47.Філософія і медицина як ціле явище людської культури і їх роль у суспільстві.

У своєму історичному розвитку філософія і медицина завжди були тісно пов'язані. Як вважав ще Демокріт, лікарське мистецтво зцілює хвороби тіла, а філософія визволяє душу від пристрастей. Невипадково багато видатних філософів були лікарями, і, фактично, всі видатні медики були своєрідними філософами.

Сучасні філософія і медицина мають багато спільного, зокрема наступне: близькість до глибинних проблем буття, проблем життя і смерті; спільне дослідження проблем медичного пізнання; спільне дослідження проблем, пов'язаних з виникненням нових медичних технологій. Донині зберігають своє значення слова великого філософа і лікаря Демокріта: «Від мудрості отримують такі три плоди: дар добре мислити, добре говорити і добре робити».

Філософія– це наука, що намагається задовольнити жагуче бажання людини пізнати світ, зрозуміти себе і своє місце у ньому.Філософія – це не просто знання і навіть не “софія” – мудрість.Філософія – це любов до мудрості, постійне прагнення ставати дедалі розумнішим і мудрішим.

31

Філософія пов’язана з багатьма науками, як теоретичними, так і практичними. Адже вона спроможна розвинути у людини здатність до теоретичного мислення, здатність відмічати зв’язки між причинами і наслідками, відмічати взаємообумовленість різних явищ. А це, звичайно, може стати у нагоді будь-якому фахівцеві. Особливо велику роль філософія може відіграти в медицині.

У більшості сучасних підручників медицина визначається як система наукових знань і практичних заходів, що направлені на розпізнання, лікування і попередження хвороб, зміцнення здоров’я і працездатності, подовження життя. Що ж є спільним між філософією і медициною?

1.Обидві є цілісними явищами людської культури.

2.Відіграють значну роль у суспільстві: ні без філософії ні без медицини суспільство існувати не може. Філософія є духовною культурою, а медицина – культурою, яка поєднує знання про тіло і душу людини.

3.Обидві науки вирішують проблему виживання людства на Землі. Вивчають вплив різноманітних чинників на життя людини і людства загалом.

4. Філософія узагальнює знання про людину як біологічну і соціальну істоту. Найдавніші філософські книжки були присвячені спробі віднайти шляхи пристосування людини до світу.

5.У ХХ ст.філософія і медицина відіграють особливо важливу роль у суспільстві. Адже саме в цей час з'являється безліч проблем, які потребують взаємодії лікарів і філософів для їх розв’язання: це проблеми штучного запліднення, евтаназії, проблеми клонування людини, тощо.Важливими є проблеми психічного здоровя людини, а також етносів, націй.

Таким чином, філософія і медицина протягом багатьох століть взаємодоповнюють і взаємозбагачують один одного.

48.Роль філософії у формуванні стилю наукової думки сучасного медика.

Філософія – наука про загальні закони розвитку світу, людини, мислення. В основі філософії – логіка(наука про закони мислення). Особливістю філософії, починаючи з 17ст. є її опора на науку і наукове знання.Філософія є основою медичного мислення.

Але не можна ототожнювати медичне і філософське мисленн.По-перше, не завжди правильне, логічне міркування в медицині приводить до сприятливого результату. І, навпаки, іноді парадоксальні, нелогічні ідеї увінчуються успіхом.

Не можна забувати, що медицина є поєднанням практичного і теоретичного знання і досвіду. Наприклад, коли лікар має справу із звичайним випадком, він діє на рівні автоматизму, все виходить ніби саме-собою. Зовсім інша справа, коли треба застосовувати весь запас наукових знань і власний досвід, і навіть інтуїцію. Жодна наука не побудована так, як медицина, адже вона пов’язана із всіма галузями життя. Крім того, мова завжди йде про людей, які мають свої особливості. Уже це породжує неповторний образ мислення. Перша задача клінічного мислення - це пізння сутності хворого. Лікар при цьому намагається визначити як те, до якої категорії особистостей належить даний хворий,так і вияснити його характерологічні риси. Оцінка в кожному випадку має важливе значення для встановлення діагнозу. Так, наприклад, зовсім інакше доводиться розцінювати прояви болю у людей стриманих, ніж в осіб, схильних до істеричних реакцій.Треба завжди перш за все зважити, наскільки вірно відображають сутність хвороби зовнішні форми її прояву у даного хворого. Це дозволить врахувати частку психічних факторів у його хвороби. Лікар при цьому ніколи не повинен забувати, що, і на органічні захворювання дуже часто нашаровується частка психічного.

Неправильні діагнози ставляться іноді тільки тому, що в цих випадках переоцінювався психічний компонент, але, звичайно, набагато частіше буває навпаки:істеричні реакції приймаються за справжні і тим самим психоневрози помилково діагностують як ураження органічного походження.

Отже, медичне мислення(клінічне мислення) – є синтезом наукових знань, психології, етики, права, педагогіки і філософії.