Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Осовська. Менеджмет організацій.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
18 Мб
Скачать
☆

Тема 19. Конкурентна політика організації

  1. Поняття та види конкурентоспроможності.

  2. Конкурентні стратегії та впливовість конкурентних сил.

  3. Модель менеджменту систем якості підприємства.

  4. Недобросовісна конкуренція та захист від неї.

Рекомендована література: 3,4, 55,111,134, 172,178,192,212, 216, 223,224,243,248,268.

19.1. Поняття та види конкурентоспроможності

В умовах переходу до ринку відносини змагальності, характерні для планової економіки, змінюються відносинами ринкової конкуренції. Ринкова конкуренція є системою відносин між економічно самостійними виробниками (про­давцями) товарів і послуг. Вона має місце лише тоді, коли виробники і продавці здатні реагувати на зміну кон'юнктури ринку, на ті або інші дії своїх конкурентів. Підприємства вступають у конкурентну боротьбу, зрештою, заради отрима­ння прибутку. Тому ринкова конкуренція ефективна тільки тоді, коли товаровиробники і продавці реально зацікавлені в зростанні прибутку. Але прибуток не є провідною метою економічної діяльності держави, тому вона тривалий час підтримувала збиткові державні підприємства (бюджетне фінансування, пільгове кредитування).

На перших етапах переходу до ринкових умов господарю­вання перевага державної власності стримує розвиток кон­куренції. В міру прискорення процесу приватизації, Ш° виражається в збільшенні частки приватного сектору, ефек­тивність конкурентного ринкового механізму підвищується. Загалом ринковий механізм можна визначити як механізм адаптації підприємств до ринкових умов господарювання, а вироблених ними товарів (пропозиції) - до вимог споживачів (попиту). Головною рушійною силою ринкової економіки є конкуренція товаровиробників. Ринкова конкуренція визна-

чається як система відносин між самостійно господарюючими суб'єктами ринку.

Кінцева мета адаптації підприємства — перемога в конку­рентній боротьбі за споживача, за ринки збуту як зако­номірний підсумок його інтегрованих зусиль з реалізації організаційно-економічної системи адаптації. "Конкуренція" у перекладі з латини означає зіткнення в результаті яких-небудь дій. її визначають як економічне суперництво, змагання в боротьбі за споживача. Конкуренція — це форма взаємного суперництва господарюючих суб'єктів ринку. Предметом конкуренції є товари (послуги), а об'єктом — споживачі і покупці. Поділ "предмета" і "об'єкта" конкуренції вказує на дві сфери впливу в конкурентній боротьбі: товар (предмет) і споживач (об'єкт). Різними є як методи конку­рентної боротьби, так і способи оцінки рівня конкуренції. Ставлення конкурентів один до одного характеризує така подвійність: це і постійне суперництво на ринках збуту, і необхідність конкуренції як основи розвитку економіки і демократії суспільства в цілому. Подвійна сутність кон­куренції знаходить свій прояв у найважливішій характеристиці конкурентоспроможності.

Сьогодні конкурентоспроможність на товарних ринках стає проблемою національної (державної) безпеки. З огляду на те, що критерієм адаптації підприємств до ринкових умов госпо­дарювання є рівень конкурентоспроможності, важливо дослідити взаємозв'язок між конкурентоспроможністю країни в цілому, підприємства і конкретного товару; оцінити фактори, що впливають на них; сформулювати основні поняття і визначення.

Незважаючи на широке використання терміна "конку­рентоспроможність" у науково-технічній, економічній літературі інормативно-технічній документації, загальноприйняте поняття Конкурентоспроможності не уніфіковано.

Аналізуючи визначення конкурентоспроможності, що Приводяться у вітчизняній літературі, можна сказати, що основним змістом цього поняття є якість і можливість успішної реалізації продукції на конкурентному ринку у певний момент Часу. Однак конкурентоспроможність варто розглядати як

сукупність споживчих і вартісних характеристик продукції, що визначають її порівняльні позиції на ринку збуту. Існує велика кількість визначень та різних засобів оцінки конкуренто­спроможності. У загальному розумінні конкурентоспро­можність — це здатність випереджати інших, використовуючи свої переваги у досягненні поставлених цілей. Розрізняють конкурентоспроможність товарів, компаній, країн і також цілих регіонів. До того ж всі ці поняття тісно взаємопов'язані і доповнюють одне одного.

В економічній літературі конкурентні переваги часто ототожнюються з можливостями фірми більш ефективно розпоряджатися наявними ресурсами, тобто її конкуренто­спроможністю. Необхідно зазначити, що така аналогія мас вагомі підстави, тому що зміст конкурентоспроможності найчастіше трактується як здатність випереджати суперників у досягненні поставлених економічних цілей. Разом з тим між цими поняттями є причинно-наслідкове розходження. Конкурентоспроможність є результатом, що фіксує наявність конкурентних переваг, оскільки без останніх неможлива конкурентоспроможність. Але наявність окремих кон­курентних переваг не означає автоматичної переваги. Лише-в комплексі вони можуть впливати на вибір оптимального рішення. Крім того, на конкурентоспроможність впливають стратегічні та тактичні зміни на ринку,* не пов'язані з діяльністю підприємства (зміна попиту, демографічні зру­шення, природні явища тощо). Порівняння даних понять пояснює активний інтерес до дослідження природи кон­курентних переваг та конкурентоспроможності. Він зумовле­ний бажанням зрозуміти механізм конкурентоспроможності, розкрити його внутрішні зв'язки.

Поняття "конкурентна перевага" і "конкурентоспро­можність" мають різні інтерпретації в залежності від об'єкта, до якого вони застосовуються. При системному вивченні них понять виділяють ієрархічну структуру, що послідовно включає оцінку товару, підприємства, галузі, економіки з точки зору їх переваги над аналогічними конкуруючими об'єктами (рис. 19.1) [224, с. 31].

Переваги суспільно-економічного ладу

Лідерство економіки

Переваги в управлінні суспільством

Конкурентоспроможність економіки

Конкурентні переваги фірм і системи їх взаємодії

Конкурентоспроможність галузі

Конкурентні переваги в управлінні фірмою

> Конкурентоспроможність фірми

Конкурентні переваги в управлінні розробкою та реалізацією проекту

Конкурентоспроможність товару

Рис. 19.1. Піраміда конкурентних переваг і конкурентоспроможності

Конкурентоспроможність товару характеризує його здатність відповідати запитам покупців у порівнянні з аналогічними товарами, представленими на ринку. Вона визначається кон­курентними перевагами: з одного боку, якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями, з іншого -цінами, що визначаються продавцями товарів. Крім того, на конкурентоспроможність впливають переваги в гарантійному і післягарантійному обслуговуванні, рекламі, імідж виробника, а також ситуація на ринку, коливання попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва і можливості вигідного продажу.

Разом з тим конкурентоспроможність товару — це не тільки висока якість і технічний рівень, вміле маневрування в ринковому просторі та в часі, а й максимальне врахування вимог і можливостей конкретних груп покупців. Об'єктивна оцінка всіх аспектів рівня конкурентоспроможності може бути зроблена лише на основі критеріїв, якими оперує споживач, і для якого цей товар при­значений. Причини конкурентоспроможності товару слід шукати в конкурентних перевагах окремих його характеристик, що є Наслідком ефективного управління процесом розробки, реалізації та експлуатації запропонованої продукції.

Отже, під конкурентоспроможністю товару розуміють поєднання його споживчих властивостей, що забезпечують йому

успіх на ринку у порівнянні з аналогічними товарами інщвд компаній. Конкурентоспроможність товару визначається такими основними факторами: ціною, якістю, рівнем післяпродажного обслуговування, ефективністю реклами, системою збуту1 термінами та технологією виробництва, обсягом продаж. !

Конкурентоспроможність фірми — це можливість ефективну розпоряджатися власними і позиковими ресурсами в умова? конкурентного ринку. Виробництво і реалізація конкуренток спроможних товарів — обов'язкова умова конкурентоспро­можності фірми. У більш широкому розумінні, для забезпечення конкурентоспроможності необхідна систематична робота з усього виробничо-господарського циклу, що приводить до конкурентних переваг у сфері НДДКР, виробництва, управління, фінансів, маркетингу тощо. Конкурентоспроможність фірми є результатом її конкурентних переваг у всьому спектрі проблем управління компанією.

Отже, конкурентноздатність компанії — це можливість використовувати свої сильні сторони і концентрувати свої зусилля у тій сфері виробництва товарів чи послуг, де вона може зайняти наступальну позицію на внутрішньому та зовнішньому ринках. До основних факторів, які визначають конкуренто- спроможність компанії, відносять: стратегію фірми, наявність матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, інноваційний потенціал, частка ринку, ефективність менеджменту. ''

Конкурентоспроможність галузі визначається наявністю технічних, економічних і організаційних умов для створення, виробництва і збуту продукції високої якості, що задовольняє вимоги конкретних груп споживачів. Вона припускає наявність конкурентних переваг перед аналогічними галузями за кордоном, які можуть зумовлюватися раціональною галузевою структурою; групи висококонкурентних фірм-лідерів, які підтягують ІНШІ підприємства галузі до свого рівня; налагодженої дослідно-конструкторської та прогресивної виробничо-технологічної бази, розвинутої галузевої інфраструктури, гнучкої системи науковб-технічного, виробничого, матеріально-технічного і комерційного співробітництва як всередині галузі, так і з іншими галузями в країв*» за її межами, ефективної системи розподілу продукції. Конкуренто­спроможність галузі досягається за рахунок як конкурентних переваг її компаній, так і системи їх взаємодії.

Конкурентоспроможність економіки — дуже складне, багато-аспектне поняття, що не має загальновизнаного універсального визначення і розглядається як концентроване вираження економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових та інших можливостей, реалізованих у товарах і послугах, що успішно протистоять конкуруючим з ними закордонним товарам і послугам на внутрішньому! на зовнішніх ринках. Але це лише один, найбільш видимий бік поняття. Інший бік — це переваги системи державного і суспільного устрою країни, політико-правової організації, регулювання всіх сторін громадського жиггя суспільства, здатність держави забезпечити стійкий, динамічний розвиток національної економіки і пов'яза­ний з цим матеріальний добробут членів суспільства, який не поступається світовим стандартам. Іншими словами, щоб мати конкурентоспроможну економіку, необхідно створити кон­курентоспроможне суспільство, що має незаперечні переваги в різних сферах людської діяльності.

Конкурентоспроможність країни чи регіону залежить від здатності створити ефективну, здатну до інновацій систему виробництва товарів та послуг, і тим самим забезпечувати високі стандарти життя.

Отже, загальновизнаного поняття конкурентоспроможності не існує. Конкурентоспроможність товару є проявом кон­курентоспроможності підприємства, а конкурентоспроможність підприємства відбиває конкурентоспроможність країни в цілому. Найчастіше термін "конкурентоспроможність" автори наукових публікацій застосовують стосовно товару, рідше — щодо під­приємств і країни.

Можна сказати, шо конкуренція визначається як об'єктивна закономірність товарного виробництва, що виражається в боротьбі суб'єктів ринку за економічно більш вигідні умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання найбільших прибутків.

Конкурентоспроможність можна визначити як здатність деякого класу об'єктів (товар, підприємство, країна) займати визначену ринкову нішу. Конкурентоспроможність характеризує ступінь відповідності окремого класу об'єктів до певних ринкових потреб: пропозиція (товар) — до попиту, підприємство — до можливості забезпечити конкурентні переваги, країна — до економічної і соціальної моделі.

Взаємозв'язок понять конкурентоспроможності країни підприємства, товару і факторів, що їх визначають, тобто детермінант, приведена на рисунку 19.2.

4.1 4.2 4.3 4.4