- •Основи філософських знань
- •Основи філософських знань
- •5.12010103 “Медико-профілактична справа”
- •Тематичний план для спеціальності
- •5.12010103 “Медико-профілактична справа”
- •Перелік питань до семестрового екзамену з основ філософських знань
- •Класифікація світогляду:
- •2. Світогляд і філософія
- •1.Поняття про світогляд, типологія світогляду.
- •Основні світоглядні питання
- •Місце людини в світі
- •3.Особливості історичного виникнення філософії.
- •4. Філософія і міфологія.
- •Міфологічний світогляд і філософія
- •5.Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва. Філософія і наука
- •Філософське мислення
- •Філософія і релігія
- •Філософія і мистецтво.
- •6.Структура та функції філософського знання Структура філософського знання
- •Основні функції філософії
- •7.Взаємозвязок філософії та медицини
- •Філософія, і медицина – науки. Відмінності:
- •8. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.
- •Головні напрями філософії Індії.
- •9.Провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю.
- •10.Медицина Стародавнього Китаю.
- •11. Поняття античної філософії.
- •Етапи розвитку античної філософії:
- •12. Етапи розвитку античної філософії.
- •13. Розвиток ідей у натурфілософських школах.
- •14. Ідеї та представники високої класики.
- •15. Становлення античної(класичної) медицини. Гіппократ про людину, природу та причини хвороб.
- •16.Вихідні ідеї середньовічної патристики.
- •17. Місце філософії в духовному житті Середньовіччя.
- •18. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії.
- •19. Розвиток медицини в епоху Середньовіччя. Вчення к.Галена.
- •20. Поняття «Відродження» та характерні риси духовного життя цієї доби.
- •Характері ознаки культури Відродження:
- •21. Провідні напрями ренесансного філософствування: гуманістичний антропологізм,неоплатонізм, натурфілософія.
- •22. Філософські ідеї Пізнього Відродження.
- •23.Панорама соціокультурних та духовних процесів в Європі Нового часу.
- •24.Методологічні пошуки ф.Бекона, р.Декарта та т.Гоббса.
- •25. Ф.Бекон: філософські погляди в медицині.
- •26. Б. Спіноза та його вчення про субстанцію.
- •28. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.
- •29.Іммануїл Кант — творець німецької класичної філософії.
- •30.Основні ідеї і. Канта.
- •31.“Етика обов’язку” і. Канта в контексті медицини.
- •32.Філософські ідеї й.-г. Фіхте та ф.-в. Шеллінга.
- •33. Філософія г.-в.-ф. Гегеля як найвище досягнення німецької класичної філософії.
- •34.Антропологічний принцип філософії л. Фейєрбаха.
- •Ідеї розроблення “наукової філософії” у європейській філософії хіх ст.
- •36.Лікарі-філософи Росії хіх — першої половини хх ст.
- •37.Культурологічні та історіософські напрями у філософії хх ст.
- •38.Релігійна філософія хх ст.
- •39. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть.
- •Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі.
- •41.Україна — Європа: духовні зв’язки Відродження.
- •42.Поява професійної філософії в Україні.
- •43.Особливості філософських курсів Києво-Могилянської академії.
- •44.Життя та філософська діяльність г. Сковороди.
- •45.Філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах.
- •46.Особливості розвитку української філософії хх ст.
- •47.Філософія і медицина як ціле явище людської культури і їх роль у суспільстві.
- •48.Роль філософії у формуванні стилю наукової думки сучасного медика.
- •49.Історія взаємовідносин філософії та медицини.
- •50.Філософська картина світу та медицина.
- •51.Структура та особливості медичного знання.
- •Структура медичного знання
- •52.Проблема матерії і свідомості у філософії та медицині.
- •53. Вклад медицини в розвиток філософської уяви про форми руху матерії, простору і часу.
- •54. Діалектика як наука про загальний зв’язок і розвиток у медицині.
- •55.Поняття законів і їх методологічне значення для медицини.Закон єдності та боротьби протилежностей
- •56. Категорії діалектики і проблеми детермінізму, цілісності та структурності, їх методологічні функції в медицині.
- •58.Стилі наукової думки і медицина.
- •59.Етичні, філософські та психологічні основи діагностики.
- •60.Методи і прийоми пізнання в медицині.
- •61.Філософська концепція людини.
- •62.Специфіка людини як об’єкта філософського і медичного пізнання.
- •66.Етичні та філософські проблеми евтаназії .
- •67. Смерть та проблема безсмертя людини.
- •69.Філософія людини в майбутньому.
- •70.Філософія медицини і медицина як наука.
- •71.Філософські категорії і поняття медицини.
- •72.Співвідношення соціального і біологічного в людині.
- •73. Проблеми норми, здоров’я і хвороби. 74. Філософія здоровя і хвороби.
- •75. Формування моральної позиції медичного працівника.
- •76.Філософія принципів взаємовідносин медичного прицівника і пацієнта.
- •Література
36.Лікарі-філософи Росії хіх — першої половини хх ст.
Пирогов Микола Іванович (1810, —1881, Вінниця) — російський, український хірург, анатом і педагог. Багатогранне життя Миколи Пирогова супроводжувалось багатьма дивовижними подіями. У 13 років він був зарахований до медичного факультету Московського університету, а в 17 його відібрали кандидатом для підготовки до професорського звання.
М.Пирогов зумів не лише передбачити майбутнє медицини на багато десятиліть уперед, але й закласти основи магістральних розділів медичної науки і практики.
Його внесок у розвиток і становлення нових напрямів медицини настільки значний, що по праву він став безсмертним.
23
Микола Пирогов запропонував низку операцій, що увійшли до золотого фонду хірургії під назвою "операції Пирогова".
Запропоновану ним операцію "кістково-пластичного подовження кісток гомілки у разі ампутації стопи" широко використовують і в наші дні. Вона стала підґрунтям для розробки всіх методів кісткової пластики.
Неоціненними є праці вченого, присвячені воєнній медицині. Основи, закладені в його воєнно-польовій хірургії, перевірені суворим досвідом багатьох воєн аж до колосального досвіду Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.
Беручи активну участь як хірург у війнах, керуючись власним досвідом, він наголосив на найважливіших заходах, що забезпечують проведення правильного сортування, евакуації та госпіталізації поранених. Уперше у світі використав ефірний наркоз у воєнно-польових умовах, гіпсову пов'язку, заснував інститут сестер милосердя, що став родоначальником вітчизняного Товариства Червоного Хреста.
Видатний учений, гордість вітчизняної науки, «перший фізіолог світу», як назвали його колеги на одному з міжнародних з'їздів - Іван Петрович Павлов (1849-1936). Його обрали почесним членом ста тридцяти академій та наукових товариств. Жоден з російських учених того часу, навіть Менделєєв, не отримав такої популярності за кордоном. Його називали «романтичною, майже легендарною особистістю», «громадянином світу». Перше наукове дослідження Павлова - вивчення секреторної іннервації підшлункової залози. За нього І. Павлов був нагороджений золотою медаллю Петербургського університету. У1883 році захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора медицини, присвячену опису нервів, контролюючих функції серця.
У 1904 році Павлов був нагороджений Нобелівською премією з фізіології і медицини «за роботу з фізіології травлення», завдяки якій було сформовано більш ясне розуміння життєво важливих аспектів цього питання.
Протягом усієї своєї наукової діяльності Павлов зберігав інтерес до вивчення впливу нервової системи на діяльність внутрішніх органів. На початку XX століття його експерименти, що стосуються травної системи, призвели до відкриття умовних рефлексів. Вперше вдалося експериментально довести, що робота шлунка залежить від нервової системи і керується нею. Досліджуючи реакції собак на зовнішні подразники, Павлов встановив, що рефлекси бувають умовними(природними) і безумовними (наживними). Це було його друге найбільше відкриття в галузі фізіології.