Урок № 58

Тема. Позакласне читання. Твір Пауло Коельо «Алхімік» Мета: зацікавити учнів художнім читанням, спонукати до нього; ознайомити з одним із найпопулярніших у світі письменників сучасності та його творчістю; розви­вати навички аналізу самостійно прочитаних творів, висловлення своєї думки про них; виховувати любов до літератури, прагнення до самопізнання та само­вдосконалення . Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього, схема. Тип уроку: бесіда з позакласного читання.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Замислимося над такими цифрами: він добре ві­домий і популярний більш ніж у 150 країнах світу; його твори перекладені близько 60 мовами різних народів; його найвідо-міша книга вийшла загальним накладом більш як 40 мільйонів примірників. Це про бразильського письменника Пауло Коельо і його знаменитий твір «Алхімік». «Алхімік» — це мовби сучас­ний «Маленький принц». Глибока і проста книжка»,— писав Милорад Павич. Що знайшли ви для себе у цій книзі, обговоримо на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Бесіда з позакласного читання

1. Експрес-опитування з метою з'ясування читацьких інтересів школярів; коментування й підсумки вчителя

270

Усі уроки світової літератури. 11 клас

2. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях П. Коельо

— Пауло Коельо — знаменитий бразильський письменник і поет. Опублікував загалом 16 книг — романів, коментованих антологію, збірок коротких оповідань-притч. Прославився на пострадянському просторі після видання роману «Алхімік», який довго залишався в першій десятці бестселерів. Загальний наклад роману на всіх мо­вах перевищує 100 мільйонів.

Народився Коельо 24 серпня 1947 року в Ріо-де-Жанейро, Бра­зилія, у благополучній родині інженера Педро і Ліжії Коельо. У сім років його відправили до єзуїтської школи Святого Ігнатія Лойо-ли, де вперше виявляється його бажання писати книги. Мрія ста­ти письменником не знайшла порозуміння в його родині, тому під тиском рідних він вступає на юридичний факультет університету Ріо-де-Жанейро, але незабаром кидає навчання і займається жур­налістикою. Розбіжності між ним і родиною дедалі збільшувалися, і 17-річний Пауло був примусово поміщений у приватну психіа­тричну клініку на курс лікування. Але ні лікування електрошоком через виявлену шизофренію, ні другий курс лікування не змінили його впевненості в собі — і він втік із клініки, поневірявся деякий час і згодом повернувся додому.

Через рік він примкнув до руху аматорського театру, який у Бразилії 60-х років став масовим явищем — не тільки мистецтва, але й соціального протесту.

Театрально-протестна активність для Коельо закінчилася в лі­карні, звідки він знову втік, але безгрошів'я змусило його знову повернутися додому. Урешті-решт після третього курсу лікування його сім'я змирилася з тим, що «нормальна» робота — не для нього. Пауло Коельо продовжував займатися театром і журналістикою.

1970 року почав подорожувати по Мексиці, Перу, Болівії, Чилі, Європі й Північній Африці. Через два роки Коельо повернувся до Бразилії і почав писати вірші для пісень, що стали потім дуже по­пулярними, працював із відомими бразильськими виконавцями, зокрема з Раулем Сеипіасом. Як письменник зізнається в одному з інтерв'ю, у цей час він познайомився з роботами суперечливого англійської містика Алістера Кроулі, що вплинули на його твор­чість, яка поширилася не тільки на музику, але й на плани створен­ня «Альтернативного товариства», яке мало стати громадою анар­хістів у штаті Мінас-Жерайс, заснованою на ідеї Кроулі: «Роби що хочеш — такий весь закон». Бразильські військові, які прийшли до влади в результаті перевороту 1964 року, уважали цей проект підривною діяльністю і взяли всіх імовірних членів під варту. Ві­домо також, що під час перебування у в'язниці Коельо і Сейшаса

// семестр. Із літератури кінця XX— початку XXI ст.

271

катували. Вийти з в'язниці Коельо не­сподівано допомогло минуле: його визна­ли неосудним і відпустили.

Пізніше, у Голландії, він зустрів осо­ бистість (звану їм Джи (лат. 3) у «Валь­ кіріях», «Паломництві» і на його сайті «Воїн Світла»), яка змінила його життя і посвятила в християнство. Він став чле­ ном католицької групи, відомої як НАМ (Ке£пи8 А£пиз Мипсіі), де Джи був його Учителем. 1986 року Коельо пройшов Шляхом Сантьяго, старовинним іспан­ ським шляхом паломників, і описав пі­ зніше все, що відбулося, в книжці «Що- Пауло Коельо денник Мага».

Зараз він живе з дружиною Крістіною в Ріо-де Жанейро, у Бра­зилії, і в Тарбі, у Франції.

У 150 країнах світу було продано понад 86 мільйонів примір­ників книг Пауло Коельо, перекладених на 67 мов. Він одержав безліч призів та нагород у різних країнах, включаючи Францію (Ьа Ье§іоп (Гпоппеиг) та Італію (8ирег Огіпгапе Сауоиг Воок А\ушч1). Крім того, ним написані твори «Паломництво» (лягло в основу комп'ютерної гри, розробленої компанією Агхеї ТгіЬе), «На березі Ріо-П'єдра сіла я і заплакала...» і «Валькірії». Його новела «Заїр», видана 2005 року, була заборонена в Ірані з конфіскацією 1000 ко­пій, але згодом її все ж таки дозволили друкувати.

Твори Коельо входили до списку бестселерів не тільки в Брази­лії, але й у Великій Британії, СІЛА, Франції, Німеччині, Канаді, Італії, Ізраїлі, Фінляндії та Греції. «Алхімік» донині залишаєть­ся книгою-рекорсменом за кількістю продажів в історії Бразилії, її згадують у Книзі рекордів Гіннеса. Коельо є автором бестселерів португальською мовою.

Незважаючи на успіх, численні бразильські критики вважають його незначним письменником, чиї роботи занадто прості. Деякі з них також називають його роботи «комерційними» та орієнто­ваними на ринок. Його обрання до Літературної академії Бразилії заперечується багатьма бразильцями. Відома російська телеведуча і сценарист Авдотья Смирнова сказала про нього таке: «Подраз­нення, яке Коельо викликає у будь-якого хоч почасти літератур­но досвідченого читача, пояснюється перш за все його надзвичай­ною серйозністю, гусячою якоюсь важливістю — нудьга смертна, на весь роман жодного жарта, жодної посмішки, жодної гостроти.

272

Усі уроки світової літератури. 11 клас

Я маю на увазі не хиханьки-хаханьки, гостроти в літературі бува­ють які завгодно — фонетичні, філософські ідіоми; але ось так, без жодної навіть тіні жонглювання, без найменшого артистизму, без натяку на гру розуму — так справжня література не пишається. Тим часом саме ця серйозність і робить Коельо таким популярним письменником».

Стилізації в дусі Коельо присутні в книгах Анхеля де Куатьє.