32.Філософські ідеї й.-г. Фіхте та ф.-в. Шеллінга.

Йоган Фіхте – видатний німецький філософ. За своїми поглядами він ідеаліст, тобто визнає існування духовного світу. В своїй філософії Фіхте чітко розмежовує поняття «світ» і «людина». Світ - це «Не - Я». «Я» - це людина. Людина живе, мислить і творить в цьому світі. Особлива сфера досліджень Фіхте – етика.Сутність її полягає в тому, що «Я», тобто мисляча людина, завжди повинна залишатись сама собою. Існування розумної людини в світі визначається культурою. Благородство душі, гуманізм наближають людину до Бога. Особливе місце у творчості Фіхте займає мистецтво.

Наука розвиває розум, мораль - серце, а мистецтво – людину загалом.

Фрідріх Шеллінг (1775 – 1854) продовжував розвивати ідеї Фіхте. Його філософію можна розділити на три частини. Це філософія природи, філософія розуму і філософія «одкровення». Вчення про природу, або натурфілософія,- це роздуми про виникнення і становлення світу, людини і її свідомості. 21

Для Шеллінга весь світ є живим і цілісним. Він живе за законами краси. Адже в світі поєднуються природне і духовне, чуттєве і надчуттєве, видиме і невидиме. Шеллінг застосовує до вивчення природи принцип діалектики, тобто розвитку. Філософія «одкровення» - це містичні роздуми про недоступний для сприйняття людини світ. Це намагання зрозуміти Бога як дійсний, а не тільки мислячий початок світу. Творчість Шеллінга мала значний вплив на російську філософію і літературу.

33. Філософія г.-в.-ф. Гегеля як найвище досягнення німецької класичної філософії.

Вищим досягненням німецької класичної філософії була філософія Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770 - 1831). В 1807 році Гегель видає свою головну працю «Феноменологія духу», в якій виклав свою філософську систему, відому як об’єктивний ідеалізм. Ідеалізм – філософська позиція, що визнає субстанцію, основою світу - дух, ідею, Бога.

Гегель знаменитий своїм діалектичним методом – весь світ являє собою безкінечний розвиток від простого до складного, більш прогресивного. Ще його називають вершиною німецької класики.

Отже, через всю його систему проходить загальна ідея розвитку як одна з центральних ідей діалектики. Він вперше представив весь природний, історичний і духовний світ у вигляді процесу, тобто в безперервному русі, зміні, перетворенні і розвитку, і зробив спробу розкрити внутрішній зв’язок цього руху і розвитку.

Гегель підкреслював, що розвиток не може відбуватися без протиріч (які є джерелом розвитку), без якісних перетворень, без заперечення старого новим. Хоча розвиток у нього має загальний характер, але вихідним пунктом, ідеальним началом віту він вважав «абсолютну ідею», яка є всезагальною універсалією самодостатньою в своєму існуванні, яка не потребує для цього нічого окрім себе. Гегель приписав їй лише одну, але дуже важливу властивість – здатність до саморозвитку.

Будь-який процес розвитку в природі, суспільстві, мисленні обов’язково має такий механізм (тріада):

процес розвитку є безкінечним, так як синтез є одночасно основою для наступного рівня розвитку, який можна уявити в вигляді безкінечної спіралі.

Світову динаміку як розгортання, розвиток «абсолютної ідеї» можна спрощено представити у виді трьох стадій. На першій стадії, «абсолютна ідея» (трансцендальтна основа світу) розвивається, збагачуючись змістом до такого ступеня, що настає момент відчуження, коли вона перейде в інше буття, перетвориться в матеріально-природне утворення з найпростішою структурою, що поступово далі ускладнюється на другій стадії. Буття «абсолютної ідеї» на цій стадії, у сфері матеріального, досягає певного моменту, у якому відбувається нове якісне перетворення – виникає суб’єктивний дух, який закінчує своє існування в вигляді тріади: мистецтво, релігія і філософія. В філософії суб’єктивний дух досягає абсолютного.

Гегель розробляв діалектику як філософську науку, що узагальнює всю історію пізнання і яка досліджує самі загальні закономірності розвитку об’єктивної дійсності. Він сформулював закони і категорії діалектики.

Якість – це те, без чого об’єкт існувати не може.

Кількість – байдуже до об’єкту, але до певної межі.

Кількість + якість = міра.

Три закони діалектики:

1. Закон переходу кількісних відносин в якісні.

2. Закон напрямку розвитку (заперечення заперечення).

3. Закон єдності і боротьби протилежностей. (протилежності взаємодіють, тобто борються. Боротьба веде до трьох результатів: взаємне знищення, або компроміс).

«Все що розумне – дійсне, а все що дійсне – розумне».