзорним, майя.) Справді, спробуйте знайти людину, яка всерйоз вважає, що матеріальні речі існують лише в її свідомості!

Натомість, багато людей вважають, що свідомість (дух) існує поряд з матеріальним світом. Таку позицію називають дуалізмом (від dual – подвійний – мається на увазі “роздвоєність” дійсності на духовне й матеріальне) або плюралізмом (від plural – множинний – йдеться про те, що буття має кілька вимірів), а її прибічників – дуалістами або плюралістами. Дуалісти й плюралісти вважають, що свідомість – це щось нефізичне. Це “щось нефізичне” звичайно називають душею. Тому будемо називати таке пояснення свідомості теорією душі.

З сучасної наукової точки зору свідомість пов’язана із мозком і не існує без нього. Мозок являється матеріальним носієм, органом психіки. Це питання блискуче було вирішене вченими І.М. Сеченовим та І.П. Павловим. Вони прискорили хід природознавства, проникнув у таємницю мозку.

35

Всі явища людської психіки виникають, формуються і розвиваються в процесі діяльності мозку, що відображає навколишню дійсність. Головний мозок знаходиться в кістковій черепній коробці, що надійно захищає його від пошкоджень. Мозок знаходиться у внутрішньому рідкому середовищі, що омиває його нейрони. Вага мозку людей коливається в значних межах (від 1 до 2 кг). Головний мозок людини не є суцільною масою. Він складається з ряду відділів, пов'язаних один з одним. Найбільший фізіолог

І.П. Павлов довів, що ліва півкуля мозку здебільшого оперує інформацією, яка існує в словесній або знаковій формі, і забезпечує читання і рахунок, права – наочною інформацією і забезпечує орієнтацію людини в просторі, розрізнення музичних тонів, мелодію, розпізнавання окладних об'єктів, продукування сновидінь, емоційне відношення до оточення.

У переважної більшості людей мозковий центр, відповідальний за мовлення і за те, що можна було б назвати мовомисленням , перебуває в лівій півкулі, і якщо він буде пошкоджений, то людина втрачає здатності мовлення та зв’язного мислення.