75. Формування моральної позиції медичного працівника.

Мораль (від лат.moris — звичай) — це сукупність історично зумовлених правил, норм, звичаїв, принципів співжиття і поведінки людей в суспільстві, виконання яких базується на громадській думці.Етика – наука про мораль.

Моральні позиції у медицині — це погляди і знання, які наочно поєднують моральні основи особистості лікаря з теорією й практикою стосунків з хворими, суспільством та колегами. Медична етика включає питання про лікарський обов'язок, слово лікаря, лікарську тасмницю, добро й зло, інші моральні та філософські категорії в охороні здоров'я. Після закінчення медичних навчальних закладів молоді лікарі дають клятву Гіппократа. Клятва вимагає від лікаря бути завжди готовим надати медичну допомогу хворому. В медичних училищах випускники дають Урочисту обіцянку, яка певною мірою відображає зміст присяги лікаря.

Моральні правида в практичній поведінці медичного працівника відіграють істотну роль у зціленні хворого й допомозі йому.

1.Довіряючись медичному працівнику, хворий чекає від нього прояву вищих моральних якостей, хоче бачити в лікареві зосередження моральних чеснот і насамперед співчуття, виключну сумлінність та самодисципліну, чесність і високу майстерність, вправність, серйозне ставлення до своєї справи.

2.Медичний працівник має ставитися до хворого не як до людини взагалі, а як до особистості. Починаючи спілкування з хворим,він зобов'язаний сконцентрувати на ньому свою увагу, нібито забувши про себе, цілком підкоривши розум, волю, знання й досвід справі збереження життя, полегшення страждань, відновлення здоров'я хворого.

3.Гуманізм медичного працівника виявляється в активному, вільному прагненні присвятити себе хворим і, долаючи труднощі, використати усі можливості для відновлення та охорони здоров'я засоби, не спричиняючи у той самий час діями і словами додаткових страждань.

4.Медична етика відображає моральні норми у таких системах, як "медичний працівник — хворий", " медичний працівник — колектив", " медичний працівник — суспільство" та ін.

5. Медична етика на сьогодні набула нових рис і особливостей. Зросла соціальна відповідальність медичних працівників, змінився характер етичних проблем і зміст діяльності лікарів.

6.Медична етика має внутрішній зв’язок з компетентністю, класифікацією лікарів, медичних сестер за їх діловими якостями. Не власне моральні якості, а їхнє поєднання з професійними знаннями, навичками і досвідом створює ту своєрідну домінанту, яка реалізовується під час виконання професійного обов’язку.

Зрозуміла річ, не існус окремих етичних категорій щодо поведінки лікаря, фельдшера, медичної сестри чи санітарки. Етичні принципи у медицині — неподільне ціле, хоча кожний окремий медичний фах мас свої професійні, а отже, й етичні відмінності. Проте переважають всеосяжні моральні правила й загальні етичні настанови: слово, чесноти, намагання й знання медичного працівника, його невід'ємні моральні гасла в практичній поведінці відіграють істотну роль у зціленні хворого й допомозі йому.

Професійна етика фармацевтичного працівника ґрунтується на принципах законності, компетентності, об’єктивності та чесності, партнерстві та незалежності, конфіденційності та індивідуального підходу до кожного громадянина.

На VII Національному з’їзді фармацевтів України, який відбувся 15-17 вересня 2010 року, було прийнято Етичний кодекс фармацевтичних працівників України, невід’ємною частиною якого є Правила належної промоції фармацевтичними компаніями лікарських засобів професіоналам охорони здоров’я. 52

Кодекс спрямований на захист гідності та права людини на охорону здоров’я й визначає етичні норми професійної поведінки та відповідальності, які мають стати взірцевим керівництвом для провізорів та фармацевтів у їх взаємовідносинах із суспільством в умовах формування ринкових відносин, коли зростає роль та вагомість фармацевтичної професії.

Він повинен сприяти формуванню довіри до професійної діяльності провізорів і фармацевтів, підвищенню статусу й іміджу цих професій у суспільстві.