6. Підсумок учителя

— Хемінгуея люблять і високо цінують у світі, про нього дуже багато пишуть. Його творчість суттєво вплинула на численних мит­ців Європи та Америки. Сам письменник до своєї літературної праці ставився надзвичайно серйозно: «Нема на світі справи важчої, ніж писати просту, чесну прозу про людину. Спочатку слід вивчити те, про що пишеш. А потім навчитися писати. На одне і на друге йде все життя». Видатний американський письменник У. Фолкнер писав про «Старого й море»: «Час, можливо, покаже, що це найкращий єдиний добуток кожного з нас». Так це чи ні, але твір Хемінгуея «Старий і море» гідно завершує творчий шлях людини, праця якої багато в чому визначила художній образ нашого часу.

IV. Домашнє завдання

Характеризувати образи повісті, висловлювати своє ставлення до проблем твору, визначати художні особливості та риси новатор­ства письменника.

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про Японію XX ст. та види прикладного мистецтва.

180

Усі уроки світової літератури. 11 клас

Урок № 45

Тема. Життя і творчість японського письменника Кавабата

Ясунарі Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю, особистістю письменника, його естетичними поглядами; допомог­ти учням усвідомити особливості японської культури, світогляду; розвивати навички самостійного пошуку та обробки інформації, естетичного дослідження; виховувати повагу до національних культур усіх на­родів, естетичний смак. Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстрації до біографії; краєвиди Японії, зразки прикладного мис­тецтва (або ілюстрації). Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Ще на початку XX ст. видатний діяч японського мистецтва Окакура в «Книзі про чай» у діалозі із зарубіжними чи­тачами стверджував, що справжній ключ до характеру японців по­трібно шукати в естетиці чайного обряду, а не в «бусідо» («шлях воїна-самурая»). Іноземці називали нас варварами у той час, коли ми цілком віддавалися мирному мистецтву. Але відтоді, як Японія влаштувала масштабну криваву бійню на полях Маньчжурії, вони називають її цивілізованою країною. Останнім часом так багато по­чали говорити про «бусідо», але майже ніхто не звертає увагу на «тядо» («шлях чаю»). Якщо цивілізованість залежить від успіху кривавих війн, ми скоріше погодимося залишатися варварами». Саме в чайній церемонії, у цьому мирному обряді проявляється за­гострене почуття краси японців.

Про Японію, японців, «тядо» і його співця Кавабата Ясунарі буде наш урок.

2. Оголошення теми, мети уроку

3. Актуалізація опорних знань

1. Повідомлення учнів про Японію XX ст.

2. Повторення відомостей про особливості японської літератури за творчістю Мацуо Басьо, Ісікава Такубоку (хоку, танка)

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

181

3. Повідомлення учнів про особливі види японського прикладного мистецтва — ікебану, бансай, нецке та ін.

IV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу 1. Лекція вчителя

— Кавабата Ясунарі (1899-1972) — японський письменник, ла­уреат Нобелівської премії (1968).

Кавабата Ясунарі народився в сім'ї лікаря, людини високоос­віченої, залюбленої в літературу та мистецтво. Батьків Кавабата Ясунарі втратив рано і виховувався в родичів, спізнавши гіркий хліб сирітства. Навчаючись у 1910-1917 рр. у початковій і серед­ній школах м. Осака, Кавабата Ясунарі зацікавився живописом та літературою, багато читав, віддаючи перевагу А. Стріндбергу, а з японських письменників — Акутагаві Рюноске та Міямото Юрі-ко. У 1917-1920 рр., під час навчання в Першому коледжі Токіо, Кавабата Ясунарі ознайомився з російською літературою, особливо вирізнивши для себе Л. Толстого та А. Чехова.

Навчався в Токійському університеті на відділенні англійської, а згодом японської літератури (1920-1924). Тема його дипломної роботи — «Коротка історія японського роману».

1924 року Кавабата Ясунарі разом із письменниками-«неосен-суалістами», до яких належав і Йокоміцу Ріїті, автор програмного виступу «Про неосенсуалізм» (естетична концепція «неосенсуа-лістів» значною мірою спиралася на літературну теорію західних модерністів), заснував журнал «Літературна епоха» («Бунгей Дзі-дай»), вів у ньому активну літературно-критичну діяльність, поча­ток якій було покладено ще в студентські роки співпрацею в жур­налі «Дзідзі Сімпо».

Відтоді Кавабата Ясунарі в різні періоди життя брав участь в ор­ганізації нових літературних журналів, був членом їх редакційних колегій; до 1939 року регулярно публікував рецензії та огляди в провідному літературному журналі «Бунгей Сюндзю»; входив до складу журі різних літературних конкурсів і премій.

Першим значним твором Кавабата Ясунарі, який привернув увагу критики та читачів, була новела «Танцівниця з Ідзу» (1925), екранізована 1935 року кінорежисером Госьо. Переживання зако­ханого юнака стали темою цієї ліричної новели. Письменник пси­хологічно тонко розкриває тендітну красу поетичного почуття. По­стійним джерелом творчого натхнення Кавабата Ясунарі, за його власним зізнанням, слугувала «Повість про Гендзі» — найвидат-ніша пам'ятка середньовічної японської літератури. Письменника приваблюють шедеври національної класичної хейянської епохи

182

Усі уроки світової літератури. 11 клас

(ІХ-ХП ст.), що утверджують принципи розвитку вільної особис­тості, загальну гармонію.

Уже в «Танцівниці з Ідзу» виявляється суттєва грань таланту Кавабата Ясунарі: розкриття загальнолюдських, «стійких цінно­стей», використовуючи естетику та національну самобутність кла­сичної, народної японської літератури.

1931 року Кавабата одружився з Хідеко і поселився з дружиною в давній самурайській столиці Японії, у м. Камакура, на півночі від Токіо, де в них народилася дочка. Літо вони проводили на гірсько­му курорті Каруйдзава в котеджі західного типу, а взимку жили в будинку японського стилю в Дзусі. Неподалік від Дзусі в пись­менника була квартира, де він працював у традиційному японсько­му кімоно і дерев'яних сандалях.

1960 року за підтримки держдепартаменту СІЛА Кавабата Ясу­нарі здійснив турне по декількох американських університетах (се­ред них і Колумбійський), де вів семінари з японської літератури.

У лекціях він указував на безперервність розвитку японської літератури з XI по XIX ст., а також на глибокі зміни, що відбулися в японській літературі наприкінці XX ст., коли письменники за­знали значного впливу західних побратимів по перу.

Унаслідок впливу Місіми (письменника, кіноактора і політич­ного діяча правої орієнтації) Кавабата наприкінці 60-х років разом із Місімою й двома іншими письменниками підписав петицію про­ти «культурної революції» в комуністичному Китаї.

Повість «Країна снігів» (1934-1937), визнана літературними колами найпомітнішим явищем ліричної прози, найповніше ви­явила систему художнього мислення письменника. За образним висловлюванням М. Федоренка, «він ніби запрошує нас відкрити мушлю враження — і в ній відразу блисне перлина істини». Книга складається з окремих ліричних оповідань, об'єднаних спільною тематикою: нерозділене кохання, краса природи північного краю Японії — країни снігів. У повоєнні роки, залишаючись вірним своїй колишній творчій манері, Кавабата написав низку творів, найзначніші з яких повість «Тисяча журавлів» (1951) і роман «Сто­гін гори» (1953).

У романі «Стогін гори» Кавабата Ясунарі на широкому тлі по­воєнного побуту досліджує внутрішній світ, психологію своїх ге­роїв: старого Сінго, службовця однієї із токійських фірм, та членів його родини. Пильна увага автора до складних сплетінь людських взаємин, до драматичних подій минулого й теперішнього переко­нує, що головним у творі є не стільки сюжет, скільки загальнолюд­ська тема. її естетичною основою стає взаємозв'язок Людини та

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

183

природи, який дедалі більше усвідомлює Кавабата Ясунарі. Образом гори («...сад будинку Сінго був природним продо­вженням гори...»), стогін якої інколи вчувався головному героєві, автор під­креслює нерозривність, одухотвореність такого зв'язку. Цією ж думкою прониза­ні й новели Кавабата Ясунарі, написані в різні роки його творчості.

1950 року Кавабата Ясунарі разом із членами ПЕН-клубу, головою якого він був із 1946 року, здійснив поїздки до Хі- росіми та Нагасакі, місць атомних бом­ бардувань. Про своє бажання «вічного Кавабата Ясунарі миру на землі» він розповість у новелах «Латочка», «Кораблики», «Камелія».

Твори Ясунарі вирізняються ускладненістю підтексту, ефектом недомовленості, несподіванки. Критика вбачає в цьому вплив на його художній досвід естетики дзен, що ґрунтується на внутріш­ньому спогляданні. Проте, досліджуючи психологію людини, її відносини зі світом, природою, Кавабата Ясунарі завжди орієнту­вався на зв'язок із тією дійсністю, яку він хотів збагнути.

1968 року Кавабата Ясунарі було присуджено Нобелівську пре­мію за «письменницьку майстерність, яка з великим почуттям ви­ражає суть японського способу мислення».

В останні роки життя Кавабата Ясунарі напружено працював над новим романом. Письменник важко хворів, почав уживати наркотики. Перебуваючи в стані важкої депресії після смерті свого учня і друга Юко Місіми, 16 квітня 1972 року він наклав на себе руки у відлюдному курортному містечку Дзусі, що на околиці То­кіо, отруївшись газом.

Твори цього митця, що відобразили національне японське уяв­лення про світ, людину, красу, зажили йому слави за життя і без­смертя після смерті.

В Україні окремі твори Кавабата Ясунарі переклали І. Дзюб, М. Федоришин.

V. Закріплення знань, умінь і навичок Складання психологічного портрета письменника

♦ Складіть за лекцією психологічний портрет письменника, ура­ховуючи його висловлювання в Нобелівській промові: «Усе своє життя я прагнув до прекрасного і буду прагнути до самої

184

Усі уроки світової літератури. 11 клас

смерті». І відзначив, що не розуміє, чому обрали саме його, адже для письменника «слава стає тягарем».

Поміркуйте!

♦ Поясніть, чому Кавабата Ясунарі почав Нобелівську промо­ ву віршами японського поета, прихильника «дзену» Догена (1200-1253):

Цветьі — весной,

Кукушка — летом.

И осенью — луна.

Холодний чистмй снег — зимой.

Порівняйте свої висновки з поясненням самого письменника: «Можливо, невеликий вірш Догена здається європейцю примі­тивним, банальним набором образів пір року, але мене він вра­жає тонкістю, глибиною і теплом почуттів, у ньому "суть япон­ської душі"».