V. Закріплення знань, умінь і навичок

Розв'язання проблемного питання

♦ Ґ. Маркес говорив: «Я вважаю себе професіональним оптиміс­ том, я завжди дуже сподівався і сподіваюсь на молодь... і вірю, що світ майбутнього буде кращим, ніж наш світ». Виходячи зі змісту роману, його закінчення, які ми, читачі, маємо підстави думати, що це саме так? Ще твір пересторога, твір-притча. У людства є шанс на порятунок. Розум, здоровий глузд ука­ жуть йому шлях спасіння; зрозуміти це допоможе твір Ґарсія Маркеса).

VI. Домашнє завдання

Розповідати про тематику, проблематику твору. Характеризу­вати стиль та образи.

VII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• Цінність роману Ґарсія Маркеса "Сто років самотності" особис­ то для мене в тому...

218

Усі уроки світової літератури. 11 клас

Урок № 52

Тема. Система образів, національний колорит роману Ґ. Ґар-

сія Маркеса «Сто років самотності» Мета: допомогти учням визначити роль і значення образів твору в їх системі, національний колорит роману; розвивати навички характеристики образів, підтвер­дження своїх думок цитатами з тексту, аргументуван­ня висновків; виховувати культуру висловлювання, повагу до літератури, почуття гуманізму та відпові­дальності за вчинки. Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього. Тип уроку: формування вмінь і навичок.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Маркес пише про самотність латиноамериканської людини. Але точніше було б сказати, про самотність будь-якої лю­дини. І дійсно, кожен із нас, навіть оточений любов'ю близьких і друзів, у якісь моменти життя залишається наодинці зі своїми болем, коханням, стражданням, страхом, урешті-решт — щастям. І здається нам, що такого не відчував ніхто. Справді, кожна люди­на неповторна, а от почуття — спільні для всіх, загальні й вічні. Декому може здатися, що він має право робити зі своїм життям що завгодно, адже це його життя і ніхто не може завадити йому. Та автор роману «Сто років самотності» переконливо доводить, що поведінка, дії і вчинки людей впливають на майбутнє їхніх дітей, онуків і наступних поколінь. За гріхи предків відповідають навіть невинні нащадки. Ми побачимо це, детально аналізуючи систему образів роману Маркеса.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Формування вмінь і навичок

1. Складання схеми родоводу сім'ї Буендіа

2. Характеристика найбільш яскравих особистостей роману

Перше покоління Буендіа

Хосе Аркадіо — праправнук Креола, який вирощував тютюн у поселенні мирних індіанців. Урсула — праправнучка комерсанта,

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

219

Родовід сім'ї Буендіа

Хосе Аркадіо Буендіа й Урсула: засновники роду, родичі між собою

Діти

Хосе Аркадіо Молодший

Хосе Аркадіо (Аркадіо)

Т

Ауреліано (полковник Буендіа)

Хосе Аркадіо

\

Амаранта

Ауреліано

Вихованка Ребека, родичка

близнюки

_її

Ауреліано Другий

_І

Меме

Хосе Аркадіо Другий

Хосе Аркадіо

Ремедіос Прекрасна

Амаранта Урсула

Племінник і тітка

_І

Ауреліано Бабілонья

Ауреліано: кінець роду

який через сімейні обставини змушений вести тихе життя задля спокою своєї сім'ї.

Неначе молодий патріарх, Хосе Аркадіо давав усім поради: як сіяти, як виховувати дітей, допомагав кожному, щоб тільки покра­щити життя. Будинок сім'ї Буендіа був найкращим у поселенні, було багато худоби. Говорили, що Хосе Аркадіо, найрозумніший у селі, порадив поставити вулиці так, щоб у спекотні години на ко­жен будинок припадала однакова кількість сонячного світла.

Хосе Аркадіо займався вихованням синів, особливо Ауреліано, у якого були здібності до алхімії. Коли зник молодший Хосе Арка­діо (утік із циганами), батько тільки й мовив: «Він стане мужчи­ною». Поринає в заняття алхімією.

220

Усі уроки світової літератури. 11 клас

Коли зникла дружина, із загоном односельців, молодшим си­ном Ауреліано (маленьку Амаранту залишив із годувальницею) пішов на пошуки Урсули. Через три дні ні з чим повернувся до­дому.

Урсула ж показала людям дорогу до другого кінця долини, якою можна дістатися всього за два дні. Люди почали отримувати листи щомісяця, користуватися машинами, що значно полегшило їм життя.

Дуже скоро скромне поселення Макондо перетворилося на міс­течко з лавками, ремісничими майстернями і торговим шляхом, яким навіть прийшли перші араби в черевиках, із «кільцями у ву­хах» і стали обмінювати жіночі прикраси на папуг. Урсула вироб­ляє й продає льодяники — півників та рибок — і цим примножує фінанси сім'ї.

Хосе Аркадіо після приїзду чужинців зацікавлюється реаль­ним життям, втрачає інтерес до алхімії, наводить лад у місті, дає поради щодо будівництва чужинцям, які його дуже поважали, на­лагоджує всю трудову діяльність у Макондо, лагодить годинник, виміняний у арабів на папуг, пропонує посадити на вулицях миг­дальні дерева замість акацій, та ще й придумує, як зробити ці де­рева вічними.

Урсула випікає хліб, пундики, бісквіти, це приносить прибуток сім'ї. А коли вона раптово помічає, що підросли Ребека, Амаранта й Аркадіо, то розуміє, що родовий будинок потрібно добудувати, щоб усім було вдосталь місця.

Після призначення урядом у місто управителя корехідора дона Москоте жителі не мають права побілити свій будинок у білий колір, їм нав'язується блакитний на честь річниці незалежності. Хосе Аркадіо говорить: «Ми — мирний народ, у нас ще ніхто своєю смертю не помирав, ми все зробили самі: заснували поселення, про­клали дороги і ніколи не турбували уряд, і нас ніхто не турбував. Не для того ми заснували Макондо, щоб перший-ліпший наказу­вав, як нам чинити». І відмовився фарбувати будинок у блакитний колір: «А мій дім залишиться білим, як голубка».

Хосе Аркадіо весь час у науковому пошуку. Він хоче то від­крити вічний двигун, то «застосувати принцип маятника до повоз-ки, до плуга, до всього, що служить людям. Наймогутніший маг­ніт Мелькіадеса він прагне прилаштувати до видобування золота з надр землі, а гігантську лупу перетворити на бойову зброю». Та після наступного невдалого наукового захоплення йому здається, що машина часу зіпсувалась і майбутнього не буде, він втрачає здо­ровий глузд, його прив'язують у дворі до великого каштана.

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

221

Урсула могла безпомилково вбачати в людях головне: її син, полковник Ауреліано, за якого вона могла б піти на смерть, від природи не мав таланту любити; Амаранта мучила італійця і пол­ковника Герінельдо Маркеса.

Урсула відважно говорить правду своєму внукові — правителю Макондо, що він «сором родини Буендіа», рятує життя дона Мос-коте, Герінельдо Маркеса. Навіть деякий час сама керує містом замість свого внука Аркадіо: оголошує недійсними його декрети, відміняє носіння червоних пов'язок. Але вона відчуває себе самот­ньою і шукає порятунку в спілкуванні з чоловіком Хосе Аркадіо, але той її не розуміє, бо давно вже несповна розуму. Після розстрілу Аркадіо Урсула забирає до себе в дім його дружину Санта-Софію де ла П'єдад і трьох дітей: дівчинку Ремедіос і хлопчиків-близнюків Хосе Аркадіо Другого й Ауреліано Другого.

Урсула дотримувалася свого слова, була чесною і забрала із со­бою в могилу таємницю про золото в гіпсовій статуї святого Йоси­па, що його приніс невідомий перед війною на збереження, поки не закінчаться дощі.

Вона до кінця була при здоровому глузді й навіть перед смертю, як і все своє життя, турбувалася про свою родину: «Вбивайте рудих мурашок, бо через них будинок розвалиться, хай ніколи не гасне лампа перед дагеротипом Ремедіос, хай жоден Буендіа не одружу­ється з родичкою, бо народяться діти зі свинячим хвостом».

Урсула прожила, як сама нарахувала, не більш ніж 150 й не менш ніж 122 років.

Урсула — ідеал жінки для Маркеса.

Друге покоління Буендіа

Несправедлива війна спустошила душу полковника Ауреліано Буендіа, витравила з неї всі людські почуття, крім честолюбства та жаги влади; перетворившись на жорстокого диктатора, він відо­кремлюється від оточуючих колом радіусом три метри, нікому не довіряє, втратив зв'язок із сім'єю, батьківщиною (Макондо), від­мовився від своїх юнацьких ілюзій, крок за кроком простує до са­мотності.

«Ми воюємо тільки за владу»,— говорить полковник. Він пе­ретворюється на жорстокого цинічного правителя, навіть наказує розстріляти свого друга, майже члена сім'ї, Герінельдо Маркеса, коли той став на заваді його владолюбним амбіціям.

Третє покоління Буендіа

Старший син Хосе Аркадіо, Хосе Аркадіо Молодший,— «дуже великий для свого віку, перетворюється на високого на зріст юнака.

222

Усі уроки світової літератури. 11 клас

Голос його погрубішав, підборіддя та щоки покрилися молодим пу­хом, він був дуже гарної статури. Працював у батьківській лабора­торії неохоче, більше гуляв, таємно зустрічався із сусідкою Пілар Тернерою, про свої нічні походеньки розповідав молодшому брату Ауреліано».

Третє покоління Хосе Аркадіо — позашлюбний син Хосе Арка-діо Молодшого і Пілар Тернери (з розповіді про нього розпочина­ється роман).

Хосе Аркадіо в дитинстві опікувала індіанка Васитасьон, служ­ниця в домі Урсули та Хосе Аркадіо Старшого.

Аркадіо товаришував з Амарантою та Ребекою, але виглядав порівняно з ними ще дитиною.

Разом зі своїм дядьком Ауреліано займається ювелірною справою.

Аркадіо став учителем, поділяв погляди лібералів, мріяв вбити священика, переобладнати церкву на школу, проголосити свободу кохання, за часів воєн став найжорстокіпіим правителем Макондо. Його характеризують жадоба, прагнення наживи, він офіційно за­кріплює за батьком усі захоплені земельні угіддя, а місцева влада стягувала замість нього податки. Ці кошти осідали в його кишенях.

За гроші містечка звів будинок та купив меблі, мав позашлюбну дитину, жив у гріху із Сантою-Софією де ла П'єдад.

Через його амбіції загинуло багато людей.

Заарештований консерваторами і розстріляний.

Четверте покоління Буендіа

У дитинстві заповітним бажанням Хосе Аркадіо Другого було побачити, як розстрілюють людей, а коли побачив, то на все життя зненавидів війну.

Він вирощував бойових півнів, гроші заробляв на півнячих боях. Не зважав на те, що це заняття було заборонено в сім'ї ще його прадідом, засновником роду.

Хосе Аркадіо Другий мріяв розчистити русло річки, відкрити на ній навігацію, для цього зібрав робітників, купив інструменти, наказав рити канали, узяв гроші у свого брата-близнюка Ауреліано Другого і зник на деякий час. Та провести швидкою течією йому вдалося лише пліт, зате привіз на нім у містечко французьких ге­тер (повій).

Під час «бананової лихоманки» працював наглядачем на бана­новій плантації, що дуже розлютило дружину брата — Фернанду, яка не любила «грінго».

Хосе Аркадіо Другий відмовився від роботи наглядача, перей­шов на бік робітників плантацій і підбурив їх на повстання. Але сам більше спостерігав за ходом подій, ніж керував повстанцями.

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

223

Після повстання його вважають божевільним, тому що тільки він один пам'ятав про три тисячі вбитих мирних жителів Макондо, які боролися за свої права. Йому ніхто не вірив, бо влада нав'язала всім думку, що в Макондо все добре, не було ніяких вбитих, що вла­да і профспілки вирішили конфлікт «полюбовно».

Повернувшись додому після страшної ночі повстання, зами­кається в кімнаті Мелькіадеса і розбирає його пергаменти, знайо­миться зі своїм онуком Ауреліано, навчає його грамоти, розповідає йому багато цікавого та потрібного для життя.

Він був чи не найрозумнішим чоловіком у домі: знайшовши криптографічні знаки пергаментів, він склав із них таблицю і до­вів, що це не що інше, як алфавіт.

Помер, розбираючи пергаменти Мелькіадеса в той самий день, що і брат-близнюк Ауреліано Другий.

Першим захопленням Ауреліано Другого були книги, записки Мелькіадеса. Згодом гра на акордеоні, який він виграв у лотерею, зацікавила його більше, ніж ті записки.

Він не був щасливим у подружньому житті, проте був життєра­дісним, безтурботним гультяєм, який тільки те й робив, що кричав: «Плодіться, корови! Життя коротке!», купався в шампанському й наперекір прабабусі Урсулі обклеював увесь будинок банкнота­ми.

Під час бананової лихоманки він пиячив, улаштовував турніри ненажер, грав на акордеоні. З віком забажав жити на одному міс­ці, мати домашній затишок, тому вирішив залишитися в родовому домі, опікуватися внуком.

У дитинстві Хосе Аркадіо, сином Ауреліано Другого і Фернан-ди, опікувалася прабабуся, яка вирішила виховати з нього свяще­ника, для цього його відправила на навчання до семінарії, де той вивчав курс теології.

Проте юнак, ніде не навчаючись, прогулював гроші, які надси­лала йому Фернанда.

Рената Ремедіос (Меме), дочка Ауреліано Другого і Фернанди, навчалася в монастирській школі. Грала на клавікордах, була схо­жа на свою тітоньку Амаранту, яку дуже любила. Дуже турбувало Фернанду, її матір, те, що Меме любила великі компанії, а одного разу привезла без попередження додому на гостину чотирьох чер­ниць із монастиря і 65 своїх подруг.

Меме після закінчення навчання повернулася в родовий дім у Макондо.

Потім жила до смерті в монастирі, поранення коханого так на неї вплинуло, що вона оніміла; народила позашлюбну дитину.

224

Усі уроки світової літератури. 11 клас

Амаранта Урсула — молодша донька Ауреліано Другого і Фер-нанди — навчалась у закритій школі, була здібною ученицею, бать­ко мріяв відіслати її на навчання в Брюссель.

Вона повернулася на батьківщину, у рідний дім, бо мріяла від­родити Макондо. Але Макондо вже не існує, і всі її намагання вдих­нути в нього життя були марними.

Буендіа Ауреліано Бабілонья привезла черниця з монастиря, де його народила Меме, донька Фернанди та Ауреліано Другого. Фернанда хотіла спочатку його втопити в купальні, а потім пере­думала, тримала в кімнаті Мелькіадеса, навіть своєму чоловікові нічого про онука не сказала. Тільки через рік Ауреліано довідався про нього й опікувався ним до кінця свого життя.

Хлопчик товаришував з Амарантою Урсулою — своєю тіткою, яка була майже його ровесницею. Фернанда на дозволила йому на­вчатися, бо в його свідоцтві про народження було написано — під­кидьок.

Дід Хосе Аркадіо Другий навчив хлопчика читати й писати, зацікавив дослідженням пергаментів і переконав його у своїй правоті щодо значення бананової кампанії в Макондо, вони разом часто згадували старого в кашкеті, який ще задовго до їхнього народження сидів у цій кімнаті й розповідав їхнім предкам про світ.

Ауреліано Бабілонья вивчив санскрит, розпочав переклада­ти пергамент Мелькіадеса, та без дозволу Фернанди боявся вийти з дому, щоб знайти потрібну книгу для перекладу.

Спочатку дядько його ненавидів, а потім зацікавився розумом племінника, який умів перекладати пергамент із санскриту, знав англійську, прочитав 6 томів енциклопедії. Вдвох вони були вже не такі самотні, як раніше...

Ауреліано спочатку боявся своєї тітки Амаранти Урсули, потім дозволив їй учити себе танцювати, ще більше захопився книгами, вивчив французьку, грецьку, але найсильніше за все його приваб­лювали пергаменти. Тітка й племінник палко покохали одне од­ного коханням, у якому поєдналися пристрасть, почуття дружби і духовна близькість. У них народився хлопчик Ауреліано з поро­сячим хвостом. Він і є тією міфологічною потворою, якій судилося покласти кінець роду Буендіа.