4. Читання уривка з роману м. Павича «Хазарський словник»

«Та в будь-якому випадку читати таку товсту книгу означає дов­го бути самому. Довго бути без того, чия присутність вам необхідна, бо читання в чотири руки ще не ввійшло в ужиток. Тому автор по­чуває докори сумління і намагається загладити свою вину. Тій пре­красній особі зі швидкими очима й лінивим волоссям, яка, читаючи цей словник і пробігаючи крізь свій страх, мов крізь кімнату, від­чуває себе самотньою, — тій особі автор радить зробити таке. Нехай надвечір першої середи місяця вона вийде зі словником під рукою до крамниці солодощів на головній площі свого містечка. Там на неї чекатиме молодий чоловік, який, зовсім як і вона, відчув себе самот­нім, згайнувавши час на читання тієї самої книги. їм слід сісти одне біля одного за кавою і порівняти чоловічий та жіночий примірники своєї книги. Вони відрізняються. Порівнявши між собою короткі, на­писані курсивом речення з останньої сторінки цього словника в жі­ночому і чоловічому примірниках, вони отримають книгу, складену в єдине ціле, як закінчену партію в доміно, і тоді вона стане їм не по­трібною. Тоді нехай вони добре вилають лексикографа, але хай роб­лять це якомога швидше, в ім'я того, що приходить потім, бо те, що приходить потім, — то тільки їхня справа, і вона найважливіша від будь-якого читання. Я бачу, як на вуличній скриньці для пошти вони розкладають вечерю і, обійнявшись, їдять у сідлах своїх велосипедів.

Утім, нехай читача всі ці інструкції не цікавлять. Він може зі спокійною совістю знехтувати будь-якими рекомендаціями і чи­тати так, як їсть, — користуючись правим оком, як виделкою, лі­вим — як ножем, а кістки кидаючи за спину...

Крім того, словник зовсім не обов'язково читати повністю, мож­на прочитати лише половину чи будь-як частину й тим задовольни­тися, що, до речі, зазвичай і відбувається зі словниками. Чим біль­ше шукатимеш — тим більше здобудеш...»

(М. Павич «Хазарський словник»)

5. Обговорення прочитаного

• Чи зацікавив вас зміст книги? Якщо так, то чим саме?

• Що здалося вам незвичним у формі, у змісті твору?

• Які ознаки постмодернізму ви помітили в романі «Хазарський словник»?

6. Слово вчителя

— Особливе місце у творчості Павича посідає оповідання «Да-маскин».

Автор активно використовує факти візантійської та постві-зантійської культури (будівництво храмів по всіх християнських

// семестр. Із літератури кінця XX— початку XXI ст.

263

землях на зразок візантійських). Письменник дає можливість ви­бору шляхів читання твору на двох його «перехрестях» (у тому чис­лі на комп'ютері). Це своєрідна гра з текстом і з читачем, «відмова від монопольного права автора на істину». Детальніпіе особливості твору розглянемо на наступному уроці.

V. Закріплення знань, умінь і навичок

1. Складання психологічного портрета письменника за його автобіографією автобіографія

Я письменник уже двісті років. Далекого 1766 року якийсь Па­вич видав у Будиму збірку віршів і відтоді вважається в колі пись­менницької родини.

Народився я 1929-го на березі однієї з чотирьох райських річок о 8.30 ранку під знаком Терезів (що передують Скорпіону), за горо­скопом ацтеків — Змія.

Перший раз мене бомбардували, коли мені минав 12-й. Удруге — коли минав 15-й. Між тими двома бомбардуваннями я вперше зако­хався та під німецькою окупацією вимушено вивчив німецьку мову. У той час я потай вивчив і англійську від одного пана, який палив запашний тютюн. Тоді ж я вперше забув французьку (потім я забу­вав її ще двічі). Нарешті в одній собачій буді, де опинився, рятуючись від англо-американського бомбардування, один колишній царський офіцер почав давати мені уроки російської мови за книжками поезій Фета й Тютчева: інших він не мав. Сьогодні вважаю, що навчання мов було для мене своєрідним перетворенням у різних чарівних звірів.

Я любив двох Йованів — Йована Дамаскина та Йована Злато­уста (Хризостома).

Набагато більше кохань я пережив у своїх книжках, аніж у сво­єму житті. За винятком того, що триває й досі. Ніч у моїх снах со­лодко притулялася мені до обох щік.

До 1984 року я був найменш читаним письменником у моїй кра­їні, а від того року й надалі — найбільш читаним.

Я написав роман у вигляді словника, другий — у вигляді крос­ворда, третій у вигляді клепсидри і четвертий — як довідник для во­рожіння картами таро. Я намагався якнайменше зашкодити людям цими романами. <...> День у день я все менше письменник своїх книг, а все більше письменник майбутніх, які, можливо, ніколи не напишу.

Як не дивно, мої книжки дотепер перекладалися 66 різними мо­вами. Коротше кажучи, я не маю біографії. Маю лише бібліографію. Критики у Франції та Іспанії зазначили, що я перший письменник