Перелік питань до семестрового екзамену з основ філософських знань

1. Поняття про світогляд, типологія світогляду.

2. Світогляд і філософія.

3. Особливості історичного виникнення філософії.

4. Філософія і міфологія.

5. Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва.

6. Структура та функції філософського знання.

7. Взаємозв’язок філософії та медицини.

8. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.

9. Провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю.

10. Медицина Стародавнього Китаю.

11. Поняття античної філософії.

12. Етапи розвитку античної філософії, її загальні особливості.

13. Розвиток ідей у натурфілософських школах Стародавньої Греції.

14. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії.

15. Становлення античної (класичної) медицини. Гіппократ про людину, природу та причину її хвороб.

16. Вихідні ідеї середньовічної патристики.

17. Місце філософії в духовному житті Середньовіччя.

18. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії.

19. Розвиток медицини в епоху Середньовіччя. Вчення К. Гелена.

20. Поняття “Відродження” та характерні риси духовного життя цієї доби.

21. Провідні напрями ренесансного філософування: гуманістичний антропологізм, неоплатонізм, натурфілософія.

22. Філософські ідеї Пізнього Відродження.

23. Панорама соціокультурних та духовних процесів в Європі Нового часу та особливості розвитку філософії.

24. Методологічні пошуки Ф. Бекона, Р. Декарта та Т. Гоббса.

25. Ф. Бекон: філософські погляди в медицині.

26. Б. Спіноза — його вчення про субстанцію.

27. Б. Паскаль та філософія просвітництва про місце і роль людини у світі та суспільні стосунки.

28. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.

29. Іммануїл Кант — творець німецької класичної філософії.

30. Основні ідеї І. Канта.

31. “Етика обов’язку” І. Канта в контексті медицини.

32. Філософські ідеї Й.-Г. Фіхте та Ф.-В. Шелінга.

33. Філософія Г.-В.—Ф. Гегеля як найвище досягнення німецької класичної філософії.

34. Антропологічний принцип філософії Л. Фейєрбаха.

35. Ідеї розроблення “наукової філософії” у європейській філософії ХІХ ст.

36. Лікарі-філософи Росії ХІХ — першої половини ХХ ст.

37. Культурологічні та історіософські напрями у філософії ХХ ст.

38. Релігійна філософія ХХ ст.

39. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть.

40. Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі.

41. Україна — Європа: духовні зв’язки Відродження.

42. Поява професійної філософії в Україні.

43. Особливості філософських курсів Києво-Могилянської академії.

44. Життя та філософська діяльність Г. Сковороди.

45. Філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах.

46. Особливості розвитку української філософії ХХ ст.

47. Філософія і медицина як ціле явище людської культури і їх роль у суспільстві.

48. Роль філософії у формуванні стилю наукової думки сучасного медика.

49. Історія взаємовідносин філософії та медицини.

50. Філософська картина світу та медицина.

51. Структура та особливості медичного знання.

52. Проблема матерії і свідомості у філософії та медицині.

53. Вклад медицини в розвиток філософської уяви про форми руху матерії, простору і часу.

54. Діалектика як наука про загальний зв’язок і розвиток у медицині.

55. Поняття законів і їх методологічне значення для медицини.

56. Категорії діалектики і проблеми детермінізму, цілісності та структурності, їх методологічні функції в медицині.

57. Теорія пізнання і її значення для діагностики, лікування та профілактики захворювань.

58. Стилі наукової думки і медицина.

59. Етичні, філософські та психологічні основи діагностики.

60. Методи і прийоми пізнання в медицині.

61. Філософська концепція людини.

62. Специфіка людини як об’єкта філософського і медичного пізнання.

63. Свідомість і самосвідомість: деякі нові філософські і медико-психологічні аспекти проблеми.

64. Цінність людського життя.

65. Феномен смерті.

66. Етичні та філософські проблеми евтаназії.

67. Смерть та проблема безсмертя людини.

68. Гуманістичні аспекти лікарської діяльності.

69. Філософія людини в майбутньому.

70. Філософія медицини і медицина як наука.

71. Філософські категорії і поняття медицини.

72. Співвідношення соціального і біологічного в людині.

73. Проблеми норми здоров’я і хвороби.

74. Філософія здоров’я і хвороби.

75. Формування моральної позиції медичного працівника.

76. Філософія принципів взаємовідносин медичного прицівника і пацієнта.

Покрасс О.Т.

Основи філософських знань: методичні матеріали на допомогу студентам для підготовки до іспиту з основ філософських знань.

Методичні матеріали містять відповіді на питання іспиту з основ філософських знань, а також список основної і додаткової літератури.

Автор:

Покрасс О.Т. викладач – методист

Рецензент:

Голова ЦК соціально – економічних дисциплін Шевчук В.В.

Затверджено на засіданні ЦК соціально – економічних дисциплін

Протокол № __ від «___» __________ 2012р.

Голова ЦК соціально – економічних дисциплін _________ /Шевчук В.В./

Метою викладання філософії є формування у студентів цілісного уявлення про світ, людину як цілісність, про роль медицини у ствердженні сенсу людського буття, розуміння сучасного стану медицини та передбачення перспектив її розвитку.

Вивчення філософії студентами ВМ(Ф)НЗ має велике значення у вихованні майбутніх медиків, формуванні їх переконань, діалектичного мислення, підвищенні їх культурного рівня.

Вивчення філософії дає можливість зрозуміти загальні закономірності розвитку традиційної та нетрадиційної медицини в системі загальнолюдської практики. Аналіз хибних думок і помилок в окремих концепціях, у тлумаченні фактів дійсності сприяє виробленню навичок критичного підходу до сучасного стану медичної науки та клінічної практики. Одночасно формується повага до досвіду минулих поколінь, розуміння необхідності брати з нього все найкраще, збагачувати його власним сумлінням.

Тому завдання філософії полягає в тому, щоб ознайомити студентів з історичним та логічним методами дослідження, методом сходження від абстрактного до конкретного, що є необхідною умовою пізнання та клінічної практики у медицині. Розкрити закономірності розвитку людини як головного об’єкта дослідження та медичного впливу, навчити знаходити головні ланки причинно-наслідкових зв’язків і відрізняти їх від побічних як у матеріальних, так і в духовних процесах; простежити закономірності об’єктивації й матеріалізації ідей на прикладах діяльності зарубіжних та вітчизняних діячів науки та практики, виробити навички аргументації власних переконань.

Після вивчення дисципліни студенти повинні знати:

• основні закономірності розвитку природи та суспільства, медицини як галузі людської діяльності;

• етапи становлення та розвитку філософії і медицини в зарубіжних країнах та в Україні;

• головні проблеми диференціації та інтеграції наук про людину як цілісність;

• суть діалектичного мислення, творчого аналізу, явищ дійсності;

• основи процесу наукового пошуку, форми і методи наукового пізнання;

• структуру та суть людської практики, місце медичної діяльності в оздоровленні та розвитку суспільства.

Студенти повинні вміти:

• об’єктивно, на наукових засадах аналізувати будь-які, у тому числі, нестандартні, явища й процеси, причинно-наслідкові зв’язки дійсності;

• визначати місце та роль певного факту у формуванні статусу людини, сенсу діяльності медика, медицини майбутнього;

• розумітися на суті нозологізму, гіпократизму та неогіпократизму як крайнощів, які здатні спричинити неадекватні практичні дії медика;

• орієнтуватися у системі зв’язків медицини і філософії, розуміти їх значення для формування особистості;

• розумітися на релігійно-філософських основах східних систем самооздоровлення;

• вміти визначати роль соціальних детермінацій у формуванні психічного здоров’я та виникненні психічних розладів;

• визначати сенс соціальних цінностей у системі медичної діяльності;

• застосовувати знання законів і категорій діалектики для аналізу валеологічних і патологічних, санологічних проблем хвороби.